Блог Тараса ДУХОВНОГО
XI Прихожани та захожани (цикл \"12 днів до Різдва\")
05.01.2012
З кожним днем усе ближче й ближче наближаємося до чудесного свята Різдва. У храмах буде людно, палатимуть десятки свічок, стоятиме аромат ладану – правитиметься літургія (спільна справа). Зачинателем останнього вважається Яків Алфеїв – один із 12-ти апостолів. Не відомо чи збереглися зразки написаної Яковом літургії, але цілком можна сказати, що вона дала свій початок широкій справі спільних молитов, до чого закликав Ісус: “Де двоє чи троє в Моє ім’я – там і Я серед них”. Тож поговоримо сьогодні про літургію.
X Покарання (цикл \"12 днів до Різдва\")
04.01.2012
Минулого разу я говорив про апостола Фадея та радісну перспективу апостольської громади. Однак, сьогодні я декого частково розчарую, адже завершення життя наступного апостола було далеко не найкращим.
IX Що ж буде далі? (цикл \"12 днів до Різдва\")
03.01.2012
Для мене є великою радістю ходити до одного храму разом із Клавдією Бабковою – 72-літньою жінкою з добрим та чуйним серцем. Ледь не кожен парафіянин може з упевненістю сказати, що Клавдія Іванівна, немов мама у нашій християнській родині. Попри свій вік та чимало знань, сестра Клавдія звертається подеколи до мене із проханням порекомендувати для прочитання книгу. Останньою я порекомендував “Життя у Христі”. Ділячись враженнями від прочитаного, парафіянка сказала: “Це б молодим прочитати, бо я ж уже після вдіяних помилок переосмислила життя”. Саме цю думку я хочу закласти у підґрунтя нинішнього матеріалу.
VIII Повнота бажання (цикл \"12 днів до Різдва\")
02.01.2012
“Слава Тобі, що виконуєш добрі бажання мої ”
VII Єдність (цикл \"12 днів до Різдва\")
02.01.2012
У нинішньому матеріалі хочу повести мову про нашу державу у її історично-політичному контексті. А власне про ті речі, яким ми надаємо значимости фактично два рази у році – на день Соборности (22.01) та день Незалежности (24.08). Сутність України як такої та її значимість у світі було визначено далеко до наших часів завдяки постати Андрія Первозваного. Гадаю, що у перший день року 2012 доречно буде говорити саме про Первозваного. Я б не став вдаватися до тлумачення такого звання апостола Андрія, але для себе варто збагнути, що цей апостол мав велику значимість у очах Ісуса, а тож у перебування Андрія у нашому краї (район Криму) так само має для нас чимало значити. Якою була місія апостолів? Єднати християн усього світу через Слово Боже, Слово Любови. Однозначно, що апостол Андрій ніс ту ж саму місію. Маємо зважити на те, що відтоді минуло пару тисяч літ. Бодай зі шкільного курсу історії знаємо, як територія України переходила з рук у руки найрізноманітніших правителів, що лишало свій помітний відбиток у культурі, побуті, економіці, а найперше – свідомости місцевого населення. Не варто також забувати, що українці не є автохтонами (корінним населенням), що теж неабияк впливало на хід розвитку народу.
VI Радість свята (цикл \"12 днів до Різдва\")
31.12.2011
Останній у році 2011 матеріал я хочу присвятити постаті апостола Пилипа, про котрого нам мало відомо. Один з небагатьох випадків, де зустрічається Пилип – це багатьма знана ситуація із нагодування чисельного народу п’ятьма хлібами та кількома рибинами, у чому цей апостол приймав активну участь. Не варто забувати, що Біблія – глибоко-метафорична книга, тому не слід сприймати за буквальне чудо втамування голоду тисячі людей лише п’ятьма буханками. Найперше мова іде про те, що важливо уміти іншим давати те, що маєш у цей час, щоби на обличчях ясніли усмішки. Останнє стає дуже доречне у передноворічну пору. Як правило, свято відбувається у родинному колі чи то серед друзів. А як же бути із тими, кого життєві обставини у цей час привели до лікарні, на роботу, у світ безхатченків? Чи ці люди варті усмішок?
V Втрати та зміни (цикл "12 днів до Різдва")
30.12.2011
Не так давно мав бесіду з однією людиною, котра нарікала на те, що її обікрали. Довго вислуховував ті жалісливі відчайдушні слова, а зрештою у відповідь сказав: “Можливо, у тебе просто відібрали зайве”.
IV Чи все правильно? (цикл \"12 днів до Різдва\")
29.12.2011
У період, коли все елементарно валиться з рук, у повному відчаї в нутрі самого себе ми волаємо: “А чи дійсно це є правильно?”
III Уміння відступитися (цикл \"12 днів до Різдва\")
28.12.2011
Свій третій матеріал я хочу присвятити образу апостола Якова. Насправді, серед громади 12-ти апостолів було два Якова. Один із них син Заведеїв, а інший – син Алфеїв. Уважний читач пригадує, що минулого разу я говорив про апостола Івана. Тож нині хочу висвітлити його брата – Якова Заведея.
II Апостол Любови (цикл \"12 днів до Різдва\")
27.12.2011
Кто поплачет о малыше, которого бросили одного?
I Досвід: надбання чи занепад? (цикл \"12 днів до Різдва\")
26.12.2011
Відсьогодні до Різдва лишається лічена кількість днів, а точніше – 12. У той час, коли люди активно купують ялинки та спиртне, здають сесійні іспити, затверджують бюджет 2012, встановлюють ціну за газ понад 400 доларів та просто існують, я вирішив зосередити увагу саме на цих 12-ти днях, у рамках котрих спробую створити цикл дописів із зазначеною назвою: “12 днів до Різдва”. Ставлю собі за мету щодня писати матеріал, відштовхуючись від образу апостолів, яких було 12 наближених до Ісуса. Апостоли – це ті ж самі люди, що й кожен із посеред нас, тому можна побачити чимало спільних рис, зокрема позитивні, котрі варто переймати собі. Тож беручи за основу постать кожного апостола, наступні 12 днів я говоритиму про всі ті речі, котрі хвилюють ледь не кожну сучасну людину.
Вишуканість рабства
23.12.2011
На перший погляд здавалось би парадоксальна річ, адже люди у всі часи лише й говорять про боротьбу із рабством: фінансовим, політичним, церковним. Саме про останнє, а точніше сказати – духовне, я б повів повести мову. Для ліпшого висвітлення питання зішлюся на вчорашнє свято – зачаття Анною Богородиці. Насправді, мало хто із людей взагалі чув про таку подію, але ж вона є цілком логічною та радісною. Гадаю, найкраще це зможуть собі усвідомити ті читачі, котрі у своєму житті чули фрази: “Я вагітна. У нас буде дитина. Ти станеш батьком”. Не менша радість вочевидь була і в Анни свого часу. А днями мені довелося спілкуватися із чудовою людиною – Віталієм Голубом, котрий вже пару місяців, як став батьком. Хорошим батьком. Замислюючись над зміною свого становища у суспільстві, Віталій врешті збагнув цінність себе та сестер для своїх батьків. Дозволю собі пригадати радість батьківства Філіпа Кіркорова, у котрого з’явилася донька. Дійсно – це неповторні емоції щирости. Але повернемося теми зачаття. Не вдаватимусь до деталей, котрі кожен бажаючий може прочитати у книзі “Життя у Христі”, на котру я непоодиноко зсилався у попередніх дописах. Мову ж хочу повести про зачаття у Бозі. Далеко не кожна наша дія, як і зачаття у тому числі, є волею Бога.
Рівність (спогади про IV сесію колеґії патріарха Мстислава УАПЦ 23.10-04.11р.Б.)
21.12.2011
“Не забувайте також добродійности
“Ось і все, що я любив”
16.12.2011
Людський організм, немов бджолиний вулик, де є купа найрізноманітніших часточок, кожна з яких відповідає за певні конкретні дії. Нажаль є люди, і їх більшість, котрі зовсім не хочуть вникати у подібні деталі. Частково я їх можу зрозуміти, адже одним із виправдань цьому є шкільна біологія. Як правило, викладачі цього дуже важливого предмету роблять усе, щоб відбити у дитини любов та зацікавлення у дослідженні самого себе. Адже після шкільного курсу можна заглибитися у цю сферу завдяки психології, генетиці, екології та рядові інших цікавих наук. Особисто я теж далекий від детального вивчення організму людини, однак інколи мені трапляється певна інформація, котра дає зрозуміти чимало нового. Повертаючись до образу вулика хочу сказати, що організм кожної людини у тій чи іншій мірі виробляє адреналін, котрий відповідно десь потрібно використати. Це застосування потребує двостороннього адекватного сприйняття. Тобто, той хто здійснює викид адреналіну, має врахувати час та місце, щоб не вийшло “проти вітру”. І той хто в цей час поряд із подібною людиною, має адекватно відреагувати на подібне. У цьому неабияк допомагає психологія управління персоналом. Бо як правило у реальному житті підлеглий має часту потребу у викиді адреналіну, що може мати далеко не найкращі наслідки. А результат, як правило, далеко не втішний – нікотин, тобто паління.
Про внутрішнє і зовнішнє
14.12.2011
Люди, котрим доводилось бачити мене за останні 1,5 року, могли зауважити собі наявність у моєму лівому вусі сережки з написом “no”, тобто “ні” рідною мовою. Декотрі з тих людей починали мене розпитувати щодо тої сережки, навіть докоряти – така вже натура людини. Сам маю цей гріх. Але особливо запам’ятався мені випадок минулорічної осені, коли травматолог оформляв документи на моє навчання у колеґії патріарха Мстислава у Харкові. Роздивляючись моє вухо, лікар спитав: “А як відреагують на твою сережку у колеґії?” Не замислюючись, я впевнено відповів: “А вони не сережку, а мою душу роздивляються”. Зрештою, ці слова підтвердилися на практиці. Сережку немов не бачать. Звісно, що з одного боку я розумію приписування мене через сережку до усіляких прихильників пробивати вухо, носа, брову, губи та усе можливе купою залізяччя. З точки зору психології, подібне часто є вираженням протесту, котрий після 20 років поступово згасає. Тим самим дає зрозуміти, що шпилька у губі не свідчить про певний душевний занепад особи. Часто просто саме оточення несе у собі подібну моду краси. Як на мене, то краще носити дівчині сережку у носі, ніж міні-спідницю, за що зрештою її можуть елементарно зґвалтувати. Можливо я дуже глобально порівнюю, але ж такі випадки непоодиноко трапляються.
Осердя любови
12.12.2011
У своєму житті я зіткнувся щонайменше із трьома сферами, де мені казали: “Я лікую людську душу”.
Чиста
07.12.2011
Є така легенда, що у перші століття по Різдву Христовому жила донька Олександрійського правителя – Катерина. Дівчина вела праведний спосіб життя та зокрема цінувала свою незайманість. Із гонінням на християн, Катерині теж судилася не найкраща доля, тому зрештою вона стала мученицею. Дівчині привселюдно відрубали мечем голову, але потекла не кров, а молоко. Відтоді ім’я Катерина отримало значення – чиста.
Ім’я Перемоги
20.10.2011
Для мене дуже важливим є те, коли люди з мого оточення намагаються пізнати світ. Подібному прагненню немає кінця-краю. Самостійно людина не здатна навіть пізнати саму себе, адже все пізнається у порівнянні. Спілкуючись, ми пізнаємо світ і себе у цьому світі. Кожне нове відчуття є, немов, перемога. Невеличка, але таки перемога.
Ганебний стовп
20.10.2011
Свідомість людини непоодиноко піддається загальному впливові оточення. Часто наші дії є ідентичними діям інших, що звуть стадним інстинктом. Як правило, відповідні дії ґрунтуються під керівництвом лідера, котрий авторитарно всим керує, дозволяючи робити будь-що, окрім нанесення шкоди самому лідеру. Водночас всі розуміють, що є, так звані, винятки – мислячі люди. У психології це зветься – не сугістивністю. Тобто, на певному етапі під впливом зовнішніх чинників, особа переживає підсвідомо психологічний збій і дуже легко піддається навіюванню – стає сугестивною. Мисляча ж людина усіляко запобігає подібному, маючи чіткі переконання. Причина появи сугістивности у страхові лишитися на самоті. Генетика людини скеровує її до колективу, а як відомо “кожен монастир має свій устав”, тож доводиться підлаштовуватися під загальні правила. Здавалось би, що це і не так погано з позиції братньої любови, адже пріоритети інших ми маємо ставити понад особисті цілі. Але поглянемо на реальну картину сьогодення. Все більше й більше виникає, особливо серед молоді, усіляких культур підозрілого зразка. Так само кожна культура обумовлює собою певні правила, котрі контролює лідер. Це плекає сугістивність. Копаємо далі. Що зумовило пошук особою певної культури? Потреба реалізуватися повноцінно, стати певним цілим з рештою. І тут спрацьовує правило: “Щоб прилучитися – варто вникнути”.
Добрі ЛЮДИ
18.10.2011
Спустившись зі сцени, я став біля фортепіано і уважно слухав хлопчину, років 8-10, котрий спитав:
Демократія, націоналізм, патріотизм
16.09.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- У ці дні зазначені три якости стають по-особливому актуальними, адже нині маємо день пам’яти українських націоналістів, котрих 70 років тому масово ув’язнювали працівники гестапо. Вочевидь, неспроста накладається завтрашній день – 11-ліття відтоді, як зник Георгій Гонгадзе та вшанування журналістів, знищених за патріотизм. Усі ці речі не можуть лишати байдужими, адже щоразу питання демократії, патріотизму та націоналізму загострюється не лише серед еліти, а й загалові народу. Важливим є уміння адекватно сприймати тат реагувати на подібні речі. Дуже доречною є згадка про журналістів, котрі авторськими матеріалами здатні вплинути на загальносуспільну позицію цінностей і вартостей. У всьому є свої “за” і свої “проти”, котрі я спробую розглянути нині. Демократія за досконалих умов плекає цілі: – спиратися на інтегральну концепцію людської особи; – справедливе та мирне співжиття; – актуальність засобів, а не мети; – опора на Божий закон; – протистояння поняттю “цивілізація смерти”; – ...
Незрячі до правди та німі до любови
10.09.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Малознані та пересічні люди. На них рідко звертають увагу, мало хто переймається їхнім життям, вони часто лишаються проігнорованими. Наразі ж, спробуємо собі уявити роботу крана на будівництві. За подібними особливо полюбляє спостерігати малеча із неабияким захопленням. Перш за все в очі впадає кабіна управління всією машиною та гак, на котрий чіпляю усілякі вантажі. Але щоб усе взаємодіяло, потрібно долучити троси, струм, деталі та ряд інших моментів. Малознані та пересічні люди і є тими суттєвими складовими, котрі об’єднують певні деталі життя у одне ціле. Здебільшого, у своїх роздумах я спрямовую увагу на узагальнені речі буденности. Цьогораз я вирішив зіслатися на образ людини, котра так само не є досконалою, але всупереч всьому має риси, котрих так не вистачає багатьом людям. Тож вчора я вийшов із певною установи і побачив попереду себе знайому постать. Олена Шевченко – вчитель за фахом.
20 років
24.08.2011
Звісно мова піде про нинішнє свято – Незалежність України. Якщо чесно, то у душі жодної радости. І ось пояснення цьому.
Успенський піст
17.08.2011
Нині маємо четвертий день Успенського посту, котрий триватиме до 28 серпня. Нагадаю, що у пості обмежене вживання їжі – похідне. Першооснова – любов до ближнього, чому сприяє спокій та роздуми. Тут доречно пригадати слова із Апостола, котрі лунали по всіх православних храмах минулої неділі: “… ніхто не може покласти іншої основи, окрім уже покладеної, а нею є Ісус Христос… Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Божий Дух живе у вас? Якщо хто нищить Божий храм, того знищить Бог, адже Божий храм святий, а ним є ви”. (I Кор. 3:9-17) Так як діти є часткою своїх батьків й тому саме до них виражають свою довіру, так і всі люди є часткою Творця, тому вають виражати віру до Бога. Апостол Павло вдало сказав: “Віра без діл мертва”. Той, хто живе забобонами, поняттями про випадковости, марновірством – духовно мертві. Випадок, коли Ісус пройшовся по воді – є метафорою у противагу духовно мертвим. Як правило це люди, котрих у Церкві цікавить особистий зиск – налагодження приватного життя у всіх сферах: сімейне, робота, господарство. Але діла за апостолом Павлом – вияв братньої любови. І тут варто збагнути, що це дещо інше від гуманізму.
А дощ все пада… (роздуми про III сесію у колеґії патріярха Мстислава УАПЦ)
13.07.2011
Полюбімо один одного,
Один із ТИХ
24.06.2011
От уже й практично минув четвертий день Апостольського посту. Можу сказати, що цей тиждень, у своїй неповноті, видався достатньо насичений найрізноманітнішими подіями. Домінує напруження. Чи є воно негативним? Я б не сказав. Швидше, це напруга певної втоми. Але насправді на перепочинок зовсім немає часу, адже життя – нетривала мить. Все це відносно…
Критика
22.06.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Не так давно в одному із попередніх дописів я уже дотично торкався цієї теми, де зокрема мовив про манеру подачі критики у тих випадках, коли особа нам практично не знайома. Критика неабияк перегукується із осудом, про що знову ж таки достатньо глибоко я писав в окремих матеріалах. Тому цього раз безпосередньо спинюся саме на явищі критики як такої. До відповідних роздумів мене спонукала недавня чергова зустріч з моїм психологом Мариною Фесенко. З поміж усього Марина сказала: “Ти не любиш, коли тебе критикують”. Тобто, я не визнаю критику в свою адресу. Неоднозначне твердження. Осуд я ділив на поверхнєвий та глибинний – таку аналогію можу провести й до критики. Вірно виражена критика – обдумана та зважена критика. Достатньо часто та різноманітно мене критикували у житті, але й різноманітною була моя реакція. Все залежало від людини та форми подачі нею критики.
Інклюзія
17.06.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Можливо, читачу маловідоме це слово, тому спершу дещо розтлумачу. Мова іде про об’єднану форму освітнього виховання, адже про освіту зокрема далі й піде мова. Тож інклюзивна форма освіти включає у себе поєднання навчання осіб здорових та осіб з особливими потребами. Щодо останніх, то до їхнього переліку належать практично всі форми захворювання, окрім вад розумового та психічного профілю. Тобто, такі особи жодним чином не становлять а ні перешкод, а ні загрози решті “нормальних” дітей. У напрямкові інклюзії безпосередньо чимало працювала Марія Монтессорі, котра розробила цілу систему освітньо-виховного розвитку з першого дня життя й до зрілого віку. На прикладі Західного світу бачимо яскраве втілення цієї методики у сам навчально-виховний процес. Радує також західний рубіж нашої держави, де спогляаємо аналогічну ситуацію. Однак, чимала територія, зокрема пострадянських країн, донині не вдалася до відповідного наслідування.
Від незмінного до застою
17.06.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Часто роздивляюся дівчат: волосся, губи, вії, нігті. Далі питаю сам себе: “Що є природним, а що умовним у ній?” Найбільш популярний нині розподіл – “блондинки” і вся решта. Але це лише черговий стереотип, з яким зростає нове покоління людей. Тут маємо важливий момент у вмінні дати якісну оцінку того, що є актуальним тепер. Перш за все боротися варто саме зі стереотипами. Інакше кажучи, стати незалежним від загальноприйнятої позиції. Це захистить кожного від умовної сліпоти і подарує прозріння. Прозріння – це здатність бачити і сприймати світ реально. Реальність дає нам віру- найперше у самих себе. Реальність полягає у тому, що кожен із нас таки дійсно є. І є ми незпроста, а з певною ціллю. Збагнути ціль допомагає філософія, себто любов до мудрости. А тут і маємо хороший опис людини – мудросердний чоловік. Чи багато ви знаєте таких? Складне питання.
Книги у мішку
13.06.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Зовсім не можу назвати дорогу моєю другою домівкою. Швидше, дорога – це просто моє життя. Дорога дає дуже багато, але за умови, що я здатен буду взяти усе те собі. Порою ноша є просто нестерпно тяжкою, але я таки закидаю її на свої плечі. Насправді, я зовсім не вдаюся до метафор, адже ноша таки є і вона… Довго я стояв перед вибором у тому, що головне: книга чи жива бесіда? Розмова часто буває мертвою, а книга – вдивовижу живою. Тому я дійшов висновку, попри всі попередні переконання, що важливим є усе те, що сприяє розвиткові життя, а отже як розмова, так і книга. Моя ноша – це книги, які я везу звідусіль. Часто книги потрапляють до моїх рук зі старих горищ, вогких підвалів, запилених полиць, а порою навіть (вибачте) з вбиралень.
“Людей просто варто любити”
01.06.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Католицька свята Марія Тереза вважала, що любов до інших виражається через усмішку. Герой фільму “Воїн милосердя” Сократ любов’ю вважав служіння іншим. Мій духовний наставник отець Ігор Литвин говорить про прозріння, яке відкриває віру, веде до філософії та дарує любов до мудрости. Любов безмежна та має ряд проявів. Моя любов – у написаних словах. Щоб написати – потрібно влитися у процес існування світу. Для Бога час – одна точка. Ту точку є сенс шукати. Пошук – це особливі зусилля, котрі варто збагнути. Найперше те: чого я хочу у житті? Коли всі думки сходяться до одного – просто любити людей, – то маємо очевидний стимул. Такий стимул дає чимало. Щоб написати – потрібно прочитати. Понад 3 роки тому мені подарували книгу Люїса “Листи Крутеня”. Нарешті я її дочитав. Це книга постійного думання, аналізу, порівнянь, неабияка допомога у житті.
Його кликали Столяром
09.05.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- На одному із психологічних тренінгів, котрі проводить Марина Фесенко, мова стосувалася сімейних традицій. Кожен з присутніх почергово розповідав про власні сімейні традиції. Міркуючи про свою сім’ю я зрозумів, що ми дуже бідні на традиції. З одного боку я лишаюся противником традицій, але необдуманих. Якщо ж традиція, тобто систематичне повторення чогось з метою любови об’єднує, згуртовує, то чом би й не виконувати її. Традиція бути у Церкві та ходити до причастя – чудова… Суть традиції в тому, що вона передається із покоління в покоління. За умов чогось ігнорування нащадками – традиція втрачається. Відсутність традицій у моїй сім’ї вочевидь є саме ігноруванням одним поколінням іншого. Більше того, навіть не було традиції розповідати дітям про предків. З поміж того, потреба знати своє минуле постійно зростала у мені. Тому спершу я вирушив у край Мами – на Полісся, а потім у край батька –...
День пам’яти
09.05.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Якщо ти страждаєш, то віддай те Богові, Який тебе удосконалить, утвердить, зміцнить, зробить непохитним Апостол Павло Страждання – це внутрішній стан неспокою, котрий почасту виражається дратівливістю, пригніченістю, хворобливістю. Достатньо часто певних людей називають самодостатніми, тим самим навіюючи, що лише власними зусиллями можна подолати труднощі. Справді, таку картину можемо спостерігати ледь не в усьому, що є прямим протиріччям поняттю – віруюча людина. Той, хто визнає своє походження волею Бога, ніколи не братиме все на себе, а тим паче не зватиметься самодостатнім. Останнє твердження у своєму корені є абсурдним, хоча пояснює прагнення людини далі продовжувати шлях Адама і Єви стати богами, адже лише Бог є самодостатнім. Власне тому апостол Павло й пропонує покладатися на Бога, тим паче у пору страждання. Попри внутрішні переконання, великі розуми історії, як правило, мали неабияке уявлення про християнське вчення, адже читали Біблії.
Та, що дає життя
09.05.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Дитя підвелося на ноги, Вперед простягло рученята. Далекі йому ще дороги, Щоб Матінку рідну обняти. Іще говорити не вміє, А тільки лепече жадано, А Мати чекає і мріє Про слово оте довгождане. “Мамо, – ти найдорожча на світі. Мамо, – твоя любов правдива. Скільки б ми не знали світу – Ти є одна-єдина.” Навчила ти нас говорити, Повік рідна мова між нами. Сказала: “Вкраїну любіте”. Ласкаво звемо її: “Мама”. Володимир Данилейко Як ви уже зрозуміли, дорогі читачі, мова цього разу піде про Матерів, яких ми намагаємося любити щодня, щомиті. А за традицією українського народу щороку саме другої неділі травня особливо шануємо Матерів. Мама – яка любов у тому слові. Скільки терпіння та розуміння у серці Матері. Часто нинішня жінка відчуває себе у чомусь обмеженою, обділеною, що провокує тенденцію у напрямкові емансипації з відблиском фемінности.
Спомин
27.04.2011
Минулого тижня черговий раз спілкувався зі своїм психологом Мариною Фесенко. З поміж усього мова зайшла про мою родину. Пригадуючи перші роки життя, які не можу назвати дитинством через його відсутність, дійшов до висновку у формі знаної багатьма фрази: “Діти страждають за гріхи своїх батьків”. Уже непоодиноко я згадував, що буквальний переклад слова “гріх” – помилка. Логічно та очевидно, що всі ми робимо помилки, а наші батьки теж не виняток. Часто помилка у чомусь малому – глобально виражається в іншому. Не так давно Дмитро Павличко написав вірша, котрий став піснею “Пісня про князя Кия”. Немов з минулого дивиться Кий у сьогодення, пливучи рікою, очевидно Дніпром. Спершу князь бачить “рабську покору”, далі “продзвенькує нерідна мова”, ще “порожня рівнина”, зрештою “жахна Чорнобильська пухлина”. В останньому куплеті сказано:
Другі Батьки (роздуми про Хрещених Батьків)
27.04.2011
Щорічно Великдень служить для мене подвійним святом. По-перше, завершується піст і у громаді служимо чудову Всенічну, а по-друге, – це завжди неабияка нагода побачити своїх Хрещених Батьків – Северина Данилейка та Марину Мацько.