Вчинки та наслідування

20.10.2011

Очистімо себе від усілякої скверни

плоті й духу, творячи святиню в страхові Божому

ап. Павло

            Душа перебуває у повному спокої, коли виконала певний обов’язок. Але чи часто наша совість є дійсно чистою? Лінь, інші пріоритети, вигодливість та зиск непоодиноко є завадою для спокою душі. Біда у тому, що плекаємо у собі не вже закладені здібности, а елементарну загальносуспільну позицію. Тим самим закопуємо свій талант. Часто нам його допомагають закопати. Вирішальним у цьому стає дилема між вчинками та наслідуванням. Часто спиняються на другому, бо у цім випадкові керуються інстинктами. Вчинки ж потребують свідомого підходу до пошуку істини та любови. Саме в істині та любови неабияк легко помилитися, що підтверджує чисельний досвід. Подібні речі викликають страх та надмірну обережність. Зрештою, все це трансформується у бездіяльність та байдужість. Напротивагу вчинки – це постійний пошук істини та любови. Вчинки можуть нести у собі певні помилки, але водночас долають завісу незнання. І єдиним виправданням у всьому цьому є віра в Ісуса Христа, а не діла закону, бо ділами закону не здатна виправдатися жодна плоть. Лише вірою у світле і чисте – любов…