konref

Дискусія УК: Які реформи потрібні Україні

15.04.2015

Не має сенсу міняти владу, або саму її систему, якщо не маєш конкретної кінцевої мети. Зміни заради змін, згубні для країни, навіть якщо ці зміни наповнені революційним романтизмом та підтримуються більшістю населення.?Наш Президент та Уряд, на жаль, не можуть зрозуміти цієї простої істини. І тому змушені шарахатись та балансувати між задоволенням вимог МВФ, очікуваннями електорату та бажаннями олігархів, до яких до речі належить і наш Президент. 
Наразі складається враження, що держава існує тільки заради держави. Права громадян продовжують нівелюватися при постійному рості вимог від держави. Цей дисбаланс породить у майбутньому нову кризу, адже українець за своєю суттю готовий співпрацювати із системою, а не бути її рабом.
В Україні продовжується підміна понять, коли за  критику Президента видається робота на спецслужби іноземних країн, а за звільнення пенсіонерів с держапарату реформа всієї державної служби. Скажіть мені, яка різниця, якого кольору буде машина ДАІ, якщо її технічні характеристики не дозволяють наздогнати правопорушника. Яка різниця, якого кольору зимова форма вояків, якщо вона не здатна зігріти?
Для того, щоб у майбутньому відійти від таких ситуацій, суспільству та державі треба зрозуміти, просту істину. Людина її життя та здоров’я є найвищою цінністю. Відповідність прав та обов’язків громадянина є нормою, за наявності, якої громадянське суспільство може рухатись далі та розвиватись.
Для подальшого розвитку нашої держави держава і суспільства мають стати партнерами. І перший крок має здійснити саме держава. Відхід від практик, коли держава тільки вимагає не створюючи умов стане таким кроком. Другим кроком має стати відхід від поняття «прожитковий мінімум» та введення поняття «соціальний прожитковий стандарт». 
Якщо розібратись у нормативах прожиткового мінімуму, то виявляється, що п’ятирічна дитина споживає в день вісім грам хліба, чоловіку вистачить однієї куртки на шість років, труси - півтори пари на рік
Поясніть мені, як п’ятирічна дитина може вижити при такому нормативі харчування, а нормальна людина просто вести достойний спосіб життя??
Ці норми є знущанням над людиною і в жодному разі не можуть бути тим стандартом відштовхуючись від якого держава буде формулювати свою політику у соціальній сфері.
У 2000р. Україна пішла доволі хибним шляхом взявши за соціальний стандарт прожитковий мінімум. Для нормального розвитку людині не потрібен «мінімум», який розраховується за не зрозумілими нормативами особами, які ніколи на такий мінімум не жили. Для нормального розвитку людині потрібен саме «прожитковий стандарт», який буде розрахований незалежними експертами, і який буде давати громадянину при дотриманні цього стандарту нормально працювати. Отримувати за це адекватну грошову винагороду та утримувати свою сім’ю.
Звичайно для запровадження такого «стандарту» необхідно провести деолігархізацію української економіки. Я не виступаю проти олігархів, але я виступаю проти використання державних ресурсів та незаконних преференцій за для збагачення дуже обмеженого кола осіб. Бізнес, має приносити користь державі, через працевлаштування населення, достойну оплату робітникам та добросовісну сплату податків. У той же час держава, має не зловживати своїм правом, щодо регулювання бізнесу та робити максимально прозорі умови ведення такого бізнесу із стимулюванням залучення інвестицій.
Але для такого нормального, для європейських країн, та ідеального для України потрібні сильні профспілки та воля держави, яка наразі відсутня. Якщо в абсолютних цифрах, то до олігархів та людей, які намагаються діяти їх методами відноситься не більше 2% населення України і чому держава відмовляється діяти в інтересах інших 98% для мене є загадкою.
Владі слід зрозуміти, що досить готувати людей обіцянками гарного життя «вже завтра» і спрямувати зусилля на вирішення саме «сьогоднішніх проблем». Саме зараз треба починати будівництво нормальної держави та системи державного управління, яка б відповідала основній задачі держави. Визнання забезпечення людини або сім’ї, одним словом домогосподарства мірилом всіх реформ в державі. Та відповідність прав і обов’язків кожного із сторін соціального діалогу у державі.
На мою думку, така система можлива, при реформуванні деяких інститутів влади. 
Почну із того, що інститути Прем’р-мінстра та Президента України слід об’єднати. Історичний досвід сучасної України довів, що Прем’єр-міністр або є простим виконавцем рішень Президента України, яскравим прикладом є славнозвісний пан Азаров, за часів правління Януковича, або політичним опонентом Президента, що виливається у постійні конфлікти цих двох інституцій та перекладання відповідальності один на одного. Тут яскравих прикладів на багато більше Тимошенко – Ющенко, Янукович – Ющенко, Яценюк – Порошенко. Як Росінант не міг винести двох, так і Україна більше не може виносити двох інститутів, які постійно борються між собою, забуваючи про своє фактичне призначення.
Президент України має очолювати виконавчу гілку влади та нести повну відповідальність за ситуацію у країні. Тоді як зараз, не дивлячись на більшість у Парламенті та Кабміні наш Гарант все одно відмежовується від відповідальності за незадовільний соціально-економічний стан країни.
Але разом із тим має бути введена посада Віце-Президента із наділенням його контрольних функцій. Ніхто так завзято не буде слідкувати за можливими зловживаннями Президента, як його політичний опонент. Тому на посаду Віце-Президента України слід призначати людину, яка на останніх Президентських виборах посіла друге місце.
Україні потрібна децентралізація, але не шляхом необдуманого об’єднання районів, що саме зараз пропонується вінницькими реформаторами Гройсманом і Порошенком, а шляхом з одного боку приведення регіонів у їх історичні межі, а з іншого широкого обговорення саме на місцевому рівні перспектив такого об’єднання. Чому саме ми відштовхуємось від історичних меж? Тут слід зрозуміти, що з одного боку Україна не однорідна, за довгі часи люди, які проживали в межах певної території, об’єднувались і вели певне спільне господарство, в рамках чого виробились певні як ментальні, національні та економічні особливості регіону. За моїми підрахунками у разі такого поділу в Україні буде налічуватись 40-45 історичних регіонів. І саме обрана влада таких регіонів має визначати межі районів. Підкреслюю все має іти у тісному діалозі та співпраці між Києвом та місцевими представницькими владами. Не допустимою є ситуація адміністративне перекроювання територій без урахування думки людей, які там мешкають.
Має бути проведений процес передачі повноважень із центру на міста із реальної Податковою і фінансовою реформою. Центр має залишати собі доходи, які будуть покривати утримання центрального апарату органів влади армію, міліцію та функції без, яких держава не зможе функціонувати, як нормальний механізм. Основні ж повноваження мають бути передані на місця. Держава лише встановлює правила і контролює їх виконання, а не намагається підміняти собою всі інституції, які існують в державі.
При такій широкій децентралізації Парламент має стати двопалатним. Верхня палата обирається шляхом мажоритарних виборів по два представника від регіону. Рівне представлення регіонів у Верхній Палаті Парламенту має унеможливити ситуації, коли контроль у державі захоплюють, чи то «донецькі» чи  то «одеські», чи «вінницькі».Нижня палата – за змішаною або пропорційною системою. 
Верхня палата має сконцентруватись на вирішенні питань зовнішньої політики та кадрових призначень. Нижня палата на врегулюванні внутрішньої політики держави та контроль.
Посади суддів першої інстанції судів загальної юрисдикції мають бути виборними, в той же час для таких осіб мають бути висунуті певні кваліфікаційні вимоги, як то юридична освіта та досвід роботи у судовій системі. Ми маємо зрозуміти, що довіра до судової системи в нашій країні знищена і відновитись вона, на мою думку, може тільки шляхом.
Пропозиції щодо змін можна продовжувать,це і скорочення кількості міністерств до 9,це 5 податків,а саме на органи державної влади,на верхні суди,на армію,на соціальні гарантії та на спеціальний гарантійній фонд,який має буті в державі про вся випадок,які мають надходити з регіонів в центр,а решта має залишатися на місцях.це виборчі посади усієї місцевої влади,це регіональні місцеві політичні партії тощо.
Але всі ці зміни повинні мати на меті наступні цілі: підвищення рівня життя звичайного українця та розвиток сильної, єдиної, соборної України.
Неділимість при децентралізації, та україноцентризм при лібералізації життя управління мають стати тими наріжними каменями, на яких постане нова Україна

 

Катерина ЛУК'ЯНОВА