Демократія, націоналізм, патріотизм
16.09.2011
У ці дні зазначені три якости стають по-особливому актуальними, адже нині маємо день пам’яти українських націоналістів, котрих 70 років тому масово ув’язнювали працівники гестапо. Вочевидь, неспроста накладається завтрашній день – 11-ліття відтоді, як зник Георгій Гонгадзе та вшанування журналістів, знищених за патріотизм.
Усі ці речі не можуть лишати байдужими, адже щоразу питання демократії, патріотизму та націоналізму загострюється не лише серед еліти, а й загалові народу. Важливим є уміння адекватно сприймати тат реагувати на подібні речі. Дуже доречною є згадка про журналістів, котрі авторськими матеріалами здатні вплинути на загальносуспільну позицію цінностей і вартостей. У всьому є свої “за” і свої “проти”, котрі я спробую розглянути нині.
Демократія за досконалих умов плекає цілі:
– спиратися на інтегральну концепцію людської особи;
– справедливе та мирне співжиття;
– актуальність засобів, а не мети;
– опора на Божий закон;
– протистояння поняттю “цивілізація смерти”;
– сумлінність політичної сфери;
– адекватне сприйняття допомоги (досвід передових);
– рівноправ’я.
Водночас, демократія чітко стоїть супроти:
– абортів;
– явища безхатченків;
– класового поділу;
– зневаги емігрантів, меншин.
Саме така форма демократії стає міцним підгрунтям патріотизму та націоналізму, котрі зовсім не є виявом ненависти до інших народів та націй. Патріотизм та націоналізм ми плекаємо до Батьківщини – котра виступає “моральним тілом” за А.Шептицьким. Тобто, це є ніщо іншим, як любов’ю до свого народу і культури. Для кращого розуміння нагадаю слова Шевченка: “Чужому навчайтесь, свого не цурайтесь”.
У сучасному світі неабиякими “вчителями” стали усілякі ЗМІ. Вони теж несуть у собі певні “за” і “проти”. У той час, коли ЗМІ зближує, сприяє знайомству, розвиває суспільну свідомість, водночас – воно (ЗМІ) здатне сіяти сумніви, провокувати невдоволення, утворювати прірву непорозумінь. Нинішні ЗМІ викривлюють реальність, плекають суспільне сприйняття гріха, нівелюють совість та роблять глядача співучасником насилля та розпусти. Звісно, що я не забуваю про вільний вибір споживача у перегляді телебаченні чи то читанні певної преси, але ж талант журналіста розкривається саме через служіння людству. Служачи, журналіст ставить за пріоритет через свій матеріал заохочувати громадянина до очищення, міркування про сенс життя, дарує надію на краще. Свідомий журналіст ніколи не стане пропагувати:
– матеріалізм (накопичення земних цінностей);
– гедонізм (радість від фізичного задоволення);
– споживацьке мислення (корисливість учинків);
– вузький націоналізм ( поширення шовінізму та подібного).
Достатньо часто відчутне та помітне особисте ставлення журналіста до порушеного питання. Тим самим через спектр висвітленого матеріалу, журналіст виховує у нас певні якости. Коли журналіст керується:
– ідеалами людської гідности;
– любов’ю до ворогів;
– абсолютною повагою до кожного людського життя
то тим самим виховує свою аудиторію глядачів, слухачів, читачів. Певною мірою навіть захоплює, коли журналіст уміє впевнено та адекватно себе поводити. Журналіст – це обличчя нації, адже на нього дивиться увесь світ.
Ми маємо говорити, думати, а головне не забувати про демократію, патріотизм, націоналізм, адже такі, як Гонгадзе, Чорновіл та ряд подібних творили та несли, немов дорогоцінний скарб, до нас ці якости. І вони збережені донині. Кожен є відповідальним у продовженні подібної справи, бо ЗМІ ніколи не існує окремо від народу. Наші слова та погляди відображаються щодень і це вже є демократією. А патріотизм й націоналізм стоїть за нами – шанувальниками минулого, голосом сьогодення та будівничими майбутнього.
15.09.11р.Б.