Від смути до радости
21.09.2011
“Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною?... Моя радість є радість для всіх вас. Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали мою надмірну любов до вас”
апостол Павло
У різні часи, різні люди зауважували про смуток у моїх очах. Як на мене, то це цілком нормально, адже усі ми маємо властивість до найрізноманітніших відчуттів, почуттів та емоцій. Інша справа у тім, що і коли є домінуючим. З одного боку живеш собі та ставиш за мету допомагати оточуючим, підтримувати спілкування, не байдужіти. Немов усе це робиш, але зрештою відчуваєш смуток. Чому?...
Минає 5 років відтоді, як я почав писати. За цей період траплялося усіляке. Мені пропонували участь в усіляких літературних конкурсах, елітний рівень, спонсорство. Але заради чого? Щоб виправдати очікування. Які? Популярність та славу. Стати історією ще за життя. Це добре і багато хто знає, але не я, до пори і часу. Мене не цікавили та й не цікавлять донині ці речі, бо я просто пишу. Пишу, бо хочу. Мене захоплює процес виникнення чергової ідеї, підбору матеріалу за потреби, презентування читачу. Певно, логічно, що я маю чекати критики у відповідь – вражень. Не стану приховувати, що так і є. Але я цілком адекватно реагую на те, коли читач просто мовчить. Навіть не важливо чи це ігнорування, чи просто обмеженість мислення – так є. І це нормально.
Однак, зовсім не можу сказати подібного про спілкування. Усе більше стикаюся із феноменом дружби через зиск. Мова навіть не за якісь колосальні зв’язки чи фінансові можливости, а про елементарне спілкування. Так складається, що коли особі тяжко і самотньо, то вона звертається до тебе. І це теж чудово, адже всі ми соціальні істоти, тож регулярно потребуємо підтримки. Проте, уіляка потреба у підтримці відпадає, коли усе налагоджується. Люди настільки дивні істоти, котрі часто суперечать власними діями власним словам. Як багато чути нарікань на депутатів ВР, що ті забувають народ, щойно отримали мандат. А сам народ? Чи не забуває брат брата, коли уже досяг чогось? Знову ж таки, мова про елементарне спілкування. Це чи ненайбільший парадокс у моєму житті. І як після цього дійсно не бути засмученим?...
Цей матеріал я почав словами апостола Павла. Він теж дуже багато говорив, писав, проповідував, навертав до християнства. І сумував. Сумував, бо тяжко не сумувати, коли розумієш, що твої намагання, як то кажуть, “немов риба об лід”. Але найгірше, що дійсно нікому виразити свій смуток, бо нестане радости.
І що тепер – бути немов клоун у циркові? Клоуни теж плачуть і сумують…
Чудово, що є книжки. Читаючи, ти немов спілкуєшся. Це чи не найплідніше спілкування, утіха, відрада. Хорошим стимулом стають наступні прочитані рядки:
Суспільний дороговказ віруючого
1. Живу вірою в Ісуса Христа за вченням Церкви. Допомагаю суспільству через своє особисте життя в Божій благодаті. Шаную образ Божий у кожній людині. Уникаю забобонів і ворожби.
2. Шаную своє тіло як Храм Святого Духа, не осквернюю його алкоголем, тютюном, наркотиками, сексуальною розбещеністю. Протиставляю їм мудрість та силу Євангеліє й християнську мораль. Впливаю на ЗМІ, щоби вони відображали християнську культуру.
3. Виявляю приналежність до Ісуса Христа. Втілюю свою віру у щоденній праці та побуті. Беру участь у Святій Літургії та очищаю свою душу Тайною Покаяння.
4. Сумінно виконую свої обов’язки. Докладаю зусиль до подолання розбрату, злоби і ненависти між людьми. Вчуся цінувати суспільну єдність через участь у громадському та політичному житті.
5. Дякую Богові за дар життя. Оберігаю людське життя від зачаття і до природньої смерти. Допомагаю хворим, беззахисним і безправним.
6. Зберігаю чистоту як у подружньому, так і в безженному стані. Плекаю подружню любов, зміцнюю сім’ю спільною молитвою та взаємною повагою і турботою. Дотримуюся подружньої вірности. Виховую дітей та молодь особистим християнським прикладом. Допомагаю їм протистояти спокусам.
7. Практикую безкорисливість. Не зазіхаю на спільне чи на особисте майно ближніх у матеріальній, інтелектуальній та духовній сферах. Робитиму все можливе, щоби не брати і не давати хабарів.
8. Шукаю правду і справедливі закони. Шаную право інших у їхніх пошуках добра та істини. Протиставляюся всім видам насильства.
9. Шаную природні багатства Землі як Божий дар і розсудливо користуюся ними.
10. Живу в надії, яку мені дає Бог. Мужньо і терпеливо переношу випробування. Намагаюся своїми добрими ділами наблизити Царство Боже.
Намагаюся своїми добрими ділами утішити людей…