Та, що дає життя
09.05.2011
Дитя підвелося на ноги,
Вперед простягло рученята.
Далекі йому ще дороги,
Щоб Матінку рідну обняти.
Іще говорити не вміє,
А тільки лепече жадано,
А Мати чекає і мріє
Про слово оте довгождане.
“Мамо, – ти найдорожча на світі.
Мамо, – твоя любов правдива.
Скільки б ми не знали світу –
Ти є одна-єдина.”
Навчила ти нас говорити,
Повік рідна мова між нами.
Сказала: “Вкраїну любіте”.
Ласкаво звемо її: “Мама”.
Володимир Данилейко
Як ви уже зрозуміли, дорогі читачі, мова цього разу піде про Матерів, яких ми намагаємося любити щодня, щомиті. А за традицією українського народу щороку саме другої неділі травня особливо шануємо Матерів.
Мама – яка любов у тому слові. Скільки терпіння та розуміння у серці Матері. Часто нинішня жінка відчуває себе у чомусь обмеженою, обділеною, що провокує тенденцію у напрямкові емансипації з відблиском фемінности. Поза тим, не враховується істотно важливий фактор, котрий беззаперечно ставить жінку понад всим – продовження роду. Це є чи ненайвищою та найдосконалішою формою творчости. Дати життя – це унікальна можливість, місія. Садівник радіє появі нової квітки, аграрій – колоскові пшениці, композитор – мелодії. Але нова людина – то найвища цінність. В свою чергу неабияк пощастило кожному, хто має Матір. Особисто я теж дуже задоволений тим, що маю Маму – людину, життя без котрої просто тяжко уявити. Але світ повниться ще цілою низкою Матерів. Останнім часом у колі мого оточеня часто з’являються нові діти. Особливе захопленя викликає моя нинішня кума Ярина Голованова, котра у свої 47 років народила другу дитину. Попри всі труднощі, на які багато хто любить нарікати, у родині зростає чудовий хлопчик Анатолій.
Також мене дуже радує Марина Лебідь, в якої теж цього року народився син Максимко. Здавалось би з Марининою активною громадською активністю тяжко було б уявити домашню людину, але відчуття Материнства таки дало знати про себе.
Буквально днями відвідав іще одну знайому – Наталю Островську. Практично сама, бо так складаються обставини, вона виховує кількамісячного сина Кирила. Наташа навіть встигає готуватися до сесії.
Жінка викликає захоплення своєю витривалістю, стійкістю, а головне – потенціалом любови!
Знаєте, багато хто творить кар’єру, намагається бути вільним невідомо від кого, накопичує капітал, а згодом озирається у минуле і бачить там порожнечу… Коли ж жінка дарує нове життя, то тим самим дарує любов собі та світові. Завжди були тяжкі умови життя, але знаходились ті, яких не хвилювало житло, фінансові статки, стабільність, адже важливою лишалася любов. Плід любови – дитина. Маємо Матерів-героїнь, які фактично все життя присвятили саме дітям. Лише уявити тяжко якою є сила волі переступити через власну гордість, егоїзм, адже ні молодіжних гулянок, ні веселих мандрівок, ні свят на повну руку, а лише діти – лише любов…
Дякую, Матері, що народжуєте попри що, адже це і є справжня любов!
08.05.11р.Б.