IX
Що ж буде далі?
(цикл \"12 днів до Різдва\")
03.01.2012
Для мене є великою радістю ходити до одного храму разом із Клавдією Бабковою – 72-літньою жінкою з добрим та чуйним серцем. Ледь не кожен парафіянин може з упевненістю сказати, що Клавдія Іванівна, немов мама у нашій християнській родині. Попри свій вік та чимало знань, сестра Клавдія звертається подеколи до мене із проханням порекомендувати для прочитання книгу. Останньою я порекомендував “Життя у Христі”. Ділячись враженнями від прочитаного, парафіянка сказала: “Це б молодим прочитати, бо я ж уже після вдіяних помилок переосмислила життя”. Саме цю думку я хочу закласти у підґрунтя нинішнього матеріалу.
Вже веду мову про дев’ятого апостола – Фадея. Так само мало відома постать, про котру дізнаємося зокрема із Тайної Вечері. Фадей цікавився у Ісуса про воскресіння Месії та подальшу долю апостольської громади. Насправді, ледь не кожну людину цікавить питання завтрашнього дня. Навіть наркомани, котрих ми вважаємо повністю деградованими, думають про дозу для завтрашнього.
Сьогодні маємо третій день року 2012. Рік, про котрий сказано чимало усілякими ясновидцями, пророками та астрологами. До подібних осіб непоодиноко звертаються люди з метою дізнатися: “Що буде далі?” Певні знання додають впевнености. Але на скільки ж достовірними є ті знання? Чи дійсно авторитет земної людини є таким переконливим та значимим? Коли Фадей питав Ісуса про майбутнє, то цілком тверезо уявляв собі правдивість слів Учителя. І головне – апостол щиро вірив почутому. Згадуючи парафіянку та її слова щодо молоді, я хотів зауважити, що є дві елементарні відповіді на питання: “Що буде далі?”
1) Якщо людина плекає любов – буде любов.
2) Якщо життя минає у злі – буде зло.
Громада апостолів – це осердя любови. Ісус приніс любов у серця учнів і та любов розквітла по усій землі. Усілякі знахарі та подібні до них несуть зло – у злі й живуть люди. Ми маємо усе, щоб переосмислити власну долю. У книзі “Замість метаної” я кожен розділ присвятив саме цій темі, адже й саме слово “метаноя” – зміна світогляду. Одна справа, коли ми працюємо над власними змінами, але не менш важливо надати допомогу у подібному своєму оточенню. У виставі “4 станції метро” я кажу слова: “Пізно буває для людей – у Бога все вчасно”. Це дійсно так, але не варто зловживати часом і чекати на якісь ліпші дні. Ми звикли казати: “Доля нам посилає непередбачувані випробування”, але це абсурдно. Випробуванням ми називаємо хвороби, фінансову скруту, пожежу. В той же час усе це не виникає на пустому місці, а є продуктом нашої недолугої діяльности.
У світі є багато речей, людей, котрі на перший погляд видаються малозначущими. Апостол Фадей так само видається не суттєвим. Але мізерні знання зовсім не свідчать про порожні знання. Так само й коли ми ставимо певні питання, то маємо розуміти кому й коли задаємо їх. І важливо чути відповідь, щоби переосмислити своє життя задля любови, задля добра.
“Що ж буде далі?” – Дай Бог, аби любов!
03.01.12р.Б.