internal exams

Дискусія УК: Які реформи потрібні Україні? Стаття третя

12.07.2015

Ідея “відкритих списків”, що є досить поширенною системою в країнах з розвиненою демократією — досить тяжко адаптується в “українську модель”. Якщо ж все так погано, навіщо знову піднімати цю тему? Скоро вибори, а “вікриті списки” - файно звучить, наче ж шось таке “світле демократичне” та ще вішає додаткову порцію макаронних виробів на ваші ніжні вуха.

 

 viktor yschenkotsytata

Згадаємо і 2008-2009 роки, В.Ющенко також обіцяв відповідну зміну законодавства, проте на щастя цього не сталось.

 

Необхідно мати на увазі, що і система відкритих списків не вільна від недоліків:

  1. ускладнює підрахунок голосів.

  2. ускладнення контролю за цією операцією

  3. багато заплутаються. В результаті зросте рівень «битих» (тобто недійсних) бюлетенів.

  4. зниження довіри суспільства до отриманих результатів

 

Крім того, система відкритих списків до міжпартійної конкуренції додає внутрішньопартійну. На перший погляд це добре, оскільки в ідеалі має сприяти розвитку внутрішньопартійної демократії і перешкоджати посиленню влади партійного керівництва і партійного апарату. Але реальна ситуація далеко не така однозначна.

 

Є підстави побоюватися, що внутрішньопартійна конкуренція, яка стимулюється цією системою, може виявитися не стільки благом, скільки бідою. У світовій практиці відомі випадки, коли відкриті списки використовувалися конкурентами для "обезголовлювання" списку.

 

Багато чого в даному випадку залежить від конкретних умов. Якщо виборець добре знає кандидатів, він має можливість робити усвідомлений вибір. В іншому випадку вибір виборця ґрунтується переважно на інформації, отриманої в ході виборчої кампанії. І в цих умовах система відкритих списків може не послаблювати, а, навпаки, посилювати вплив партійного апарату.

 

Не секрет, що керівництво агітаційною кампанією та фінансові ресурси більшою мірою, ніж розподіл місць у списку, знаходяться в руках партійного керівництва і партійного апарату. Тому перехід до відкритих списків може дозволити партійним функціонерам "коригувати" рішення, прийняті на з'їзді партії, і проштовхувати вперед не надто популярних в партії осіб, тобто може привести до результатів, протилежних очікуваним. Для того, щоб запобігти такий варіант розвитку подій, необхідно ще більш жорстко, ніж зараз, регулювати правила проведення агітаційної кампанії - і виборча кампанія загрожує стати настільки зарегульованою, що перестане виконувати свою основну функцію.

 porohenkotsytata

 

При введенні відкритих списків необхідно вирішити кілька принципових питань. Найважливіше питання - методика розподілу мандатів усередині списку. Але головне, визначальне значення має вирішення питання, як може голосувати виборець.

 

Як нам відомо є чотири найбільш поширених способу голосування: категоричне (один голос), схвальне (декілька голосів, як крайній випадок - необмежене число голосів), преференційне (ранжування кандидатів у порядку переваги) і кумулятивне (виборець може віддати декільком кандидатам один або кілька голосів - за власним смаком). Всі ці способи використовуються в різних країнах для голосування за кандидатів у системі відкритих списків.

 

Найбільш простим є варіант категоричного голосування. Проте в даному випадку простота рішення призводить до вихолощення самої суті системи відкритих списків. Категоричне голосування цілком доречно в одномандатних округах, де доводиться вибирати представників різних партій. Але чому виборець може висловити перевагу тільки одному представнику тієї партії, якій він симпатизує? Адже якщо він симпатизує даної партії, значить, напевно йому подобається не один кандидат з даного списку. Надаючи перевагу тільки одному кандидату, він тим самим може нашкодити (тобто перешкодити обранню) іншому кандидату, якого, він, можливо, поставив би на друге місце при преференційний голосуванні.

 

При схвальному голосуванні є інша небезпека. Постраждати можуть найбільш яскраві кандидати, і такий варіант часто призводить до "обезголовлювання" списку. З цієї причини в Італії в 1993 р перейшли від схвального до категоричного голосування.

 

Найбільшою мірою інтереси виборців можуть бути забезпечені при преференційний голосуванні. Однак при такій моделі підрахунок особливо складний.

 

Ще одна тонкість: спосіб, яким виборець здійснює голосування. Один варіант - перерахувати у виборчому бюлетені всіх кандидатів і біля кожного помістити прямокутник, куди виборець може поставити галочку або хрестик. Однак уявімо весь спектр політичних партій та кандидатів яких потрібно зазначити в бюлетні. При будь-яких обставин при застосуванні даного способу голосування ймовірність помилки виборця досить велика, і це істотно знижує гідності даної системи.

 

В підсумки, бідою українського вибору, я вважаю популізм. Кожна виборча система має свої переваги та недоліки. Але якщо ми в Зімбабве приймемо конституцію США, вона так і залишиться Зімбабве.

Вячеслав СНІЖКО