“П’ять мов любови”

17.08.2011

“Я знаю у чому справа,

 але не думаю, що ви хочете це почути”.

Гері Чепмен

 

            Чимало у світі речей не лишає байдужим. А коли ти бачиш, що певні знання можуть сприяти поліпшенню життя твоїх ближніх, то тимпаче ставиш собі за мету донести це загалові. Щось подібне трапилося після прочитання мною книги Гері Чепмена “5 мов любови для неодружених”. Автор розвинув цікаву теорію про різні види любови та їх застосування у житті, що, як на мене, цілком реально виглядає, бо є дієвим. Тож я дозволю собі у цім матеріалі спинитися на вказаній книжці з власним аналізом прочитаного.

Перш за все варто зазначити, що любов – це не романтика, котру іще можна назвати одержимою закоханістю. Остання виражається у тому, що партнери кілька років сприймаються за найвищу досконалість, проводять якомога більше часу разом, відчувають особливий трепет у душі, переживають ризик зізнання, зрештою вдаються до шлюбу, народжують дітей, розлучаються. Протистоїть цьому “завітна любов” – свідома осмислена любов, котра вивчає партнера, розуміється на власній природі, має волю любити. Підвалиною  “завітної любови” є 5 мов, на кожній з котрих окремо спинимося.

Перша мова любови – слова підтримки.

З мовлення все починається. Саме словесно ми утверджуємося, як особистости. Слова ми промовляємо, пишемо. Та чи вміємо ми говорити іншим слова підтримки, залежить від того, чи нам говорили щось подібне батьки у дитинстві. Брак слів підтримки – брак любови! В свою чергу слова підтримки можна розподіляти на декотрі ситуативні підвиди: слова поцінування, слова заохочення, слова похвали, слова доброти. Але не варто вважати, що мовлення є лише нашою ініціативою. Важливим також є те, як ми реагуємо на зовнішні чинники. Зокрема, любов говорить лагідно, а лагідна відповідь гасить гнів. Любов – це вибір любити інших.

Друга  мова любови – подарунки.

Подарунок свідчить про те, що людина думає про тебе, любить тебе. Тому дуже важливо уміти приймати подарунки. В свою чергу подарунок ніколи не може собою щось компенсувати. Подарунок – це вираження щирости. Подарунок – це те, як нас люблять, бо ми просто є. Звідси й походження самого слова з грецької, котре буквально звучить як ласка, милість. Коли ж самі робимо подарунки, то не можна інших змушувати приймати знаки любови. Їх можна лише пропонувати. Якщо ж їх не приймають, то рішення варто поважати. Дорогі подарунки – компенсація фальшивої любови.

Третя мова любови – вчинки служіння.  

Апостол Павло сказав: “Любов’ю служіть одне одному”.  Але не варто служіння плутати із рабством, котре переростає у маніпулювання і страх. Служити – це допомагати. Не бути байдужим. Альберт Швайцер сказав: “Доки у світі є голодна людина, хвора, самотня чи налякана, я за неї відповідальний”. Однак, кожну ініціативу у допомозі варто узгоджувати, щоби не викликати невдоволення та образу.

 

Четверта мова любови – якісний час.

 “Ми всі постійно поруч одне з одним, але вмираємо від самотности”. (Альберт Швайцер) Якісний час – це уміння робити разом те, що обом подобається. Це уміння слухати та уміння розмовляти, уміння відкрити для себе зацікавлення іншої людини. Спогади про спільні справи зміцнюють стосунки.

П’ята мова любови – фізичні доторки.

Немовля пізнає світ через доторки, тому це є дуже важливим. Місце і час доторків – суттєві. Доторки бувають прийнятними та неприйнятними, прихованими та неприхованими. Найвища міра доторків – довіра через інтимні зносини. Але не варто плутати із сексуальним насильством – зловживання романтичними стосунками для самозадоволення. Любов –  не емоція, а ставлення.

У кожного є своя домінуюча мова любови. Завдання людини у вмінні розмовляти мовою любови свого партнера, родича, друга. Любов прокладає шлях до успіху – зробити якнайбільше з того, чим ви є і що ви можете. З іншого боку – це запорука уникненню небажаних моментів. Коли партнерові важливі слова підтримки, то у будь-якому випадку не можна критикувати. У випадку подарунків не варто вдаватися до перебирання і викидання  “зайвого”. Надмірним служінням можна викликати дискомфорт і сором, а постійне перебивання знівелює якісний час. І той, хто змалечку не звик до обіймів, наші фізичні доторки сприйме за поневолення. Тобто, використання першої мови любови певної людини у негативному сенсі – ранять.

Вивчити мову любови іншого можна за кілька тижнів методом спостереження. А власну мову любови допомагає збагнути спеціальний тестовий питальник наприкінці книжки.

П’ять мов любови – запорука життя у щасті!