X
Покарання
(цикл \"12 днів до Різдва\")

04.01.2012

Минулого разу я говорив про апостола Фадея та радісну перспективу апостольської громади. Однак, сьогодні я декого частково розчарую, адже завершення життя наступного апостола було далеко не найкращим.

Тож свій десятий матеріал я присвячую темі мучеництва та постаті апостола Варфоломія. Не існує чітких відомостей щодо смерти апостола, але маємо дві можливі версії. За однією із них Варфоломія було розіпнуто вниз головою, а за іншою – замордували, здерши із живого шкіру. Безумовно, ні перший, ні другий варіант зовсім не тішать.

Ще у дитинстві за певну провину  “перепадало на горіхи”. Та були ті випадки, коли вина лежала не на наших плечах, але через певні обставини так само карали нас. У такі моменти часто виникає думка: “Де ж справедливість?”

Є моменти у моєму житті, котрі не лишають мене байдужим. З власної ініціативи я намагаюся зарадити чим можу. У 90% випадків зворотна реакція сповнена подиву, а подекуди навіть й осуду. Якось я вже писав подібне у одному і розділів книги “Листи, написані дощем”.

Говорячи у цей час про апостола Варфоломія варто збагнути, що люди беруть на себе сміливість карате за те, що їм насправді чужорідне, незбагненне. Власне, Ісуса так само розп’яли саме через нерозуміння. Справді, доволі тяжко знайти переконливий аргумент своєї правоти і лишитися до останнього при власних переконаннях. Не лише апостол Варфоломій, а й тисячі інших сподвижників християнства піддавалися тортурам. У церковному календарі ледь не щодень знаходимо імена певних мучеників. У той день, коли мене хрестили, припала пам'ять 9-ти мучеників-монахів у Кизиці. Навіть у наш час маємо мучеників – парубків, котрих судять через підрив пам’ятнику Сталіну-катівнику. Тяжко сказати чому певна людина стає мучеником, але у цьому для себе можемо перейняти стійкість та силу переконань.

Не бійтеся покарань – бійтеся самі бути катівниками.

 

04.01.12р.Б.