Осердя любови

12.12.2011

У своєму житті я зіткнувся щонайменше із трьома сферами, де мені казали: “Я лікую людську душу”.

З перших годин життя мені довелося побувати тривалий час у багатьох лікарнях. Медики робили мені усілякі операції, рятуючи життя. Звісно, що серед них був і анестезіолог. Безумовно, у місячному віці я мало що розумів, але вже у юнацькому мені знову довелося лягати до лікарні для видалення апендецита. Саме тоді, а це відбулося зимового сніжного вечора 14.02.08, до моєї палати перед операцією зайшов кремезної статури лікар. Між нами зав’язалася бесіда ні про що, в ході якої я з’ясував, що це анестезіолог. Сам він себе відрекомендував словами: “Лікар душі людської”.

Ще за мого навчання на базі нашого класу чимало студентів педагогічного вузу проходили практику. Серед подібних нерідко траплялися майбутні психологи. Даючи усілякі тести й методики, студенти так само досліджували наші душі.

Врешті, із 13 років я почав регулярно ходити до церкви, беручи активну участь у служіннях. Серед усього в храмі відбувається сповідь, котра теж має за мету вилікувати людську душу.

Як бачимо, маємо різносторонній підхід до душі. Фактично, як і в будь-чому. Але завше людину цікавить результат: “А чи змінилася душа?” Сьогодні я пробую дати відповідь на умови змін, але лише у межах психологічного підходу до цього.

Ось уже кілька років поспіль я намагаюся регулярно відвідувати психолога для поліпшення свого життя. І маю результати. Щоправда, порою доводиться вдаватися до змін, бо ж нічого вічного не буває. Так і ц цю пору Різдвяного посту я продовжую відвідувати консультації компетентного психолога. Непоодиноко ми дискутуємо щодо самої ролі психолога у спільноті. Сам для себе я спинився на питанні: “Психолог – це бездумний робот чи жива людина?” Спробую пояснити подібне твердження.

Основою багатьох наук є філософія – любов до мудрости. Унікальність філософії, як науки у тому, що знаходячи відповідь на певне питання, вона тим самим ставить іще цілий ряд наступних питань. Психологія, як похідна із філософії, так само ставить величезну кількість питань і на цьому етапі з’являється те, що я зву рамками умовностей. За своє життя я непоодиноко стикався із подібним, що не оминуло й психологію. Часто навіть ті ж тести мають у собі  “шкалу правди”, котра насправді є неабиякою фальшю, що самих психологів розосереджує. Також хочу спинитися на самому форматі спілкування. Психолог постійно має лишатися у певних рамках, а виходячи за межі кабінету взагалі викидати із голови усі бесіди. Як на мене, то така поведінка у дійсності нагадує певне програмування. Це коли набираєш текст у  “word”, то є поля, як і на аркушах реального паперу. Таких обмежувальних полів дуже багато у психолога.

Що ж пропоную я? Час звернутися до другої частини питання: “жива людина”. У одній зі своїх проповідей архиєпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор Ісіченко сказав: “небезпека суспільних похолодань вчить нас сміливости”. Сміливість виражаємо у подвигах – подвигах любови одне до одного. Душа – це осердя любови. Психолог, вивчаючи та прагнучи лікувати душу, має так само застосовувати ліки любови. Тести та спілкування є лише способом вникнення у певну проблему, але позиція любови, котру прагне відчути пацієнт – зовсім інше. До речі, у моєму випадкові саме відсутність любови з боку психолога й ставала приводом до припинення консультацій. Я є живою людиною, котра так само приходить до живої людини. Заняття – це не галочка у кар’єрі психолога. Це той самий двосторонній досвід любови. Навіть побут людини у елементарному спілкуванні із кондуктором має бути так само досвідом любови. Психолог, як ніхто інший розуміє глибину значимости душі – осердя любови. Те розуміння ніяк не може обмежуватися певними формальностями. Кожна людина – індивідуальність. Порушення псевдо-правил психології – це наближення до душі людини. Я пригадую кіька чудових фільмів про психологів, де дійсно є підтвердження моїм словам: “Колір ночі”, “Антуан Фішер”, “Основний інстинкт”. Ці стрічки доводять, що головним завданням психолога – є збагнути душу, осердя любови.

Йдучи до психолога, ми йдемо до любов у найрізноманітнішій її формі. Але якщо психолог не уміє дарувати любов, то вона до нього ніколи й не повернеться. Як і до кожної людини. А життя без любови – то вже не життя.

 

12.12.11р.Б.