VIII
Повнота бажання
(цикл \"12 днів до Різдва\")

02.01.2012

“Слава Тобі, що виконуєш добрі бажання мої ”

Подячний акафіст «Слава Богови за все!»

Серед росіян робили опитування щодо значення для них Різдва. Зокрема прозвучала й така відповідь: “Коли народжується дитина – п’є родина. Коли народжується Ісус – п’є вся Росія”. Звісно, п’ють не лише 07.01, а й 14.01, 19.01 та ще купу днів у році. Варто зауважити, що п’ють не мало.  Споживання зросло, щастя – ні. Проблема бере початок ще із часів Ісуса. Бодай пригадати весілля, де Ісус перетворює воду на вино. У той час Вчитель був із Симоном Канонітом. Про останнього і піде мова сьогодні. Фактично лише у цьому випадкові ми найбільше розкриваємо для себе постать Симона. Що б ми для себе взяли, будучи на той час на місці Симона? Через усі віки пройшло актуальне гасло:  “Хліба й видовищ”. Здавалось би, що Ісус не мав цьому потурати, але Він навпаки розпалю святкове дійство вином. Чесно кажучи, навряд чи хто зможе науково пояснити ці дивовижні зміни, але ми поглянемо на все це зовсім з іншого боку.

Попитом користується те, що має потребу з боку народу. Кожна людина має рґд умовних рефлексів – набутих у процесі зростання. Ті рефлекси можуть бути найрізноманітніші. Але у той час є 3 рефлекси, котрі закладено природно у людині ще з утроби матері. Це любов, страх, гнів.

За епіграф я взяв слова із глибоко за змістом подячного акафіста до Ісуса, де ще є слова: “краса Великого – у малому”. Тим “малим” є саме любов до людей, позбавлення страху через відсутність одинокости та повна свобода, що унеможливлює прояви гніву. Але доброта бажання, а тож і повнота, коли те саме життя ми забезпечуємо оточенню. Прийти до Бога – прийти одне до одного. Прийти саме з любов’ю, без страху та гніву. Як часто у спілкуванні з людьми я відчуваю саме страх від них. Нажаль, у страхові людина робить не найкращі вчинки, що веде до гнівливого стану. Ми не можемо змінити нашого співрозмовника, але можемо по-мудрому сприяти унеможливленню страху та гніву. Знову повертаючись до весілля, спробуємо збагнути, що Симон Каноніт у діях Ісуса виявив не якесь потурання пияцтву, а задоволення бажань громади. Чи є повнота бажання у алкоголі? Звісно ні. Але якщо ти здатен зробити те, що потребує особа – зроби. Можливо уже завтра тебе сприймуть за ворога, супротивника, піддадуть тортурам. Але ти цього не знаєш. Добре є усе довкола нас, а не щось вигідне. Завдання людини ощасливити тих, хто довкола нас. А вже що саме є щастям для них – не наша справа. Після цих слів я пригадав питання мого психолога Ірини Чернової: “Якщо потрібно буде, ти зможеш заради когось змінитися, лишити свою традиційну справу?” Виходячи зі сказаного вище та пригадуючи доброго самарянина,я можу сказати: “Так, зможу”. Хоча варто врахувати чимало нюансів. Якщо мої зміни та відмова від чогось дійсно зроблять когось щасливим, то я піду на цей крок.

Доки ж я можу лише завершити словами з того ж таки подячного акафіста: “Як Ти ощасливив тих, хто думає про Тебе”.

 

02.01.12р.Б.