Блог Тараса ДУХОВНОГО
Є що згадати...
25.04.2012
Минулий тиждень мого життя увінчався двома особливими рідкісними подіями. Насправді, ми часто нарікаємо, коли чогось хорошого, дійсно приємного нам – мало. Відтак, доводиться багато працювати, чекати, сподіватися задля отримання бажаного. Та, власне, саме подібне й цінується нами завдяки усвідомленню унікальности та непересічности. У той час, коли б здавалось довкола тебе є маса людей, як же таки бракує спілкування. Живого, природного, невимушеного та щирого спілкування. Бо саме останнє ти й пригадуєш собі подекуди перед сном, у тривалій дорозі, працюючи на полі.
VII Великодній дощ (із циклу \"Подих духовної весни Великого посту року 2012\"
15.04.2012
Як наголосив мій харківський брат по вірі Ігор Капустянський, Великий піст завершився 08.04, а далі тривав Страсний тиждень, котрий увінчався Великоднем.
VI Потреба у любови (із циклу \"Духовна весна Великого посту року 2012\")
07.04.2012
"Бог мій від лона матері моєї"
V Рішення бути Братом (із циклу \"Духовна весна Великого посту року 2012\")
01.04.2012
35 діб Великого посту, а власне 5-ий тиждень добігає свого логічного завершення. Попереду Благовіщеня, Вербна неділя і сам Великдень. Зростає трепет від усвідомлення скорого приходу Свята над Святами. Той трепет підсилює гелготіння качок, котрі поступово повертаються додому. Природа вказує на таке рішення, котрому сумирно коряться птахи, від чого щасливі. Людина ж, непоодиноку приймає рішення всупереч природі. Зокрема, часто біжить за тим, що просто подобається. Їсть смажену картоплю, псуючи шлунок. Гуляє нічними клубами, обмежуючи здоровий сон. Зависає перед телевізором чи у інтернеті, псуючи зір та притуплюючи інтелект. Пригадав декалог, який тлумачив якось для Катюши Мормило. Заповідь: «Не вкради» – стосується чужого часу, сил, терпіння. Як же ми часто, біжучи за своїми безглуздими уподобаннями, крадемо чуже життя. А всьому причина – наші рішення.
IV Два рухи (із циклу \"Духовна весна Великого посту року 2012\")
24.03.2012
По завершенню четвертої неділі Великого посту поговоримо про зміни у житті людини, обумовлені природою. Можливо, коли кому доводилося займатися садівництвом квітів та дерев, то знає, що в одному випадкові здійснюється окультурення рослин руками садівника, а у другому – сад так само росте, але вже лише за поштовхом природи. Зміни є завше, але чи впливає на це мудра діяльність людини, чи процес відбувається самим собою – різні питання. Щоправда, у другому випадкові непоодиноку відбувається процес самознищення. Насправді, усі ці процеси так само відбуваються із людиною. Що ж і як впливає на людину? Про це і поговоримо нині.
Голос ранішньої молитви III (цикл)
21.03.2012
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi;} ![endif]-- Молитва 3, святого Макарія Великого «До Тебе, Владико Людинолобче, вставши після сну, вдаюся і до праці своєї стаю з ласки Твоєї, і молюся Тобі: допоможи мені повсякчасно і в усякому ділі, і захисти мене від усього лихого, що є на світі, і від диявольської спокуси, і спаси мене, і введи у Царство Твоє вічне. Бо Ти мене створив і дбаєш про мене, щоб обдарувати мене всяким добром; на Тебе вся моя надія і Тебе я щиро славлю, нині і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.» Чомусь пригадав як до одного вузу потрапляють найрізноманітніші люди з кардинально протилежними поглядами. Як правило, неабияку роль у цім відіграють батьки та родичі. При виборі професії керуються не тим, що лежить до душі чи на що є попит, а зиском з отриманої освіти.
Голос ранішньої молитви II (цикл)
13.03.2012
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi;} ![endif]-- Молитва 2, св. Макарія Великого «Вставши від сну,ранішню пісню приношу Тобі, Спасе, і, благаючи кличу до Тебе: не дай мені заснути в гріховній смерті, але будь щедрим до мене, Ти, що з волі Своєї розп’явся, і мене, що в лінощах лежу, спонукай швидше встати і спаси, мене в стоянні, й молитві перед Тобою,і після ночі осяй мені день безгрішний, Христе Боже, і спаси мене». Напротивагу першій молитві, ця уже більше собою конкретизує час та актуалізацію сказаного. Пригадаймо собі ті дні, коли особливо тяжко встати із ложа. Для мене у ці дні подібне неабияк актуальне, адже насичений ритм сесії у колегії патріярха Мстислава неабияк виснажує, тому сну замало, а тим паче сил змусити себе встати. І у такі моменти важливо для себе уміти розрізняти слабкість із лінню. Думаю, що святий Макарій міг не обов’язково промовляти до Бога буквально.
Голос ранішньої молитви (цикл)
07.03.2012
!--[if gte mso 9] Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi;} ![endif]-- Із загальним розвитком цивілізації людство набуло здатности словесно виражати свої міркування, почуття, потреби. І в той час, коли все це відбулося з волі Бога, саме Слово Боже лише подекуди виходить з уст людини. Власне, причина у тому, про що влучно зазначає апостол Павло: «Чим серце повниться – те й уста промовляють». Я не кажу про буквальне промовляння фраз типу: «Боже допоможи. Господь з тобою» та подібних. Слово Боже – це слова любови одне до одного. Дуже вдалою є історія про те, як до античного філософа прийшов чоловік із потребою пожалітися на когось. Філософ одразу перебив чоловіка, питаннями: «А чи дійсно варто казати те, що ти хочеш казати? Чи допоможе комусь, сказане тобою? Чи принесе це радість у світ?» Недоліки мала і продовжує мати кожна людина. Але коли ми говоримо лише про недоліки, як почасти і буває, то все наше життя стає суцільним недоліком.
Місяць уповні (спогади про V сесію (30.01 -10.02.12р.Б.) у колегії патріярха Мстислава УАПЦ)
14.02.2012
I Безкрає море Можливо комусь доводилось запливати на судні достатньо далеко від берега чи ж то спостерігати із літака на безкраї простори моря. У той момент відчуваєш присутність особливої свободи, безмежних можливостей. Коли у човні, то гребеш з усих сил веслами, розтинаючи морські пінні хвилі, долаючи новий і новий метр морських просторів. Або ж нерухомо стоїш, погойдуючись на воді та ловлячи на своїм обличчі відблиски сонця. І все було б добре, якби не вітри, котрі здатні здіймати шторм. Зовнішнє втручання має силу непокоїти морські простори. У той же час саме шторм перевіряє нашу витривалість, стійкість та покору. Послух перед капітаном. Важливим є те, хто якого капітана собі обрав? У колегії патріярха Мстислава є один незамінний капітан – Бог. Мушу визнати, що цю сесію нас штормило і чи не вперше у такій силі, як то воно було. Чи то від холоду, чи бажання навчити, чи навпаки від упертости. Кидало добряче по всім судні, але щоразу біля борту стримувало, не даючи випасти у морські простори. Хоча там відбуваються чи не найбільші випробування, ризики, перевірки. Але ми це оминули й натомість надбали чимало, про що далі мова.IIВчитися любови До нашої колегіантської родини долучилося два брати-першокурсники Микола й Юрій.
XII Особлива місія (цикл "12 днів до Різдва")
06.01.2012
Людський розум призвичаївся усе неприємне для себе усіляко ізолювати, відсторонити. Але якби не гіркущі ліки, то чимало людей не вижило. Якби не гидкий риб’ячий жир, то тисячі дітей загинуло у роки війни. Якби не лой з різким запахом, то моє горло давно перестало б функціонувати. Завершуючи свій цикл мовою про Юду Іскаріота, я хотів аби ми поглянули на нього із дещо нетрадиційного боку. Я не побоявся назвати заключний матеріал “Особлива місія”, бо саме така була покладена на плечі Юди Іскаріота. Чуючи імена – Каїн, Хам, Ірод, Юда, ми призвичаїлися негативно реагувати на них. Але якби не помилки цих постатей, то ми б взагалі мало що розуміли у цьому світові. Не дарма ж існує вислів: “Ліпше вчитися на помилках інших людей”. Чимало з тих помилок є доленосними. Поговоримо про ціну вчинку людини та два підходи до цього: матеріальний і духовний.
XI Прихожани та захожани (цикл \"12 днів до Різдва\")
05.01.2012
З кожним днем усе ближче й ближче наближаємося до чудесного свята Різдва. У храмах буде людно, палатимуть десятки свічок, стоятиме аромат ладану – правитиметься літургія (спільна справа). Зачинателем останнього вважається Яків Алфеїв – один із 12-ти апостолів. Не відомо чи збереглися зразки написаної Яковом літургії, але цілком можна сказати, що вона дала свій початок широкій справі спільних молитов, до чого закликав Ісус: “Де двоє чи троє в Моє ім’я – там і Я серед них”. Тож поговоримо сьогодні про літургію.
X Покарання (цикл \"12 днів до Різдва\")
04.01.2012
Минулого разу я говорив про апостола Фадея та радісну перспективу апостольської громади. Однак, сьогодні я декого частково розчарую, адже завершення життя наступного апостола було далеко не найкращим.
IX Що ж буде далі? (цикл \"12 днів до Різдва\")
03.01.2012
Для мене є великою радістю ходити до одного храму разом із Клавдією Бабковою – 72-літньою жінкою з добрим та чуйним серцем. Ледь не кожен парафіянин може з упевненістю сказати, що Клавдія Іванівна, немов мама у нашій християнській родині. Попри свій вік та чимало знань, сестра Клавдія звертається подеколи до мене із проханням порекомендувати для прочитання книгу. Останньою я порекомендував “Життя у Христі”. Ділячись враженнями від прочитаного, парафіянка сказала: “Це б молодим прочитати, бо я ж уже після вдіяних помилок переосмислила життя”. Саме цю думку я хочу закласти у підґрунтя нинішнього матеріалу.
VIII Повнота бажання (цикл \"12 днів до Різдва\")
02.01.2012
“Слава Тобі, що виконуєш добрі бажання мої ”
VII Єдність (цикл \"12 днів до Різдва\")
02.01.2012
У нинішньому матеріалі хочу повести мову про нашу державу у її історично-політичному контексті. А власне про ті речі, яким ми надаємо значимости фактично два рази у році – на день Соборности (22.01) та день Незалежности (24.08). Сутність України як такої та її значимість у світі було визначено далеко до наших часів завдяки постати Андрія Первозваного. Гадаю, що у перший день року 2012 доречно буде говорити саме про Первозваного. Я б не став вдаватися до тлумачення такого звання апостола Андрія, але для себе варто збагнути, що цей апостол мав велику значимість у очах Ісуса, а тож у перебування Андрія у нашому краї (район Криму) так само має для нас чимало значити. Якою була місія апостолів? Єднати християн усього світу через Слово Боже, Слово Любови. Однозначно, що апостол Андрій ніс ту ж саму місію. Маємо зважити на те, що відтоді минуло пару тисяч літ. Бодай зі шкільного курсу історії знаємо, як територія України переходила з рук у руки найрізноманітніших правителів, що лишало свій помітний відбиток у культурі, побуті, економіці, а найперше – свідомости місцевого населення. Не варто також забувати, що українці не є автохтонами (корінним населенням), що теж неабияк впливало на хід розвитку народу.
VI Радість свята (цикл \"12 днів до Різдва\")
31.12.2011
Останній у році 2011 матеріал я хочу присвятити постаті апостола Пилипа, про котрого нам мало відомо. Один з небагатьох випадків, де зустрічається Пилип – це багатьма знана ситуація із нагодування чисельного народу п’ятьма хлібами та кількома рибинами, у чому цей апостол приймав активну участь. Не варто забувати, що Біблія – глибоко-метафорична книга, тому не слід сприймати за буквальне чудо втамування голоду тисячі людей лише п’ятьма буханками. Найперше мова іде про те, що важливо уміти іншим давати те, що маєш у цей час, щоби на обличчях ясніли усмішки. Останнє стає дуже доречне у передноворічну пору. Як правило, свято відбувається у родинному колі чи то серед друзів. А як же бути із тими, кого життєві обставини у цей час привели до лікарні, на роботу, у світ безхатченків? Чи ці люди варті усмішок?
V Втрати та зміни (цикл "12 днів до Різдва")
30.12.2011
Не так давно мав бесіду з однією людиною, котра нарікала на те, що її обікрали. Довго вислуховував ті жалісливі відчайдушні слова, а зрештою у відповідь сказав: “Можливо, у тебе просто відібрали зайве”.
IV Чи все правильно? (цикл \"12 днів до Різдва\")
29.12.2011
У період, коли все елементарно валиться з рук, у повному відчаї в нутрі самого себе ми волаємо: “А чи дійсно це є правильно?”
III Уміння відступитися (цикл \"12 днів до Різдва\")
28.12.2011
Свій третій матеріал я хочу присвятити образу апостола Якова. Насправді, серед громади 12-ти апостолів було два Якова. Один із них син Заведеїв, а інший – син Алфеїв. Уважний читач пригадує, що минулого разу я говорив про апостола Івана. Тож нині хочу висвітлити його брата – Якова Заведея.
II Апостол Любови (цикл \"12 днів до Різдва\")
27.12.2011
Кто поплачет о малыше, которого бросили одного?
I Досвід: надбання чи занепад? (цикл \"12 днів до Різдва\")
26.12.2011
Відсьогодні до Різдва лишається лічена кількість днів, а точніше – 12. У той час, коли люди активно купують ялинки та спиртне, здають сесійні іспити, затверджують бюджет 2012, встановлюють ціну за газ понад 400 доларів та просто існують, я вирішив зосередити увагу саме на цих 12-ти днях, у рамках котрих спробую створити цикл дописів із зазначеною назвою: “12 днів до Різдва”. Ставлю собі за мету щодня писати матеріал, відштовхуючись від образу апостолів, яких було 12 наближених до Ісуса. Апостоли – це ті ж самі люди, що й кожен із посеред нас, тому можна побачити чимало спільних рис, зокрема позитивні, котрі варто переймати собі. Тож беручи за основу постать кожного апостола, наступні 12 днів я говоритиму про всі ті речі, котрі хвилюють ледь не кожну сучасну людину.
Вишуканість рабства
23.12.2011
На перший погляд здавалось би парадоксальна річ, адже люди у всі часи лише й говорять про боротьбу із рабством: фінансовим, політичним, церковним. Саме про останнє, а точніше сказати – духовне, я б повів повести мову. Для ліпшого висвітлення питання зішлюся на вчорашнє свято – зачаття Анною Богородиці. Насправді, мало хто із людей взагалі чув про таку подію, але ж вона є цілком логічною та радісною. Гадаю, найкраще це зможуть собі усвідомити ті читачі, котрі у своєму житті чули фрази: “Я вагітна. У нас буде дитина. Ти станеш батьком”. Не менша радість вочевидь була і в Анни свого часу. А днями мені довелося спілкуватися із чудовою людиною – Віталієм Голубом, котрий вже пару місяців, як став батьком. Хорошим батьком. Замислюючись над зміною свого становища у суспільстві, Віталій врешті збагнув цінність себе та сестер для своїх батьків. Дозволю собі пригадати радість батьківства Філіпа Кіркорова, у котрого з’явилася донька. Дійсно – це неповторні емоції щирости. Але повернемося теми зачаття. Не вдаватимусь до деталей, котрі кожен бажаючий може прочитати у книзі “Життя у Христі”, на котру я непоодиноко зсилався у попередніх дописах. Мову ж хочу повести про зачаття у Бозі. Далеко не кожна наша дія, як і зачаття у тому числі, є волею Бога.
Рівність (спогади про IV сесію колеґії патріарха Мстислава УАПЦ 23.10-04.11р.Б.)
21.12.2011
“Не забувайте також добродійности
“Ось і все, що я любив”
16.12.2011
Людський організм, немов бджолиний вулик, де є купа найрізноманітніших часточок, кожна з яких відповідає за певні конкретні дії. Нажаль є люди, і їх більшість, котрі зовсім не хочуть вникати у подібні деталі. Частково я їх можу зрозуміти, адже одним із виправдань цьому є шкільна біологія. Як правило, викладачі цього дуже важливого предмету роблять усе, щоб відбити у дитини любов та зацікавлення у дослідженні самого себе. Адже після шкільного курсу можна заглибитися у цю сферу завдяки психології, генетиці, екології та рядові інших цікавих наук. Особисто я теж далекий від детального вивчення організму людини, однак інколи мені трапляється певна інформація, котра дає зрозуміти чимало нового. Повертаючись до образу вулика хочу сказати, що організм кожної людини у тій чи іншій мірі виробляє адреналін, котрий відповідно десь потрібно використати. Це застосування потребує двостороннього адекватного сприйняття. Тобто, той хто здійснює викид адреналіну, має врахувати час та місце, щоб не вийшло “проти вітру”. І той хто в цей час поряд із подібною людиною, має адекватно відреагувати на подібне. У цьому неабияк допомагає психологія управління персоналом. Бо як правило у реальному житті підлеглий має часту потребу у викиді адреналіну, що може мати далеко не найкращі наслідки. А результат, як правило, далеко не втішний – нікотин, тобто паління.
Про внутрішнє і зовнішнє
14.12.2011
Люди, котрим доводилось бачити мене за останні 1,5 року, могли зауважити собі наявність у моєму лівому вусі сережки з написом “no”, тобто “ні” рідною мовою. Декотрі з тих людей починали мене розпитувати щодо тої сережки, навіть докоряти – така вже натура людини. Сам маю цей гріх. Але особливо запам’ятався мені випадок минулорічної осені, коли травматолог оформляв документи на моє навчання у колеґії патріарха Мстислава у Харкові. Роздивляючись моє вухо, лікар спитав: “А як відреагують на твою сережку у колеґії?” Не замислюючись, я впевнено відповів: “А вони не сережку, а мою душу роздивляються”. Зрештою, ці слова підтвердилися на практиці. Сережку немов не бачать. Звісно, що з одного боку я розумію приписування мене через сережку до усіляких прихильників пробивати вухо, носа, брову, губи та усе можливе купою залізяччя. З точки зору психології, подібне часто є вираженням протесту, котрий після 20 років поступово згасає. Тим самим дає зрозуміти, що шпилька у губі не свідчить про певний душевний занепад особи. Часто просто саме оточення несе у собі подібну моду краси. Як на мене, то краще носити дівчині сережку у носі, ніж міні-спідницю, за що зрештою її можуть елементарно зґвалтувати. Можливо я дуже глобально порівнюю, але ж такі випадки непоодиноко трапляються.
Осердя любови
12.12.2011
У своєму житті я зіткнувся щонайменше із трьома сферами, де мені казали: “Я лікую людську душу”.
Чиста
07.12.2011
Є така легенда, що у перші століття по Різдву Христовому жила донька Олександрійського правителя – Катерина. Дівчина вела праведний спосіб життя та зокрема цінувала свою незайманість. Із гонінням на християн, Катерині теж судилася не найкраща доля, тому зрештою вона стала мученицею. Дівчині привселюдно відрубали мечем голову, але потекла не кров, а молоко. Відтоді ім’я Катерина отримало значення – чиста.
Ім’я Перемоги
20.10.2011
Для мене дуже важливим є те, коли люди з мого оточення намагаються пізнати світ. Подібному прагненню немає кінця-краю. Самостійно людина не здатна навіть пізнати саму себе, адже все пізнається у порівнянні. Спілкуючись, ми пізнаємо світ і себе у цьому світі. Кожне нове відчуття є, немов, перемога. Невеличка, але таки перемога.
Ганебний стовп
20.10.2011
Свідомість людини непоодиноко піддається загальному впливові оточення. Часто наші дії є ідентичними діям інших, що звуть стадним інстинктом. Як правило, відповідні дії ґрунтуються під керівництвом лідера, котрий авторитарно всим керує, дозволяючи робити будь-що, окрім нанесення шкоди самому лідеру. Водночас всі розуміють, що є, так звані, винятки – мислячі люди. У психології це зветься – не сугістивністю. Тобто, на певному етапі під впливом зовнішніх чинників, особа переживає підсвідомо психологічний збій і дуже легко піддається навіюванню – стає сугестивною. Мисляча ж людина усіляко запобігає подібному, маючи чіткі переконання. Причина появи сугістивности у страхові лишитися на самоті. Генетика людини скеровує її до колективу, а як відомо “кожен монастир має свій устав”, тож доводиться підлаштовуватися під загальні правила. Здавалось би, що це і не так погано з позиції братньої любови, адже пріоритети інших ми маємо ставити понад особисті цілі. Але поглянемо на реальну картину сьогодення. Все більше й більше виникає, особливо серед молоді, усіляких культур підозрілого зразка. Так само кожна культура обумовлює собою певні правила, котрі контролює лідер. Це плекає сугістивність. Копаємо далі. Що зумовило пошук особою певної культури? Потреба реалізуватися повноцінно, стати певним цілим з рештою. І тут спрацьовує правило: “Щоб прилучитися – варто вникнути”.
Добрі ЛЮДИ
18.10.2011
Спустившись зі сцени, я став біля фортепіано і уважно слухав хлопчину, років 8-10, котрий спитав:
Демократія, націоналізм, патріотизм
16.09.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- У ці дні зазначені три якости стають по-особливому актуальними, адже нині маємо день пам’яти українських націоналістів, котрих 70 років тому масово ув’язнювали працівники гестапо. Вочевидь, неспроста накладається завтрашній день – 11-ліття відтоді, як зник Георгій Гонгадзе та вшанування журналістів, знищених за патріотизм. Усі ці речі не можуть лишати байдужими, адже щоразу питання демократії, патріотизму та націоналізму загострюється не лише серед еліти, а й загалові народу. Важливим є уміння адекватно сприймати тат реагувати на подібні речі. Дуже доречною є згадка про журналістів, котрі авторськими матеріалами здатні вплинути на загальносуспільну позицію цінностей і вартостей. У всьому є свої “за” і свої “проти”, котрі я спробую розглянути нині. Демократія за досконалих умов плекає цілі: – спиратися на інтегральну концепцію людської особи; – справедливе та мирне співжиття; – актуальність засобів, а не мети; – опора на Божий закон; – протистояння поняттю “цивілізація смерти”; – ...
Незрячі до правди та німі до любови
10.09.2011
!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Малознані та пересічні люди. На них рідко звертають увагу, мало хто переймається їхнім життям, вони часто лишаються проігнорованими. Наразі ж, спробуємо собі уявити роботу крана на будівництві. За подібними особливо полюбляє спостерігати малеча із неабияким захопленням. Перш за все в очі впадає кабіна управління всією машиною та гак, на котрий чіпляю усілякі вантажі. Але щоб усе взаємодіяло, потрібно долучити троси, струм, деталі та ряд інших моментів. Малознані та пересічні люди і є тими суттєвими складовими, котрі об’єднують певні деталі життя у одне ціле. Здебільшого, у своїх роздумах я спрямовую увагу на узагальнені речі буденности. Цьогораз я вирішив зіслатися на образ людини, котра так само не є досконалою, але всупереч всьому має риси, котрих так не вистачає багатьом людям. Тож вчора я вийшов із певною установи і побачив попереду себе знайому постать. Олена Шевченко – вчитель за фахом.
20 років
24.08.2011
Звісно мова піде про нинішнє свято – Незалежність України. Якщо чесно, то у душі жодної радости. І ось пояснення цьому.