Голос ранішньої молитви IV (цикл)
28.03.2012
Молитва 4, святого Макарія Великого
«Господи, що з великої ласки Твоєї і щедрости Твоєї дав мені, рабу Твоєму, минулу ніч перебути без напасти від усього злого і супротивника; Ти Сам, Владико, Сотворителю всього, сподоби мене при світлі Твоєї істини і з просвітленим серцем творити волю Твою, нині і повсякчас, і навіки вічні. Амінь»
У цьому контексті поняття «воля» розглядаємо як бажання, потреба. Достатньо значимо для себе збагнути у чому ж воля Бога та наскільки вона співпадає із бажаннями людини? Власне, це є основою питання: як жити, за якими приписами, переданнями?
У минулому циклі «12 днів до Різдва» я торкався теми життєвого досвіду, котрий переймають наступні покоління. Того разу я виступив проти подібного, бо людські передання ведуть до згуби, але досвід контакту із Богом – зовсім інша річ. Власне тому і є актуальною порушена мною тема ранкової молитви, бо саме молитва навчає нас чути Бога. Та не варто обмежуватися лишень молитвою, бо ще маємо чимало праць отців церкви, життя святих, апостольські передання, а найперше – Святе Письмо. Власне, коли ми говоримо про світло Господньої істини, то тим самим маємо на увазі вдумливе читання Біблії. Одразу скажу, що не радив би самостійно читати Біблію, а точніше трактувати її. Біблія – це книга, котра потребує чимало знань та зусиль для свого збагнення. На це варто зважати. Існує бодай два моменти, котрі перешкоджають правильному розумінню Письма. Перш за все, варто зважати на епоху, коли писалася Книга Книг, а тож і на відповідне трактування понять. А також доречно зауважити собі значиму частину ідеом та метафор, котрі має у своїх текстах Біблія. Проте, все це не має бути перешкодою будь-якій людині у бажанні пізнати Слово Боже, Слово Істини.
Сама собою людина за останні кілька тисяч років не змінилася, тому проблеми, якими жили наші предки, так само продовжують спіткати і нас. Біблія – це джерело вирішення тих проблем. Достатньо великий акцент на цьому роблять пророчі книги. Роль пророків у старозавітні часи виражалася у завданні нести правду Божу. Звісно, як правило, таких нищили, але краще за правду віддати життя, ніж за брехню. У сучасному світі такими пророками дозволю собі назвати письменників та журналістів. Точніше кажучи – це їхнє завдання, місія. Реальна картина вказує на те, що подібне реалізують одиниці. Справжніх пророків так само було одиниці. Цінність пророка навіть не у тому, що він схилив когось на шлях істини, а у запропонованій альтернативі. Оголосити про шлях любови – складна річ. Саме це веде до пізнання Бога, творення Його волі та єднання із Ним.
09.02.12р.Б.
Перенесення мощів святого Івана Золотоустого
(Харків)