Голос ранішньої молитви VII
(цикл)

17.04.2012

Молитва 7, до пресвятої Богородиці

«Оспівую благодать Твою, Владичице, молюся до Тебе, розум мій благодаттю наповни. Навчи мене ходити правдиво, шляхом Христових заповідей. Зміцни в чуванні для пісні Тобі сон сумування відганяючи. Зв’язаного путами гріхопадінь, молитвами Твоїми визволи, Богоневісто. Вночі і вдень бережи мене, охороняючи від ворогів, що повстають на мене. Ти, що Життяподавця Бога народила, оживи мене, через пристрасті померлого. Ти, що Світло навечірнє народила, просвіти мою душу засліплену. О, дивна Світлице Владики, учини мене оселею Духа Божого. Ти, що Лікаря породила, вилікуй багатолітні пристрасті моєї душі. Схвильованого житейською бурею, направ мене на стежку покаяння. Визволи мене від вогню вічного, лютої черви і пекла. Не яви мене бісам на радість, винуватця багатьох гріхів. Новим створи мене, зістареним безсердечними гріхами, Пренепорочна. Вільним від усіляких мук учини мене і всіх Владику у благай. До небесної радости мене прилучи з усіма святими, пресвята Діво, почуй голос негідного раба Твого. Відкрий мені потік сліз покаяння, щоб скверну душі моєї обмивали, Пречиста. Безупинно приношу Тобі стогін серця, допомагай, Владичице. Моління мої прийми і Богові добросердному принеси. Вища за ангелів, створи й мене вищим за світські пожадання. Світлоносна Тіне небесна, духовну благодать у мені направ. Підношу руки й уста на похвалу, осквернені скверною, Всенепорочна. Рятуй мене від наруги душогубної, Христа ревно благаючи, що Йому належить честь і поклоніння, нині і повсякчас, і навіки вічні. Амінь».

Слово «рабство» у християнській традиції, насторожує багатьох людей. Асоціативно уявляється світське рабство, котре обумовлене певним контролем одного над іншим. Насправді, щось є подібне й у християнстві, але моделі «людина – Бог» та «людина – людина» – не зрівнянні. Рабство у християнстві виражається повною довірою Богови. Добрий Господар ніколи не дозволить собі знущатися над рабом. Завдання Господаря – опікуватися, турбуватися. Цим займається і Бог. Але людина має свідомо знайти у собі силу прийняти ту опіку, довіритись їй. Нас дратує зухвальство опіки батьків, вчителів, але Богу це не властиво. Бог турбується нами тоді, коли ми цього хочемо, що виражається у проханні: «почуй голос негідного раба Твого». Попри загальну відсталість різних племен, саме у них можемо побачити покору перед вождем, старійшиною роду.

Подібна покора вчить бути покірним перш за все перед самим собою – багатолітніми пристрастями. Скільки себе пригадую, то мене вчили керуватися відчуттями. Фантазія відчуттів людини дуже безмежна і почасти служить оманою, що духовно старить людину. Внутрішня новизна – це позиція над світськими потребами. Буденність зводить до того, що на Бога часу не лишається. Коли ми щось робимо, то кличемо на допомогу. Присутність Бога у кожній справі – дуже важлива. Кожне заняття у колегії патріярха Мстислава розпочинається молитвою – прохання до Бога допомогти прийняти нові знання. Лише тоді, коли людина сама себе підготує до пізнання Бога – вона стане сосудом для Духа Божого. Дух, тобто свідомість Господня, людині потрібна для виконання заповідей Христових. Це не лише декалог, а й Блаженства. Я веду мову про те, що людина має дуже великий об’єм непізнаних знань, котрі цілком реально осягнути. У кожного своя міра, але має бути сповна зреалізованою.

Як правило, щодо рабства Господнього різко висловлюються ті люди, котрі зовсім далекі від Бога, віри, церкви. Тому коли вам починають розповідати усілякі нісенітниці щодо Творця, то перш за все поцікавтесь досвідом людини у цій сфері. Унікальність християнства у можливости вибору. Це не якась організація, де вербують і назад ходу немає. Варто зважати на різних отців та парафіян, але не поспішайте робити крок назад. Спробуйте збагнути наявне та подумайте щодо дещо іншого способу життя, а найперше – можливости постійно та в усьому бути із Богом.

Нехай Богородиця кожному сприяє у цім!

 

17.02.12р.Б. прп. Ісидора, мч. Ядора, свмч. Аврамія

(Полтава)