VII
Великодній дощ
(із циклу \"Подих духовної весни Великого посту року 2012\"
15.04.2012
Як наголосив мій харківський брат по вірі Ігор Капустянський, Великий піст завершився 08.04, а далі тривав Страсний тиждень, котрий увінчався Великоднем.
Дощ – це свіжість дихання. Кілька раз вночі я виходив на вулиць насолодитися отим освіжаючим запахом оновленого, дещо іншого розуміння. Часткова метаноя – зміна світогляду відбулася протягом останнього тижня. Цикл «Подих духовної весни Великого посту року 2012» я хочу завершити черговою розповіддю про моє життя у соціумі сьогодення.
Певно, ключовою подією стала літургія Великого четверга (Чистого у народі), де мова ішла про омивання Ісусом ніг народу. Намагатися служити, бодай спробувати служити комусь навіть незначною справою – це вже подвиг сьогодення. Зателефонувати і поцікавитися життям особи – це акт служіння. Прикро, але не те що телефонувати, а й відповідати на дзвінки лінуються. Як на мене, постала атмосфера зобов’язання. Роблять будь-що, бо так треба, але ніяк не тому, що так хочеться. Бо хто хоче, той пам’ятає певну людину, певну особливу дату і терпляче чекає, коли можна привітати. Протилежне свідчить про повну байдужість. Нажаль, так воно і є. Знову і знову говоритиму про відсутність потреби догодити комусь – зробити бодай незначне вкраплення позитиву у чиєсь життя.
Світ повниться людьми, але не варто зловживати цим. Як часто тішимо себе, що одне спілкування можемо замінити іншим. Але світ різноманітний і тим різноманіттям варто наповняти душу. Кожна нова розмова – це чергові свіжі ковтки. Зацикленість на одному веде до життєвої спраги.
Цього тижня я був дуже радий зустрічі із Катюшою Мормило, котрій подарував наше спільне фото із вистави «Заборонена любов».
Особливою, хоча й дуже короткою стала така бажана зустріч із Вікторією Коваленко – колишньою однокласницею, котру не бачив уже кілька років. Раптово з’явилася і так само раптово зникла тієї днини у моєму житті.
Реалізував свої обов’язки хрещеного батька, кілька днів нянчячи хрещеника Анатолія – стільки позитиву та любови у тому малюку.
Вперше почув гру на ф-но своєї племінниці Поліни, котру теж пару днів глядів. Помітив у Поліні добре розвинуту комунікабельність – легко та швидко знайомиться з іншими людьми, особливо ровесниками. Так само швидко Поліна потоваришувала із Анастасією Сівер – моєю маленькою напарницею по виставі «Заборонена любов».
Майже щодня тішили телефонні розмови із Віталієм Голубом та Каріною Алієвою. Їхня маленька Міланка теж намагалася щось сказати мені у телефон.
Звісно, головна подія – Великодня ніч. Сила людей, урочиста відправа, парафіяльне говіння.
Дощ має властивість прибивати собою пил асфальту і у той же час поїти землю для буяння різнотрав’я. Великодній піст так само все розставив на свої місця, вказавши кожному своє місце.
Христос Воскрес!
15.04.12р.Б.
(Полтава)