Голос ранішньої молитви VI (цикл)
10.04.2012
Молитва 6, святого Василія Великого
«Благословимо Тебе, Небесний Боже і Милосердний Господи, за те, що виявляєш на нас повсякчас безліч великих невідомих славних діл Своїх, що дав нам сон на підтримку нашої немочі і відпочинок від праці знесиленого тіла. Дякуємо Тобі, що не погубив нас із нашими гріхами, а зі звичною Твоєю любов’ю до людей підняв нас від сну, щоб прославляли ми Твою владу. Отже, молимо твою безмірну добрість: просвіти наші думки, підведи розум та очі від тяжкого сну лінощів, відкрий наші уста і наповни їх похвалою Тобі, щоб ми мали змогу непохитно визнавати і славити Тебе, Безпочаткового Отця із Єдинородним Твоїм Сином і Пресвятим, Милосердним і Животворчим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.»
Очевидно, багатьом відомі слова Біблії: «Хто має очі – побачить, хто має вуха – почує», котрі логічно можна прив’язати до фрази з молитви: «просвіти наші думки, підведи розум і очі». За своєю природою людина потребує перевірки задля кращого переконання у чомусь. Пригадаймо відвідини лікаря. Для прикладу у дерматолога. Приходимо до нього зі скаргами на висипи, зауважуючи обставини. Хороший лікар одразу скаже певні припущення, але завше пошле здати кров та ряд інших аналізів. За умов детального обстеження можна надати більш-менш точну характеристику – діягноз. Але у цьому важливим є іще один момент – якість роботи лабораторії. За яких умов взято кров, куди розміщено, ким проаналізовано та зафіксовано результат? Усе це залежить від рівня роботи наших думок, знань та споглядань.
Думка – це поштовх до наступного кроку. У період справжньої депресії іони мозку працюють у надзвичайно повільному режимі, тому людина не здатна думати, а тож і робити будь-що. Навіть без депресії трапляються моменти раптових пауз, коли потрібно над чимось добре поміркувати. Думка Господня – акумулятор щасливого та ритмічного життя людини.
Знання – це якість нашої роботи. Кожен має потребу пити воду. Хтось має знання піти до джерела й напитися. Хтось дістає відро води зі студні. А хтось відкриває кран. Остання дозволяє зробити все у максимально короткий час та з високою якістю.
У книзі «Піст і трапеза у житті християнина» автор Назар Заторський називає людину не «розумна», а «зряча». Основне наше запам’ятовування відбувається через зір. Мала дитина, спостерігаючи, копіює батьків. Дивлячись за рухом вчителя, дитина пише перші букви та цифри. Спостерігаючи за водієм, стажер вивчає манери їзди на тролейбусі. І так багато чого ми дивимося щодень.
Тож коли людина матиме знання про Бога, думатиме про їх реалізацію та прагнутиме споглядати у всьому довколишньому Творця, то все це у своїй сукупности дасть можливість «непохитно визнавати і славити Тебе». Я б ще спинився на слові «непохитно». Здавалось би, що активна церковна позиція, навчання у колегії, любов до оточення неабияк зміцнюють людину, але не варто забувати, що ряд випробувань продовжує спіткати людину, непоодиноко у значно вищій мірі. Про це пише у своїй книзі «Наслідування Христа» Тома Кемпійський: «Чим ближче ти до Бога, тим важче тобі у цім світі». Саме люди часто впливають на непохитність, намовляючи на зовсім інше русло життя. Тому щодень та щомиті варто працювати над розширенням знань Отця Небесного, думання у відповідному контексті та знаходити сили бачити свого Батька і Творця.
16.02.12р.Б. прав. Симеона, пророчиці Анни.
(Полтава)