Голос ранішньої молитви III (цикл)
21.03.2012
Молитва 3, святого Макарія Великого
«До Тебе, Владико Людинолобче, вставши після сну, вдаюся і до праці своєї стаю з ласки Твоєї, і молюся Тобі: допоможи мені повсякчасно і в усякому ділі, і захисти мене від усього лихого, що є на світі, і від диявольської спокуси, і спаси мене, і введи у Царство Твоє вічне. Бо Ти мене створив і дбаєш про мене, щоб обдарувати мене всяким добром; на Тебе вся моя надія і Тебе я щиро славлю, нині і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.»
Чомусь пригадав як до одного вузу потрапляють найрізноманітніші люди з кардинально протилежними поглядами. Як правило, неабияку роль у цім відіграють батьки та родичі. При виборі професії керуються не тим, що лежить до душі чи на що є попит, а зиском з отриманої освіти. Навіть, коли роль юриста завше була актуальною, не варто забувати, що на неї претендує певна кількість людей. Просто відсидіти 5 років за батьківські кошти – це ще не ознака успіху. А от провчитися 3 роки у бурсі та отримати високий розряд токаря – це неабияка потуга. Тому дійсно важливо одразу обрати свій фах, котрий нам підказує сам Бог. Працювати з ласки Бога – робити Божу справу. Остання стосується не лише певної роботи церковного формату. Справа Божа – служити людям. А служити можемо у кожній сфері. Але як то робити, щоб уникнути «диявольської спокуси»? Черговий раз нагадаю, що «спокуса» у буквальному перекладі – випробування. Тому цілком нормально, що наша праця може стати випробуванням. Візьмемо для прикладу професію психолога. Як правило, психолог – це не якась ключова особа, а над ним є певне вище керівництво, навіть у випадку приватних прийомів. Ми ж добре знаємо яким корумпованим та бездушним є те керівництво. Тому, по-перше, психолог має постійний моральний тиск керівництва. Це можна вирішити псевдо-дружбою, але тим самим уподібнившись до них. Спокуса? Неабияка, але варто протистояти. Коли ж наш психолог працює у державній сфері – це «б’є по кишені». Задля компенсації психолог залюбки може приймати «подячні подарунки» від клієнтів. Це має властивість впливати на ієрархію взаємин спеціяліста із відвідувачем. Знову спокуса? Саме так, якій можна знову ж таки протистояти. Врешті-решт, психолог починає замислюватися над кар’єрним ростом – неабиякі можливости. Над кожним начальником є свій начальник, котрий має певні уподобання, смаки. Хто, як не психолог, здатен вловити ті смаки, на чому гарно зіграти собі на користь. Чергова спокуса зі своїм протистоянням. Цими та подібними справами займатиметься людина, котра не любить себе та свою професію. Тому постійна втеча у якийсь новий формат роботи – відмова від дбання нами Богом. Лише тоді, коли людина навчиться задовольнятися своїм робочим місцем, вона буде готова рухатися далі. Ніхто не каже про заборону планів та ідей, котрі можна зреалізувати уповні через посідання певного крісла. Але достатньо небезпечним є той процес, котрий непоодиноко можемо спостерігати у політиці. Керуючись принципом: «аби за щось ухопитися», людина швидко сягає епопею, але окрім спокус нічого не набуває. Спокуса володіння, спокуса власности, спокуса грошей, спокуса стабільности – усе це болючі місця нинішнього президента України. Нажаль, цим хворіє не лише він, а й всі решта чиновників, їхні чисельні родичі, друзі тих родичів, а тож і суттєвий відсоток країни.
Тому знову повернемося до слів: «до праці своєї стаю з ласки Твоєї». Коли ми навчимося у кожнім своїм кроці керуватися волею Божою, то лишень тоді наша праця буде приємною, плідною та потрібною людям.
09.02.12р.Б.
Перенесення мощів святого Івана Золотоустого
(Харків)