5.jpg

Голос ранішньої молитви V (цикл)

04.04.2012

Молитва 5, святого Василія Великого

            «Господи Вседержителю, Боже сил і всього тілесного, що живеш на височинах і споглядаєш на покірливих, випробовуєш серця й усе приховане і потаємне в людині наперед виявляєш. Безпочаткове й повсякчасне світло, в Якого немає зміни чи отінення! Сам, Безсмертний Царю, прийми благання наші, котрі в теперішню годину, зважуючись на безліч Твоїх щедрот, чинимо до Тебе від мерзенних уст. І вибач нам провини наші, що вчинком і словом, і думкою, зі знанням чи незнанням ми вчинили; і очисти нас від усякої скверни тіла і духу. І даруй нам чистим серцем і твердою думкою пройти всю ніч теперішнього життя, в очікуванні на прихід того світлого й об’явленого дня Єдинородного Твого Сина, Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, в котрий Суддя всіх прийде зі славою, щоб віддати кожному за вчинки його. Хай не занепалими та зледачілими, але в бадьорости та зведені до дії виявимось готовими, зійдемо в радість і божественну оселю Його слави, де невгавний голос усих, хто святкує, і невимовна насолода всих, хто спогляда Твого лиця красу невимовну. Бо Ти є правдиве й вічне Світло, що просвічує і освячує кожну людину, і Тебе оспівує все створіння на віки вічні. Амінь.»  

            Ледь не кожен може пригадати собі шкільні чи вузівські іспити, нездача котрих стає перешкодою рухатися далі. Це свідчить про нашу неготовність сприймати наступну інформацію. Доки не засвоїш теорії – практика не підданця тобі у своїй повноті. Адже багато хто бере на себе сміливість щось робити, не маючи належного уявлення про ту чи іншу справу. Теорія не має обмежувати людину, але у той же час саме теорія стає твердим підґрунтям подальшої праці. Коли для прикладу візьмемо молоду сім’ю, де щойно з’явилася дитина, то непоодиноко зустрінемо саме неготовність до подібного кроку у житті. Можливо батько та мати уміють пеленати, годувати, гуляти з дитиною, але психологічний аспект почасти лишається поза увагою. Звісно, доволі тяжко передбачити найдрібніші моменти, але у той же час вони не підлягають ігноруванню.

            Тож бути готовим – оце і є наше благання до Бога у п’ятій ранковій молитві. Доречно звернути увагу на слова: «пройти усю ніч теперішнього життя». Для всякої людини темрява – дискомфорт, невизначеність, ризик, незнання. Одна справа пройти освітленою вуличко, переповненою велетенських калюж, і зовсім інша – у повній темряві. Добре, коли бодай місяць вповні у безхмарнім небі. Але вулиця, у порівнянні із загальножиттєвими проблемами – пусте. Як часто нас «вибиває із колії» незнання чогось. Бувало якому селянину потрібно до міста, а траса на відстані добрих 5-7км від села. Іде по морозу, слизоті. Нарешті дібрався, чекає, а автобус зламався. Телефону немає, щоб зателефонувати диспетчеру та й попутки не беруть. Насправді ж, у місто не так терміново потрібно, тому чимчикує наш селянин назад у село. Сповнений відчаю, однако плекає у собі очікування на ліпші часи. В чому ж людина здатна знайти відраду?

            «…спогляда Твого лиця красу невимовну».  Багато хто із людей плутають Бога з Ісусом, тому прагнуть візуально відтворити Творця. Однак, Бога ніхто і ніколи не здатен побачити. Слова ж молитви мають дещо глибший сенс. Не варто забувати, що усе довкола створене саме Богом. З любови до Отця Небесного людина зобов’язана шанувати усе те, а відтак і бачити у всьому тому невимовну красу лиця Господа. Якби людина не смітила на пляжі чи у лісі, не зливала у водойму бруд, не викидала у повітря отруйні речовини, то саме б у такий спосіб виражала своє поцінування красі Бога, бо саме у всій природі Він присутній. Коли людина навчиться економити на своєму споживацтві: чоловіки – на алкоголі, машинах; жінки – на косметиці, одягові, взутті; всі разом – на євро-житлах – це все стане шляхом до осягнення замислу Бога.  Врешті, коли ми навчимося себе стримувати, уміти чути інших, виражати співчуття, приязнь, підтримку, довіру та любов – тим самим побачимо Бога у кожному з посеред нас. А як наслідок, вірити у прихід пори, коли «віддадуть кожному за вчинки його». Такий час неодмінно прийде, тому не варто зволікати, а вже починати дбати про своє спасіння.

            Врятуй себе і довкола тебе врятуються усі інші!

 

10.02.12р.Б. прп.Єфрема Сирійця

(Харків)