Голос ранішньої молитви IX
01.05.2012
Молитва 9, до ангела охоронителя
«Святий Ангеле, приставлений до моєї нерозкаяної душі та до пристрасного мого життя! Не покидай мене, грішного, і не відступи від мене за нестриманість мою. Не попусти злому духови володіти мною через пристрасті мого смертного тіла. Зміцни мої немічні сили в боротьбі з гріхами і наставляй мене на спасенну дорогу. О, Святий Ангеле Божий, охоронителю й захиснику моєї нерозкаяної душі й тіла! Вибач мені все, чим образив я тебе за всі дні життя мого, і коли згрішив минулої ночі, захисти мене в нинішній день, і охороняй мене від спокуси диявольської, щоб я ніякими гріхами не гнівив Бога, і молися за мене до Господа, щоб Він утвердив мене у страху Своїм і показав мене гідним слугою Своєї безмірної доброти. Амінь.»
Перш за все хочу звернути увагу читача на адресата молитви – ангела охоронителя. Можна часто почути з уст пересічної людини, що у кожної людини є свій янгол, котрий захищає від бід. Ризик подібного трактування у тім, що коли відбувається нещастя, то ангела і Бога звинувачують у їхньому недбалому опікунстві. Насправді ж, ангел тоді може бути охоронцем, коли ми самі не забуваємо його. Чим опікується ангел у нас? Добром і любов’ю. Коли людина плекає у собі риси позитиву, то янгол допомагає їх зберегти та спрямувати у відповідне русло. «Який сенс у крилах, коли ми не відчуваємо подих вітру у себе на скронях?» – мовиться у одному із художніх фільмів. Аналогічна ситуація із янголом-охоронцем. Дієвим є те, у чому виникає потреба. Доки ми лишаємося мертвими у очах Бога, то жоден янгол нас не зуміє вберегти. Якби ревно не лив дощ, але насінина без зародку ніколи не стане травою чи квіткою. Актуальність дев’ятої ранкової молитви у вмінні гармонійно спів діяти, спів жити із кимось, чимось.
Аналізуючи сам текст молитви, звернуся для актуального особисто для мене останнім часом роману К.Маккалоу «Ті, що співають у терені». Почасти, саме наші дії ведуть до негараздів та падінь. У час скорботи зростає неабияка потреба у ближньому. Коли отець Ральф, із вказаного роману, ховає власного сина Дейна, то замість бажаної потреби від Меггі, отримує різкість та байдужість. Обнадійливо кардинал Дебрікасар молить не полишати його. Напротивагу Меггі, ангел бачить серце людини, тому вкотре лишається поряд із нами. Люди ж мають здатність згодом «охолонути» і вже невдовзі прихилитися, чого чекає кожен. Власне, у заключній сцені отець Ральф мовить до Меггі: «Я знав, що ти вибачиш за усю ту біль, котру я завдав тобі протягом усього життя». Паралельно звучать слова молитви: «Образив я тебе за всі дні життя». Про образу мовить молитва «Отче наш»: «Прости нам провини наші, як і ми їх прощаємо винуватцям нашим». Образити когось – не відповідати тому образові, котрий має про нас людина. Часто оточення плекає певні очікування. А тут, як на лихо, настрою немає вражати, тому презентуєш себе дещо інакше, розчаровуючи. У такі моменти не відповідаєш певному образові, а відтак ображаєш. Щодо образ перед ангелом – ними є та наша діяльність, котра не суголосна із Господніми заповідями. Найгірше, коли ми регулярно не відповідаємо певному образові, чим викликаємо гнів Бога. В цьому якраз і поєднується ланцюг моралі про біди, котрі не догледів ангел та Бог. Якщо дитина не слухає батьків, то врешті-решт починають гніватися. Якщо діти Господні не слухають Бога, то Він так само гнівається. Потоп був результатом гніву Бога.
Мовлячи про альтернативну безмірну доброту із молитви, яскраву реалізацію подібному бачимо у романі «Ті, що співають у терені». Задля добра, герої подумки повертаються у минуле, у легенду про жертовну пташку. Мораль життя у словах легенди: Пташка співає лише один раз, але увесь світ завмирає, слухаючи її, і Бог посміхається на небесах».
Господніх вам усмішок та янгола охоронця щодень та щомиті!
16.03.12р.Б. Мчч. Євтропія, Клеоніка й Василіска
(містечко Зіньків, Полтавської обл.)