Голос ранішньої молитви VIII
25.04.2012
Молитва 8, до Господа нашого Ісуса Христа
«Многомилостивий і Всемилостивий Боже мій, Господи Ісусе Христе, що заради великої любови зійшов і тіло прийняв, аби спасти всих. І знову, Спасе, спаси мене з ласки Твоєї, молю Тебе. Якщо за вчинки мої спасеш мене, це не ласка і не дарунок, але радше обов’язок: так, Багатий у щедротах і Невимовний у милости. Той, хто вірує в Мене, сказав Ти, Христе мій, живим буде і не зазнає смерти повіки. Коли ж віра у Тебе рятує сміливих, то вірую, спаси мене, бо Ти є Бог мій і Творець. Віра ж замість учинків нехай заступить мене, Боже мій, бо зовсім не знайдемо вчинків, які б виправдали мене. Але віри моєї хай вистачить замість усього, віра хай дасть відповідь, віра нехай виправдає мене, віра нехай вчинить мене гідним слави Твоєї вічної. Нехай не викраде мене сатана, не похвалиться, Слове, що вирвав мене із Твоїх рук і двору, але чи хочу, чи не хочу, спаси мене, Спасе мій, випереди його мерщій, бо швидко загину. Адже Ти Бог мій від лона матері моєї. Сподоби мене, Господи, тепер полюбити Тебе так само, як колись я любив гріх, і знову попрацювати для Тебе без лінощів, саме так, як перше працював для сатани спокусливого. Найбільше попрацюю Тобі, Господу й Богу моєму Ісусу Христу, в усі дні життя мого, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь».
Як на мене, це чи не наймісткіша та найоб’ємніша молитва з числа ранкових, адже собою охоплює майже увесь життєвий шлях людини. Перш за все я б звернув увагу на слова: «Ти Бог мій від лона матері моєї». У сучасному світі, коли дитину хрестять немовлям, ці слова стають неабияк значимими. Мова іде про те, що приймаючи Бога – ми приймаємо повністю Його вчення. Усе більше й більше я чую зухвалі слова людей: «Я вірю у Бога, але доводити це не збираюся». Кожна сфера цілого світу має свої закони. Лікарем зветься той, хто рятує життя людям. Вчитель – дає знання дитині. Пекар – виготовляє усіляку продукцію для споживання. Християнин – вивчає та живе за догмами Господніми. Перш ніж вірити, варто знати у що саме вірити і як це має бути насправді. Той, хто не любить свого ближнього, хто не слідує Нагорній проповіді, не причащається – навряд чи може зватися віруючим. А відтак «працювати для Тебе» так само здатні одиниці. Достатньо значний відсоток людей у своїм житті влаштовуються на тимчасову роботу. Чоловіки, як правило, копають, будують та виконують ряд інших фізичних робіт. Жінки щось рекламують, агітують, розповідають. Завше є ряд умовностей: місце, час, об’єм роботи. Працюючи для Бога, а краще сказати – з Богом, ми так само маємо враховувати місце, час та об’єм. Пояснення цьому є дуже просте – повсюди, повсякчас та безмежно варто працювати із Богом. Спиняючись на останніх словах, я знову хочу відійти від абстракції. Працювати з Богом – це не порожнеча, а явні моменти життя. Людство живе, так званими поколіннями, котрі тісно переплітаються одне з одним. Гадаю, що це унікальна перевага, котра сприяє продовженню справі, котру розпочали інші. Бодай поглянемо на історію писемности: значки, символи, алфавіти, звуки, склади, слова, речення, твори, трактати, поеми та романи. А ще купа усіляких стилів, жанрів. Тож праця із Богом – це співпраця із минулими поколіннями, спрямована на жертовну віддачу себе задля довершення початої доброї праці. Для ілюстрації візьмемо медицину. Лікар сьогодення не просто здирає гроші у пацієнта на прийомі, а продовжує пошуки вакцини, котра припинить епідемію туберкульозу, ракові захворювання. На шляху до цього варто пригадати іще одні слова молитви: «чи хочу, чи не хочу, спаси мене». Швидше за все мова іде не про якесь буквальне спасіння: від голоду, пожежі. Порятунок від того, коли ми умисно протиставляємо себе співпраці із Богом. Якраз це чітко виражається у вже згадуваних словах «Я вірю у Бога, але не збираюся доводити це». Не можна вірити Богови, борючись із Ним. Але ми просимо про спасіння, бо самотужки тяжко збагнути все, адже виховували нас так віддалено від Бога. В тому ж якраз і парадокс, адже через хрещення Бог стає поряд від лона матері, але у дійсности того немає, бо й нікому не потрібно. Людина не усвідомлює своєї власної цінности у світі, тому слова: «Той, хто вірує в Мене, не зазнає смерти повік» видаються абсурдними. Ми вкотре повертаємося до проблеми у тому, що люди не знають Бога. Є ж право вибору, на котрий я маю надію!
08.03.12р.Б. I і II знайдення голови Івана Хрестителя
(Полтава)