Блог Тараса ДУХОВНОГО
Чудеса мудрости
12.01.2011
Кожен може легко собі уявити грецький горіх. Скажімо, це достатньо цікавий плід природи. Зовні – це завжди тверда тьмяно-жовтувата оболонка, котру не так легко розбити. А ось уже ядро, яке часто за формою порівнюють із мозком людини, є їстівною складовою, збагаченою різними поживними компонентами. В чому ж виражається ота родзинка плоду горіха? Певно, доводилось спостерігати за тим, коли дитя отримало горішка, усіма можливими способами намагалося його розламати, а потім розчарувалося, адже ядро виявилося трухлим чи то й взагалі відсутнім. От вам й уся родзинка.
Двадцятий рік життя
30.12.2010
У світі XXI вік, а я живу 21-ий рік. Позаду лишилося два десятки. Бувало усілякого – достатньо насичено, бурливо, по-своєму тяжко, але й цікаво. Доля дарувала труднощі, аби достойно оцінити радощі. А радощі таки були – чимало. Рік, що минає, видався не менш щедрим на них.
Нові прочитання (частина III) Час поговорити про трапезу
28.12.2010
З поколіннями, християнство трансформувалося у релігію. Буденні речі тісно взаємопов’язалися з духовністю. Коли нас запрошують на гостину, то найперше запрошують до столу. Коли просять милостиню, то отримують шматок хліба. Тобто, люди діляться їжею. Це закладено на генному рівні ще за часів первіснообщинного ладу. Вполювавши кабана, ділилися ним з іншими, щоб не зіпсувалося м'ясо. Їжа була умовним подарунком, а так, як нею стимулюється життєвий процес, то ще можемо назвати її – подарунком життя. Тут мені пригадався викладач філософії в університеті – пан Пономарьов. Якось він зауважив, що подаючи милостиню особам у підземних переходах ми перешкоджаємо їхній долі померти у визначений час. Вочевидь, це дещо суперечлива думка, адже вище зазначено, що подібний крок – дарування життя.
Нові прочитання (частина II) Гармонія душі і тіла
28.12.2010
Час поговорити про аспекти посту у Святому Письмі. Найперше звернемося до Старого Завіту. Вже з перших сторінок читаємо про піст – заповіт Господній не їсти з дерева пізнання добра і зла. Бачимо, що явище посту визріло ще до гріхопадіння. Порушення призвело до втрати раю і набуття смертности. Отже, піст – це можливість вічного райського життя.
3 перешкоди
27.12.2010
Ще за часів мого навчання у школі в нашому класі було 39 учнів – чимало. Серед них траплялися найрізноманітніші діти. Більшість я сприймав цілком позитивно і поділяв їхню позицію. До числа цих позитивних, як на мене, учнів належала Ліза Прохно. Не можу сказати що вона виділялася якимись особливими знаннями чи то родинними статками, але все ж увагу вона до себе привертала дружньою позицією, люб’язністю, щирістю та відкритістю. Жодного разу я не помітив у Лізі гордости й зверхности. Здається, що майже кожен однокласник із легкістю міг знайти спільну мову з Лізою. Коли ж мені траплялася подібна нагода у спілкуванні, то непоодиноко Ліза питала: “Ось я народилася 7 квітня – на Благовіщеня. Правда, що люди, які народилися у особливі свята, будуть щасливими?” Розуміючи, що Ліза щиро вірить у це, я відповідав: “Правда”.
Нові прочитання (частина I) Пізнай себе
25.12.2010
Переїдання (маю усмішку на устах). Наскільки близька мені ця тема, бо завше викликає хвилю внутрішнього невдоволення. Найперше це стосувалося і стосується донині того, коли люди на свята готують купу усіляких страв, а потім з насолодою споживають їх. У процесі цього можна спостерігати цілу низку речей, котрі геть не радують та не викликають утіхи. З поміж тим, дотепер я просто міркував собі над цим, маючи неабияке невдоволення. Й ось вчора мені до рук трапилася книга Назара Заторського “Піст і Трапеза в духовному житті”. Глибоко переконаний, що ця книга стосується кожного, адже всі люди рівні межи себе.
Древо дружби
20.12.2010
Непоодиноко з уст моїх знайомих лунають нарікання щодо різних моментів у дружніх стосунках. Хтось не задоволений, що його друг не знаходить часу відвідати у період хвороби. Когось обурює, що подруга ігнорує прохання про допомогу, зсилаючись на певні буденні справи. Подібних моментів трапляється чимало. Через властивість нагромаджувати у собі все більше й більше негативних емоцій, люди зрештою переповнюють власну чашу терпіння, що зумовлює припинення дружніх відносин. Днями я почав вкотре міркувати над подібними речами. Знайти відповіді на багато питань та збагнути сенс дружби мені допоміг образ архієпископа Миколи Мирлікійського, пам’ять котрого вшановували минулої неділі.
“Страждати за когось”
07.12.2010
Другого зимового дня я мав зустріч зі студентами кількох груп першого курсу ПНГрТ (Полтавського нафтового технікуму). Захід відбувся в межах освітянської програми з теми: “Письменник рідного краю”. Його ініціатором стали викладачі-мовники технікуму – Ольга Кузьменко та Тетяна Масько. Тему зустрічі вирішили окреслити питанням: “Життєвий вибір”.
У Полтаві з’явилося ДОБРО
07.12.2010
4 грудня 2010 року довелося побувати на урочистому заході, приуроченому Міжнародному дневі людей з особливими потребами. В одному з Полтавських місцевих ресторанів зібралося понад 100 молодих осіб відповідної категорії. Ініціатором заходу став лідер громадського об’єднання “Наш Дім - Полтава”, член партії “Совість України” та віднедавна мер обласного центру – Олександр Мамай. Особисто я не можу назвати його політиком. Це швидше традиційний трудар-українець, котрий до всього власник чимало аграрної фірми “Інтер-агро елеватор”. Навіть зовнішність його швидше передається вільним стилем без усіляких сорочок й краваток. Та перш за все він лишається людиною, неабиякою людиною. Спостерігаючи за його поведінкою: мовлення, увага, перейнятість та щедрість я лише зробив один висновок: “Нарешті у Полтаві з’явилося довгоочікуване ДОБРО”.
Щасливі ті, що...
04.12.2010
З початком Різдвяного посту мову хотілося б повести про те, що це, власне, і яку мету собою несе. Та перш, ніж безпосередньо перейти до розгляду та тлумачення запропонованої теми, вважаю за належне порушити питання появи явища посту як такого.
Не справедливістю, а милістю
01.12.2010
З поміж усіх земних потреб чи не найбільшу людина має у спокої. Мова не стосується фізичного стану, а найперше гармонійного поєднання реальности із бажаним. Власне те, що євреї називають шабат. В силу присутности й домінування у кожному людської природи ми просто зобов’язані трудитися 6 днів. Як відомо, лишається іще один – сьомий. В цьому маємо суттєві протиріччя між поглядами людей, серед котрих чимало вважає, що саме цього дня має дійсно відпочивати: телевізор, шашлики, пляж. Та передовсім суть 7-го дня стоїть у звільнені себе від житейських турбот, що провокує пошук згадуваного спокою. Особисто я люблю казати: “6 днів працюй з Богом, а 7-ий відпочинь разом із Ним”. Але як бачимо, то маємо роздвоєння поглядів, що легко пояснити, як право вибору. Суть всякого вибору криється у його двоякости: шлях до добра і шлях до зла. Останнім часто служить те, що ми звикли називати спокусою. Пригадуються слова, котрі колись заповідалися першим християнам: “… Кай ми ейсенеґкис гимас ейс пейрасмон…” – пізніше ми ці слова промовили: “… І не введи нас у спокусу…” Свого часу перед Ісусом теж виникали спокуси, коли диявол просив каміння перетворити на хліб, кинутися зі скелі й бути підхопленим янголами, вклонитися йому і за це отримати всі земні царства.
Місце іншомовної лексики в сучасній українській мові: як визначити міру
25.11.2010
Розвиток мови українського народу повністю тотожний із явищем розвитку самої нації. Себто, тою чи іншою мірою поступово відбувалися певні зміни зумовлені інтелектуальним, духовним, господарським та науковим розвитком спільноти. В силу географічного розташування території України, наші землі неодноразово приймали волею та неволею іншомовних гостей. Відповідний чинник мав неабиякий вплив на лексико-семантичний розвиток мови. Перш за все варто зауважити, що утвердження та формування мови балансує на межі двох чинників:
Одноосібність причастя
24.11.2010
Для читачів, котрі погано знаються на церковній термінології поясню, що причастя – це одне із семи таїнств, котре заповідав виконувати Син Божий в Його ім’я. Дитячою мовою це виглядає хлібом і вином, котре дає у ложечці священнослужитель щонеділі та у великі церковні свята. Поза тим, я хочу звернути увагу не так на момент причастя, як на його значення, покликання.
За покликом СВОБОДИ
21.11.2010
22 листопада у свідомих українців асоціюється не як інше, як зі свободою – найвищою природною потребою людини. Свобода, як суспільне явище, вкотре нагадала про себе 6 років тому. Дуже важливо у цім те, що остання субота падолиста завше приурочена пам’яті жертв голодомору. Єдність двох історично-важливих дат, пронизані духом українства. Та що ми маємо? Ціла низка моментів не на користь держави. Задля пояснення пригадуються слова Патріярха Мстислава: “Ніхто нас не визнає, доки ми самі себе не визнаємо”. І так воно дійсно є. Проблема не у обмеженні інформацією, не у якомусь диктаторському режимі, а найперше у небажанні самої людини шукати, отримувати і знати. Довіра до популярних ЗМІ – зовсім не запорука свободі. Адже не варто забувати: “Хто пан – той керує”. Нинішній “пан” із “панками” намагаються відтворити імперію минулого століття. Неначе павутиною, усіляко проникають у свідомість українців, зурочуючи світогляд. Найперше, доволі чітку тактику можемо спостерігати у духовній сфері. Маємо у перспективі черговий візит Кирила. Для чого? Спитали про це у народу. Рейтинг “гостя” цьогораз добіг аж 3%. Прокинувся дух свободи. “Український народ, як і всякий інший, має право на всю повноту виявлення свого рідного життя як у церкві, так і в державі, так і в науці, і в мистецтві та інших галузях...
Vektor
19.11.2010
Щодня кількаразово проходжу храмом і щоразу бодай на мить не можу не подивитися на те, що створили руки, особливі руки, ніжні руки, жадані руки. Руки, котрі привели до "Бога вгості", як тоді казалося у мої 6 років. Ті руки привели до таїнства Хрещення. Ті руки повели у світ. Надійшов час, коли руки просто відпустили, немов лучник стрілу від тятиви. і я пішов. шляхом, котрим судилося...Стою і вдивляюся день, другий, тиждень... у те саме творіння рук - Плащаницю...Як полотно кілька років ретельно готувалося, щоб тепер висіти на відповідному місці, так і мене Бог неменш ретельно готував до цього - служіння Йому...перша сесія минула швидко, але довго буде згадка про неї у свідомості, серці, душі. щоденні причастя стали просто невід"ємною справою життя...перша пара із о.Станіславом - вдивовижу чутливим та люблячим чоловіком...мила та цікава Галина Миколаївна на парах з церковно-слов"янської...незрівняний о.Мирон із глибинним трактуванням Святого Письма...неодмінно моя зовсім нечисельна група: життєрадісна Уляна та наполегливий Олесандр...хвилюючими були перші читання Стихир на Стиховні й Апостола...поза тим, завше цікавими обіди-кавування у бібліотеці з Лілією Віталівною...досвід старших курсів не менш неоціненний: Ігора Капустянського, пана Михайла та пані Лариси...звісно, що всіх перелічити неможливо, але очевидно, що тут зібралися лише кращі, бо об"єднує їх Владика Ігор - кращий з...