Vektor

19.11.2010

Щодня кількаразово проходжу храмом і щоразу бодай на мить не можу не подивитися на те, що створили руки, особливі руки, ніжні руки, жадані руки. Руки, котрі привели до "Бога вгості", як тоді казалося у мої 6 років. Ті руки привели до таїнства Хрещення. Ті руки повели у світ. Надійшов час, коли руки просто відпустили, немов лучник стрілу від тятиви. і я пішов. шляхом, котрим судилося...
Стою і вдивляюся день, другий, тиждень... у те саме творіння рук - Плащаницю...
Як полотно кілька років ретельно готувалося, щоб тепер висіти на відповідному місці, так і мене Бог неменш ретельно готував до цього - служіння Йому...
перша сесія минула швидко, але довго буде згадка про неї у свідомості, серці, душі.
щоденні причастя стали просто невід"ємною справою життя...
перша пара із о.Станіславом - вдивовижу чутливим та люблячим чоловіком...
мила та цікава Галина Миколаївна на парах з церковно-слов"янської...
незрівняний о.Мирон із глибинним трактуванням Святого Письма...
неодмінно моя зовсім нечисельна група: життєрадісна Уляна та наполегливий Олесандр...
хвилюючими були перші читання Стихир на Стиховні й Апостола...
поза тим, завше цікавими обіди-кавування у бібліотеці з Лілією Віталівною...
досвід старших курсів не менш неоціненний: Ігора Капустянського, пана Михайла та пані Лариси...
звісно, що всіх перелічити неможливо, але очевидно, що тут зібралися лише кращі, бо об"єднує їх Владика Ігор - кращий з кращих...
востаннє подивився на Плащаницю і наступного дня рушив додому.
їхати зовсім не хотілося, бо це місце - добре місце. а все добре створив Бог...