Чудеса мудрости

12.01.2011

Кожен може легко собі уявити грецький горіх. Скажімо, це достатньо цікавий плід природи. Зовні – це завжди тверда тьмяно-жовтувата оболонка, котру не так легко розбити. А ось уже ядро, яке часто за формою порівнюють із мозком людини, є їстівною складовою, збагаченою різними поживними компонентами. В чому ж виражається ота родзинка плоду горіха? Певно, доводилось спостерігати за тим, коли дитя отримало горішка, усіма можливими способами намагалося його розламати, а потім розчарувалося, адже ядро виявилося трухлим чи то й взагалі відсутнім. От вам й уся родзинка.

            Насправді, я не просто так повів мову про горіх та специфіку його будови. Дуже коротко обмовився щодо подібности з мозком людини. Саме про це й хочу повести мову. Справді, мозок за формою та зовнішністю неабияк подібний до горіха, а довколишня черепна оболонка асоціюється з твердим шкаралупинням плоду. Тож людський мозок. Науковці часто сперечаються за першість важливости в організмі чи то мозку, чи то серця. Очевидно, що без серця кров жодним чином не циркулюватиме тілом, як авто не рухатиметься без мотору. Більше того, болі в серці завершуються неабиякими хворобами, а то й смертю. Але згадаймо про імпульси. Це умовні сигнали, котрі отримує той чи інший орган за відповідної потреби. Всі знають, що імпульси надсилає мозок. І навіть болі в серці теж є імпульсами мозку. Як на мене, то більшу вартість становить мозок, адже за умови його збереження існує значно більше шансів щодо збереження серця. Відійдемо дещо від анатомії та звернемося до більш алегоричних форм трактування серця і мозку. Чуємо вислови: “мудрість серця”, “немає клепки в голові” та ряд подібних. Щодо “мудрости серця”, то пригадується цар Соломон. Саме завдяки мудрости він прославився у віках. Але чи була то “мудрість серця”? Серце завше асоціюється із прототипом любови у земному сенсі. Соломон уподобав розкіш, наложниць, розваги. Усе це суперечить любови, адже людина обмежена в увазі до інших через зосередженість на власному егоїстичному “я”. Тож навряд чи “мудрість серця” є чимось більшим за метафору у випадку Соломона.

Тепер погоримо про “клепку в голові”. Це розмовний синонім до розуму. Тож розум маємо у голові, який потрапляє зі знаннями, набутками. Ще можемо це назвати продуктом діяльности мозку. Згадаймо елементарну таблицю множення. Достатньо тяжко було вивчити, тобто засвоїти усі ті циферки. Здавалось би, чому? Бо принцип мав у собі похибку. За знання таблиці дитина отримувала оцінку. Природно, що всі хочуть хорошу оцінку, а отже потрібно знати досконало таблицю. В ідеалі принцип множення ґрунтується на додаванні певну кількість раз одного числа: 3 х 3 = 9 (3+3+3=9). Але дитина не спиняється на подібному і просто вбиває собі у голову, змушує себе запам’ятати, що 7х8=56. І так фактично всі предмети. Що таке підмет чи де розташована Африка всі розповідають на оцінку, але навести приклад чи то дати відповідь на додаткові запитання мало хто здатен, бо відсутній принцип. Найгірше, що у поза навчальний час формується відповідне пристосування й до інших сфер життя. Елементарні тости на днях народженнях. Звучить або: “Здоров’я, щастя і любови” чи то віршик  з інтернету. Про що свідчить? Людина обмежена знаннями, щоб словесно виразити привітання й відсутня любов у серці до адресата – іменинника. Чому ж так? Коли говорять про мудрість, то чомусь її підвалиною вважають вимогливість, котра виражається у рішучості, цілеспрямованості та стійкості. Суд Соломона над двома жінками з одним немовлям – яскраве підтвердження цьому. Це подібно до адвоката, який черговий раз успішно виграв суд, що само вивищує його у власних очах й не більше. Альтернативою до цих двох випадків можемо розглянути постать Миколи-Чудотворця. Він робив добро без жодних взаємних похвал, адже просто мав любов у серці. За яким принципом діяв Миколай? Перш за все він був неабияк розвиненою людиною – мав розум. Як всяка особа, він був вільним у власних переконаннях та бажаннях. Зрештою, плекав у собі любов до Бога та оточення. Отже, жив він, керуючись єдністю цих трьох величин, які насправді й утворюють мудрість. Нарешті я підійшов до логічного завершення.

Вже неодноразово згадував, що людина – істота суспільна, тож має потребу у плідному спілкуванні. Плідність виражається за умови розуміння особи найближчим оточенням. Почасту, розуміння и шукаємо в спектрі одного інтелектуального щаблю, що проявляється в інтересах, мовленні, пріоритетах відпочинку. Згадаймо молодь. Саме вони часто об’єднуються, бо слухають відповідну музику, носять певний одяг, сповідують єдину ідеологію. До інтелекту вони ще приписують волевиявлення. А де ж місце любови? Правду кажучи, особисто я не знаю, хоча й міг мати надію. Виявляється, що повноцінне розуміння одне одного відсутнє, як і мудрість. Мене подекуди запевняють, що я розумний, але я розумію, що це зовсім не так, й тимпаче, що знання – це далеко не мудрість, до якої я прагну. Особливість мудрости – уникнення труднощів, життєвих перешкод. Чули, що “розумний шукає вихід із ситуації, а мудрий ніколи не потрапляє в неї”. Тут можна згадати фільм “Перл Харборт”, де японському генералові помічник каже: “Ви продумали мудрий план удару по флоту США”, а у відповідь почув: “Мудрий план – це відсутність війни”. То що ж таке мудрість та які її можливости?

Дружба – це найвища форма суспільних взаємин. Друг теж має бути мудрим. Однак, побутує явна позиція того, що подруга – це та, з якою щодня теревениш про все підряд, а друг – колега бахнути пивка чи то сходити на футбол. До цього ще можна додати, що і перші й другі діляться наболілими моментами життя. Поза цим усим процес спілкування – це процес пізнання. Говорив, що дитя довбе поволі горіха, щоб дібратися до ядра. Що є ядром спілкування? Моменти, котрі викликають особливу потребу в розумінні. Труднощі та непередбачувані ситуації – це перевірка кожному із нас якими ми є насправді у взаєминах. Як не прикро, але дружба здебільшого припиняється. Це відбувається у момент пізнання “ядра”. Ніхто недосконалий, навіть якщо і вимогливий. Коли ми шукаємо у комусь розуміння, то маємо найперше сформувати у собі бодай щось на зразок мудрости. Біль можна завдати будь чим: чи то якоюсь розбитою цінною вазою, чи то подружньою зрадою. Але коли є мудрість: знання, свобода і любов, то можна уникнути чимало негативних наслідків.

Щоранку молячись, особливо міркую над словами: “я ніколи нічого доброго не вчинив перед Тобою”. Інакше кажучи, не виявляв мудрости до людей. Люди люблять чуда. Спілкуючись зі мною, зрештою відкривають для себе моє “ядро” і розчаровуються, бо не знаходять бажаного – розуміння і любови, тож і мудрости. А знання – це ніщо у своїй єдности.

Дуже важливо цінувати тих, хто шукає у тобі розуміння, а для цього потрібно готуватися до моменту певного розкриття себе у очах друга, ближнього, знайомого. Мудрість потрібна кожному, щоб творити чудеса на цій землі…