Нові прочитання
(частина III)
Час поговорити про трапезу
28.12.2010
З поколіннями, християнство трансформувалося у релігію. Буденні речі тісно взаємопов’язалися з духовністю. Коли нас запрошують на гостину, то найперше запрошують до столу. Коли просять милостиню, то отримують шматок хліба. Тобто, люди діляться їжею. Це закладено на генному рівні ще за часів первіснообщинного ладу. Вполювавши кабана, ділилися ним з іншими, щоб не зіпсувалося м'ясо. Їжа була умовним подарунком, а так, як нею стимулюється життєвий процес, то ще можемо назвати її – подарунком життя. Тут мені пригадався викладач філософії в університеті – пан Пономарьов. Якось він зауважив, що подаючи милостиню особам у підземних переходах ми перешкоджаємо їхній долі померти у визначений час. Вочевидь, це дещо суперечлива думка, адже вище зазначено, що подібний крок – дарування життя.
Іще одним доволі цікавим моментом у трапезі є довіра. Закохані, немічні, немовлята дозволяють себе годувати, чим виявляють неабиякий відсоток довіри до матері, об’єкта любови, товариша. Якось я гостював у містечку Прилуки чернігівської області. Там познайомився із родиною Орини Григоренко – головою місцевого осередку “Просвіти”. Одного разу потрапив до них, коли сини обідали. Менший Світозар, дещо вередливий, ніяк не хотів їсти. Тоді я підійшов до нього і у ігровій формі нагодував. Безумовно, що якби Світозар не мав до мене жодної довіри, то подібна процедура не вдалася.
Не можна не згадати про єднання через трапезу. Ми любимо їсти певним колективом, адже їжа стає часткою нас, а коли вона від одного джерела , то всі ми стаємо одним цілим.
Також трапеза творить чимало див. Фактично вона стає наріжним каменем у шлюбі, коли чоловік запрошує на вечерю майбутню дружину. Ще через смаки фактично пізнається світ, адже дитя пхає до рота все підряд, що підкреслює його значимість.
Той, хто зневажливо відноситься до трапези, нехтує позитивними моментами у ній, отримує залежности чи то у самих харчах, чи то в алкоголізмі. Подібні похибки відбуваються внаслідок впливу зміни ієрархії вартости – пошук вічної насолоди у тимчасових земних цінностях. Хаос у порядкові любови (ordo amoris). Їжа є лише засобом, за яким стоїть мета єднання з Богом. Зверхні та загорділі люди мають вузьке спекторальне сприйняття дійсности, зосереджуючись лише на їжі. Тому такою важливою є молитва перед трапезою, яка бодай на мить спрямовує погляд до духовного, до Бога. Саме Він щедро дарує нам ці задоволення, особливу цінність міри котрих можемо спостерігати по Африканських країнах та інших, де панує голод.
Особливістю трапези у православ’ї є спільнота з Богом, якій перешкоджає одночасний процес читання, перегляду телевізійних передач. В таких випадках їжа – нудна підзарядка енергією, від якої свідомістю людина намагається усіляко втекти. Довгі роки я не знав подібних речей, але сам собі чомусь дуже рідко дозволяв їсти і дивитися телевізор. За це часто сварився з іншими членами родини. Нарешті я отримав логічне пояснення цьому внутрішньому невдоволенню. За таких обставин відбувається руйнація містка між трапезою і Богом.
Далі маємо дещо різкий поворот, коли Царство Боже порівнюють із бенкетом. На бенкеті всі радісні, а сита людина – умиротворена і задоволена, має внутрішній затишок. У земному житті великі свята між постами і є саме тим бенкетом. Але що отримуємо на бенкеті? Варто пам’ятати, що через їжу добре відчутна атмосфера готування: чи сварку, гнів, озлобу, чи добро, тепло і любов. Люди все більше вдаються до автоматизації та штучности приготування, але такі харчі нічого в собі не несуть. Благословенна ж їжа нагадує нам про таїнство Євхаристії. Символічними її складовими є Тіло і Кров Ісуса, про що Він мовить: “Тіло і Кров Моя – їжа правди”. Що, як не правду людина часто шукає у житті. Саме євхаристія є даруванням вічного життя, котрим ділиться Ісус – акт неабиякої довіри до всіх нас, що пробуджує у серці кожного любов.
Насамкінець підведемо підсумки. Їжа стала споживацьким моментом, котрий викликає недуги (переїдання на святах, зловживання смаженим, копченим, кислим). Маючи прогрес життя в достатку, людина усе менше задоволення цим, бо немає цінности і зусиль до отриманого. Це породжує пожадання і силу пристрастей. Сповідуючи хибні цінности, людина живе у беззмістовності, сповненій шкідливими засобами. Поняття “бути” (існувати) стало неподільністю з “мати” – кількість і якість надбаного, підсвідома підвалина впевнености у житті. Це зумовлено браком любови й нездатністю любови. Протидією цьому виступає піст, який повертає людину до самої себе. В свою чергу піст і трапеза – це співставлення, доповнення у єднанні з Богом. Очищення постом дарує бенкет – трапезу з Богом, у чому найціннішою є Євхаристія – вічне життя.