Нові прочитання
(частина II)
Гармонія душі і тіла
28.12.2010
Час поговорити про аспекти посту у Святому Письмі. Найперше звернемося до Старого Завіту. Вже з перших сторінок читаємо про піст – заповіт Господній не їсти з дерева пізнання добра і зла. Бачимо, що явище посту визріло ще до гріхопадіння. Порушення призвело до втрати раю і набуття смертности. Отже, піст – це можливість вічного райського життя.
Також піст виступає у форматі покутування гріхів, що виражаємо інтенсивною молитвою (молитва тіла і душі). Коли люди отримують в покарання лихоліття: спеку, морози, цунамі, урагани, то запорукою виступає саме двояка молитва з постом.
У попередньому дописі з книги Назара Заторського “Піст і трапеза у духовному житті” мовилося про єднання з Богом. Унікальною харизмою є жертва – відмова від усього виноградного в час посту. Пригадується постування у час вагітности матерів Самсона і Самуїла, які згодом отримали за це особливі блага.
На прикладі посту Мойсея перед отримання ним закону Божого бачимо, як 40 днів і ночей він постував, бо мав стрітися з Богом. У таких випадках Дух стає “витонченим і чистим”.
Звернемося до опису посту у Новому Завіті.
Першим яскравим представником дотримання посту у всіх його парадигмах стрічаємо Івана Предтечу. Такий піст дуже наближений до монаршого, а в дечому навіть перевищує його (варто згадати та порівняти одяг).
Достатньо цікавим та глибоко символічним бачимо піст Ісуса. Старозавітній Адам через гріхопадіння потрапляє у пустелю. Саме Новий Адам (Месія) йде постувати у пустелю. Як Мойсей 40 день і ночей провів у стані очищення, так й Ісус так само очищується. Прийнявши хрещення у воді, а з тим й гріхи світу цього, Ісус покутує їх у пості. Таємничість посту для людини є відкритістю для Бога. Поза тим, Месії закидали ненажерство і чинолюбство, але мова найперше стосується відсутности конкретної роботи та професії, котру виконував Ісус. Щоправда, Син Божий мав фах у теслярстві, але не надавав цьому можливого способу прожиття. Сила і могутність Його була значно більшою, тому Він закликає виганяти нечистоти саме постом і молитвою. Саме це і буде добрим ділом, породженим у глибині душі. Але коли добро поряд (Ісус з учнями), то потреби у пості немає, бо панує радість. Вже відхід Ісуса стає прикрістю, смутком, жалем та передумовою посту.
Відкритість у пості Богові дозволяє пізнати Його волю і слідувати за нею. Людина відчуває сходження Бога (катобазис) – Божественне просвітлення. Також людина чує Святого Духа. Все це можливо за умови прощення нам гріхів від братів й сестер. Тому особливу увагу має Сиропусний тиждень по завершенні з Прощеною неділею перед Великим постом.
Окрему вагу автор звертає на позицію Східної Церкви щодо посту, метою якого є преображення людини за подобою Христа. Тобто, обмеження у їжі має супроводжуватися обмеженнями у пристрастях, бо інакше відбувається уподібнення демонам, котрі теж не їдять. Піст є неначе жертвою життя Богові, певна міра мучеництва. За цим вченням шлях до Бога визначається єдністю ероса (любовною динамікою людини) та такатоса (руйнівної динаміки). Людина має внутрішній потенціал до руйнації зла та до плекання любови, що запобігало одне одному. Всякий піст веде до причастя – повний піст через очікування прийняття Христа. Для цього ми молимося, контактуючи з Богом – Життям і Джерелом. Компоненти причастя дарують знання, а ці компоненти дарує Бог, тому слова “Не хлібом єдиним” свідчать про найменшу зацикленість над їжею та свідомлення того, хто її дарував. Але головне варто пам’ятати, що піст – це індивідуальний шлях, який кожна людина торує самостійно, зсилаючись на приклад та вчення Ісуса Христа.