Двадцятий рік життя
30.12.2010
У світі XXI вік, а я живу 21-ий рік. Позаду лишилося два десятки. Бувало усілякого – достатньо насичено, бурливо, по-своєму тяжко, але й цікаво. Доля дарувала труднощі, аби достойно оцінити радощі. А радощі таки були – чимало. Рік, що минає, видався не менш щедрим на них.
Початок був у столиці в суміжній роботі з Українським клубом, котрий лишив невичерпні спогади, враження та емоції. Найчастіше пригадую Романа Кухарука, Олексія Усачова, Михайла Горського, Андрія Войтенка, Вероніку Конончув, Ростислава Галелюка, Андрія Ткаченка, Андрія Кузьмінського, Євгена Бєляєва, Олександра Мадея, Володимира Єрьоменка, Вадима Гречанінова…
Фактично весь рік тримав у напрузі щодо долі Вероніки Павельчик – хворої раком крови. На днях повернулася додому цілком здорова. Хвала Богові!
ДН відсвяткував вкотре у колі дорогих людей-навчителів. Цьогоріч вирішив порадувати їх пам’ятними іменними подарунками-сувенірами про мої 20… Найліпшим подарунком для мене став диск Наталії Май “Зелений вітер”…
Зробив важливий вибір. Визнав помилку зі вступом у педагогічний та пішов до Харкова у Колеґію Патріярха Мстислава. Радий таким змінам…
Літо вчетверте порадувало поїздкою на Батьківщину Мами – Полісся. Хороший відпочинок біля багаття, чудесна поїздка човном, цінна сільська робота, не одна випита чарка домашньої (ледь не спиртової) оковитої…
Творче життя все більше утверджує покликання у цьому. Видав книжку “Два береги”, яку презентував 12 вересня. Написав оповідання “Дві постаті” і працюю ще над кількома. Отримав 3-тє місце у Всеукраїнському літ конкурсі “Прекрасне поруч” за оповідання “Йо Те Амо, або Заборонена Любов”. Маю цілий ряд публіцистики. Написав і готую до видання книжку “Листи, написані дощем”. Почав писати книжку “Розмови у кав’ярні”, а ще 5-ий достатньо обємний щоденник та замальовки про колишніх однокласників “Нас було 40”…
Активно розвивається спілкування з Аліною Гордієнко - юною художницею та майстринею виробів із полімерної глини. Аліна взяла у моєму житті за цей рік неабияку участь. Перша зробила спробу відтворити мій образ у портреті, порадувала черговим малюнком коня, підготувала титульну сторінку до книжки "Листи, написані дощем", почала працювати над ілюстраціями до моїх оповідань. Часті зустрічі, щирі бесіди, довіра - стали невід"ємними за цей рік.
Давно планував погостювати у свого режисера Світлани Долженко – наприкінці літа задум став реальністю. Дуже захоплений її величезною собакою Ташою, яка полюбила мене. Цьогорічною важливою роботою зі Світланою Анатоліївною стала постановка моно-вистави “4 станції метро” та підготовка до презентації “Двох берегів”.
Марина Лебідь – людина, яка зве мене “вірним другом” відгуляла весілля і чекає дитину. Спілкування з нею завще додає радости, масу нової цікавої інформації та душевного задоволення.
Брат Микола теж відгуляв весілля і вже став батьком. Маю 7-му племінницю, Софію.
Не так давно відбулося чудове знайомство із актором Полтавського обласного театру ляльок – Каріною Алієвою-Голуб. Активна, цілеспрямована, майстерна, професіональна. Почали спільну роботу над новою виставою для нового виду ляльки, а там як Бог дасть.
Можливо, чи не найбільшою радістю став для мене один з останніх днів року, коли я цілком випадково зустрів хорошу знайому, прекрасну людину – Євгенію Головчук. Все відбулося надзвичайно миттєво, але ту мить цілком точно можна назвати ніяк інакше, як миттю щастя…
Весь рік перетворився у дивовижну мить щастя. Не дарма кажуть: “Щоб отримати бажане – потрібно пережити певні труднощі”. Воно того варте!