Блог Тараса ДУХОВНОГО
IV “Золота середина” (Роздуми у Великий піст)
19.03.2011
Зі шкільного курсу природничих наук певно чи не кожен чув для себе термін “благородний метал”, котрим окреслюється певна особливо цінна сполука чи то елемент. Тлумачний словник пропонує визначення слова “благородний” – який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами. Особисто я далеко не прихильник принципів, адже вони служать обмеженням у вільному житті, однак мова не про це.
II Бунтар (Роздуми у Великий піст)
12.03.2011
Скільки себе знаю, то бунтарів ніколи не любили, про що й свідчать історичні факти. Однак, я б прояви бунту розділив на 2 підкласи:
I Від байдужости до книги (Роздуми у Великий піст)
11.03.2011
У одному зі своїх останніх архієрейських послань Владика Ігор Ісіченко (УАПЦ) написав: “Піст – це шлях спокою і роздумів”. Що, як не тихі приємні розмови слугують спокоєм, а обдумання почутого і сказаного – роздумами. З початком посту, життя ні в якому разі не завершується, не змінюється кардинально у якомусь іншому напрямкові. Але маємо достатньо значимий час – час тренування власного духу. Для всякого тренування потрібна спів дія чогось і чогось. В даній ситуації чи не найкращою співдією маємо діалоги між людьми, а тож спілкування.
Сутність прощення
06.03.2011
Мало кому з посеред читачів відома моя авторська робота “Молитва”. Це перша написана мною книга у віці 16 років. Можу її назвати підвалиною подальшої творчости. Книга “Молитва” була присвячена і подарована у черговий ДН – Наталії Боцулі, з котрою ми навчалися у одному технікумі. Наталці книга сподобалася, як і багатьом іншим читачам. Мета написання – відкрити людям значимість та силу молитви через образ героя, котрий часто молиться за успіхи героїні. В сьогоденні я дивлюся на книгу з неабиякою критикою, тому а ні видаю, а ні не даю читати нікому. А згадав я “Молитву” тому, що сюжет базується довкола образів, які суспільство зневажає: ворожки, наркомани, безхатьки. Маючи декотрих знайомих – представників перелічених верств населення – я поставив за мету дещо інакше розкрити їх для читача, показати іншу сторону медалі. Дещо згодом подібну ситуацію я побачив у книзі Пауло Коельо “11 хвилин”, де він описує життя повії Марії. А сьогодні я переглянув біографічний фільм Олександри Грей – повії сучасности у США “Девушка по вызову”. Перш, ніж перейти далі, спинюся на останньому фільмі.
Ксерокс життєпису
27.02.2011
Сучасній людині достатньо легко уявити собі такий апарат, як ксерокс. Всі прекрасно знають його функції, тому не вдаватимусь до подробиць.
Родинне стрітення
17.02.2011
Сьогодні моя Хрещена бабуся (так я називаю Маму моєї Хрещеної Мами) дала почитати цікавий матеріал. Це був, так званий лист-звернення одного чоловіка до кожного небайдужого. Логіка мислення зводилася до того, що “добре там, де нас немає”. Автор слів припускає, що так дійсно може бути, але перш за все кожен має шукати відповіді на питання: “а чому я тут? в цей час? з такими можливостями?” І відповідь маємо очевидну: “Бо саме я потрібен світові тут і тепер”.
Історія одного Садівника (про Наталію Май та її донечок Лесю і Станіславу)
07.02.2011
Було багато родючої землі, на котру лили щедрі дощі, яку осявало лагідне сонечко, та пестили своїм доторком вітри. І було на тій землі багацько звірини польової, яка трудилася, плодилася і раділа життю. І прийшов якось на ту землю Садівник та й поглянув і посміхнулося Його нутро побаченому, але ж усе здатне розвиватися, удосконалюватися. Тому вирішив Садівник зробити добре діло – оспівав всю ту красу, посадивши кущ Троянди. Довго чекали звірі та Садівник дива, котре мала показати Троянда – свій цвіт. Але Садівник просто так не сидів. Щодня Він розпушував землю довкола куща, збагачуючи її терпеливістю, щирістю та любов’ю. І ось нарешті сталося те, чого чекали довгі місяці жителі землі – Троянда зацвіла. Кожен намагався бодай краєм ока побачити ту невимовну красу, адже воно було того варте. Усміхнулася звірина пташиним щебетом, усміхнулося небо різнобарв’ям веселки, усміхнувся Садівник. Все було добре – аромат Троянди заповнював собою усі довколишні краї, несучи любов у серця. Коли це де не візьмись із землі виліз чорний-чорний кріт. Душевна сліпота перешкодила йому побачити та збагнути пануючу красу любови, тому він намірився привласнити цвіт Троянди. Доки кріт блукав у сліпоті в пошуці куща, Садівник вирішив зберегти Своє творіння, тому стебла Троянди вкрилися великими колючими шипами.
Маленький райський куточок (спогади про II сесію у Колеґії Патріярха Мстислава)
07.02.2011
Кілька днів тому повернувся із Харкова, де проходила друга двотижнева сесія у Колеґії Патріярха Мстислава УАПЦ. З неабияким терпінням чекав цього періоду, щоби зустріти решту колеґіантів, викладачів, спільно навчатися, молитися, причащатися…
По той бік Йордану
20.01.2011
Згадаймо собі що нам казали у дитинстві старші або що вже дорослими самі чуємо з уст батьків у адресу дітей. А мовиться, власне, про гарне життя, щасливу долю. Дівчаток часто звуть принцесами, яку зустрінуть лицаря на білому коні… Усе це лишає певний відбиток у думках дитини. Казка казкою, але вона теж має бути реальною. Дитя зростає у мріях та планах, котрі вибудувані у рамках почутого. Зрештою, надходить пора підліткового віку, коли власне Я починає виходити назовні. Дитина стає повноправною особистістю, яка все ще має навіяні дитячими розповідями мрії. Саме тут відбуваються перші суттєві суперечности. До цього дитині завжди казали, що вона – найкраща, наймиліша. Однак, дорослий світ все це спростував, ігноруючи постать всіма можливими способами. Вочевидь, що всі мрії одна за одною руйнуються, адже реальний світ диктує свої правила. Саме тоді відбувається дуже небажана річ – внутрішній злам. Вихована в одних ідеалах дитина стрічає не найкращу реальність, де кожен стоїть за себе. Розуміння того, що жити таки варто далі, служить стимулом діяти, а тож вдаватися до будь-чого, аби лише отримати бажане. Зрештою, хтось одружується на зло комусь, хтось демонстративно іде від родини заробляти самотужки на хліб, ще хтось народжує дитину задля утримання біля себе певної людини.
Трішки відвертости...
14.01.2011
Цікаве життя й цікаво звучать у ньому слова. Серед них є ті, котрі нагадують мелодію. Класику. Нехай навіть сучасну, але таки класику.