Сутність прощення

06.03.2011

Мало кому з посеред читачів відома моя авторська робота “Молитва”. Це перша написана мною книга у віці 16 років. Можу її назвати підвалиною подальшої творчости. Книга “Молитва” була присвячена і подарована у черговий ДН – Наталії Боцулі, з котрою ми навчалися у одному технікумі. Наталці книга сподобалася, як і багатьом іншим читачам. Мета написання – відкрити людям значимість та силу молитви через образ героя, котрий часто молиться за успіхи героїні. В сьогоденні я дивлюся на книгу з неабиякою критикою, тому а ні видаю, а ні не даю читати нікому. А згадав я “Молитву” тому, що сюжет базується довкола образів, які суспільство зневажає: ворожки, наркомани, безхатьки. Маючи декотрих знайомих – представників перелічених верств населення – я поставив за мету дещо інакше розкрити їх для читача, показати іншу сторону медалі. Дещо згодом подібну ситуацію я побачив у книзі Пауло Коельо “11 хвилин”, де він описує життя повії Марії. А сьогодні я переглянув біографічний фільм Олександри Грей – повії сучасности у США “Девушка по вызову”. Перш, ніж перейти далі, спинюся на останньому фільмі.

Весь час глядач бачить жінку, справжню жінку. Насправді, мало кому навіть прийде гадка, що героїня – високооплачувана повія. Ми зустрічаємося із феноменом жінки, яка маючи поряд кохану людину, водночас займається подібною роботою. У героїні чудова квартира, авто з водієм, вона відвідує тренажерну залу, дозволяє собі харчуватися у ресторані і навіть має банківський рахунок. Влучним у режисурі є використання її особистого щоденника, що теж зустрічаємо у “11 хвилин” Коельо. Героїня фільму описує кожну зустріч із клієнтами. Час подій припадає на початок кризи, яку ми всі добре пам’ятаємо, бо триває вона донині. Начитаність, культура мовлення і поведінки, аристократичні погляди, доглянута зовнішність Саші для клієнтів коштує чимало. Поза тим, мало хто їй платить саме за прямі послуги. Дуже часто з нею просто кілька годин спілкуються. Один з героїв навіть каже, що взагалі мав би звернутися до психолога, але саме вона йому приємна у спілкуванні.

Фактично всі її клієнти – чоловіки сімейні, але саме у ній бачать жінку. Вона сама слідкує за собою, тому чоловіки хочуть саме у неї вкладати свої кошти. Маємо парадокс, адже побутує повір’я, що повії – дуже великі нечепури. Це підтверджує фільм “Красуня” за участи Джулії Робертс та Річарда Гіра. Приклад же із Сашою Грей свідчить зовсім про протилежне. Не побоюся сказати, що вона навіть претендує на зразок для жіноцтва. Перша заувага може звучати так: чому ж вона тоді повія? Героїня фільму сама мислить про це й ось до чого вона наблизилася – жіноча незахищеність, оборонна самої себе, закритість від світу. Ці речі зробили із неї повію. І це її повністю влаштовує. Ця розумна дистанція задовольняє всіх. Саша уміло вислуховує наболіле з уст клієнтів, може дати цілком розумну пораду, але жодного разу не береться жалітися чи хвалитися власним життям.

Читач також може зауважити, що подібні особи розбивають сім’ї. По-перше, скажу, що ніхто не здатен розбити справжню сім’ю. Вона або просто є, або ж розвалюється через брак любови у ній. Саме останнє здатна доповнити така повія, як героїня фільму. Зовсім не стану заступатися за місцевих працівниць траси, але й не беруся зневажати їх. Чому вони опинилися там? Така доля, що є проблемою загальносуспільною.

І тут саме час підійти до порушеної теми сутности прощення. У книзі “Листи Крутеня” автор Люїс звертає увагу на цікавий факт. У церкві ми не Богові служимо, а роздивляємося хто одягнув знову свої чудернацькі черевики, хто вкотре прийшов не причесаний, де та глуха бабця, яка теревенить під час читання Євангелія і подібне. Причина ж у тому, що бажане розходиться із явним. Шаблонно у церкві всі мають однаково молитися, але реально – всі люди різні й по-своєму сприймають службу, відповідно поводячи себе. Оця розбіжність бажаного і реального перешкоджає нам у прощенні. Шаблонно впевнені, що всі повії – зло, але героїня фільму підтверджує інше, що ми й маємо вибачати. Прощення – це уміння збагнути ситуацію, переосмислити власні погляди. Прощення чимось подібне до метаної (зміни світогляду).

Мовлю про прощення, бо завтра православний світ має переддень Великого посту, коли один в одного усвідомлено просять прощення. Чудово, коли маємо змогу звернутися з відповідними словами до рідних, друзів. Але певно кожен може собі пригадати випадки, коли мав зло на тих самих повій, безхатьків, наркоманів, лікарів, міліцію, депутатів, Президента, москалів. Але це справа кожного.

Особисто я, знаючи свій запальний характер та завищені вимоги, хочу скористатися можливістю і щиро попросити вибачення у кожного, хто нині читає ці рядки, за всі свої свідомі та несвідомі злі дії, які завдали вам болю, образи, викликали сльози і страждання. Вибачте мене, будь-ласка.

А завершити я хочу словами поезії Ростислава Шевченка про тих, у котрих справді можна і варто багато чому навчатися:

Прислухайтесь

Уважніше

Послухайте дітей.

Повчіться в них,

Як треба в світі жити.

Вони біля Творця.

Нам не зуміти

Так чути, як вони.

Бо до малих

Зійти непросто,

Де себе подіти…