Син
21.02.2011
Дитя підвелося на ноги,
Вперед простягло рученята.
Далекі йому ще дороги,
Щоб Матінку рідну обняти…
В. Данилейко
Вчора ввечері на світ з’явився син. Син моєї хорошої, навіть найкращої знайомої. У житті цієї сім’ї розпочався новий етап – достатньо важливий, змістовний, відповідальний. Але найцікавіше у цьому всьому те, що народження хлопчика відбулося в переддень пам’яти про Блудного сина. Що ж про це можна сказати?
У природі існують так звані “холодні” та “гарячі” типи людей. Перших – значно більше і їм притаманні байдужість, надмірний егоїзм, ігнорування всього оточуючого. Других, зрозуміло, менше й не так тяжко здогадатися, що це антипод першим. Вцілому ж життя кожної людини побудовано таким чином, що всі шукають острівець тепла. І хто, як не “гарячі” стають запорукою в цьому. Щоправда, маємо один достатньо істотний бар’єр. Тепло любови “гарячих” плекається не один день, тому буває таким сильним, що “холодні” просто обпікаються, сприймаючи це за знущання. Поза тим, критично мислячи, вони просто іще не були готовими до подібного об’єму уваги, розуміння і любови до себе. Щось подібне можемо спостерігати у поведінці людей, котрі поставили собі за мету навернутися до церкви, віри. Начитавшись дома книжок (теоретично підкувавшись), особа починає 100% виконувати устав, але… Від незвички довго стояти починають боліти ноги і спина. Бубоніння глухих бабусь весь час відволікає. Присутність решти людей, які є цілком чужими, реально дратує. Голод перед причастям дає про себе знати бурчанням шлунка. Усе це справляє вагомий психологічний тиск, тому люди тікають із церкви у буквальному сенсі, так і не збагнувши сутности духовної любови. Що ж нам дає збагнути у цьому образ Блудного сина?
Спостерігаємо цікавий феномен того, що він уже зростає у атмосфері тепла і любови. Вочевидь, зважаючи на рішення сина, серце його лишається холодним. Чи можна у цім випадкові звинувачувати батька у хибности виховання? Частково, але перевага однако за батьком, адже він не обмежував сина у свободі вибору – відпустивши його у світи. Ще інакше це можемо потрактувати безмежністю любови, якої дійсно бракує багатьом батькам. Тож син іде, за що отримав ймення – Блудний. Що саме нарекло його цим іменем? Я думаю, не так його рішення, як світ, в якому він побачив зло і розпусту. Людській природі властиво пізнавати нове та незнане. Багато хто з великим терпінням чекає ковтка кока-коли, зовсім не знаючи, що до складу напою входить слабо діючий наркотик, який викликає залежність, а з тим і руйнацію органів травлення. Тож менший син насправді міг, взявши свою частку, створити подібне господарство, але відсутність знань про життя перешкодило йому в цьому. Пригадую час, коли мій брат Микола вирішив їхати навчатися у зовсім інший край України. З боку батька це викликало неабиякий супротив, але власними зусиллями Микола дуже багато досягнув, створивши навіть сім’ю. Блудному синові таке не світило, тому він втрачає все. Саме тоді у його свідомости відбувається метаноя. Хлопець розуміє, що насправді мав усе, а головне тепло батькового серця, але проігнорував той дар. Саме блудне життя дало йому можливість порівняти різні світи – тепла і холоду. Це випробування стало для нього моральною підготовкою достойно оцінити вже дане. (подібним аналізом мало хто займається із тих, хто тікає із церкви) Останнього часто бракує нам, бо ми любимо нарікати на труднощі, проблеми, слабкости, не помічати у цьому нові знання, досвід. Тож юнак приймає рішення повернутися. Чи легко йому було дійти відповідного бачення? Вочевидь ні. Та й ми часто вагаємося, насправді самі у собі, перш ніж помиритися із ближнім. І проблема стоїть у нашій відповідальности перед тим, а чи змогли ми таки змінитися, чи змогли прийняти і побачити світ у його істинному образі? Власне, метаноя і є реальним сприйняттям світу. Свого часу першій своїй книзі “Замість метаної” я й дав таку назву, адже не світ варто глобально міняти, а лише зрозуміти його та віднайти власне місце у ньому. Батько Блудного сина і є тим світом, який зумів відпустити, зумівши й прийняти. І не пошкодував…
Світ тепла готовий прийняти до себе кожного бажаючого…