Блог Тараса ДУХОВНОГО
XI Прихожани та захожани (цикл \"12 днів до Різдва\")
05.01.2012
З кожним днем усе ближче й ближче наближаємося до чудесного свята Різдва. У храмах буде людно, палатимуть десятки свічок, стоятиме аромат ладану – правитиметься літургія (спільна справа). Зачинателем останнього вважається Яків Алфеїв – один із 12-ти апостолів. Не відомо чи збереглися зразки написаної Яковом літургії, але цілком можна сказати, що вона дала свій початок широкій справі спільних молитов, до чого закликав Ісус: “Де двоє чи троє в Моє ім’я – там і Я серед них”. Тож поговоримо сьогодні про літургію.
X Покарання (цикл \"12 днів до Різдва\")
04.01.2012
Минулого разу я говорив про апостола Фадея та радісну перспективу апостольської громади. Однак, сьогодні я декого частково розчарую, адже завершення життя наступного апостола було далеко не найкращим.
IX Що ж буде далі? (цикл \"12 днів до Різдва\")
03.01.2012
Для мене є великою радістю ходити до одного храму разом із Клавдією Бабковою – 72-літньою жінкою з добрим та чуйним серцем. Ледь не кожен парафіянин може з упевненістю сказати, що Клавдія Іванівна, немов мама у нашій християнській родині. Попри свій вік та чимало знань, сестра Клавдія звертається подеколи до мене із проханням порекомендувати для прочитання книгу. Останньою я порекомендував “Життя у Христі”. Ділячись враженнями від прочитаного, парафіянка сказала: “Це б молодим прочитати, бо я ж уже після вдіяних помилок переосмислила життя”. Саме цю думку я хочу закласти у підґрунтя нинішнього матеріалу.
VIII Повнота бажання (цикл \"12 днів до Різдва\")
02.01.2012
“Слава Тобі, що виконуєш добрі бажання мої ”
VII Єдність (цикл \"12 днів до Різдва\")
02.01.2012
У нинішньому матеріалі хочу повести мову про нашу державу у її історично-політичному контексті. А власне про ті речі, яким ми надаємо значимости фактично два рази у році – на день Соборности (22.01) та день Незалежности (24.08). Сутність України як такої та її значимість у світі було визначено далеко до наших часів завдяки постати Андрія Первозваного. Гадаю, що у перший день року 2012 доречно буде говорити саме про Первозваного. Я б не став вдаватися до тлумачення такого звання апостола Андрія, але для себе варто збагнути, що цей апостол мав велику значимість у очах Ісуса, а тож у перебування Андрія у нашому краї (район Криму) так само має для нас чимало значити. Якою була місія апостолів? Єднати християн усього світу через Слово Боже, Слово Любови. Однозначно, що апостол Андрій ніс ту ж саму місію. Маємо зважити на те, що відтоді минуло пару тисяч літ. Бодай зі шкільного курсу історії знаємо, як територія України переходила з рук у руки найрізноманітніших правителів, що лишало свій помітний відбиток у культурі, побуті, економіці, а найперше – свідомости місцевого населення. Не варто також забувати, що українці не є автохтонами (корінним населенням), що теж неабияк впливало на хід розвитку народу.
VI Радість свята (цикл \"12 днів до Різдва\")
31.12.2011
Останній у році 2011 матеріал я хочу присвятити постаті апостола Пилипа, про котрого нам мало відомо. Один з небагатьох випадків, де зустрічається Пилип – це багатьма знана ситуація із нагодування чисельного народу п’ятьма хлібами та кількома рибинами, у чому цей апостол приймав активну участь. Не варто забувати, що Біблія – глибоко-метафорична книга, тому не слід сприймати за буквальне чудо втамування голоду тисячі людей лише п’ятьма буханками. Найперше мова іде про те, що важливо уміти іншим давати те, що маєш у цей час, щоби на обличчях ясніли усмішки. Останнє стає дуже доречне у передноворічну пору. Як правило, свято відбувається у родинному колі чи то серед друзів. А як же бути із тими, кого життєві обставини у цей час привели до лікарні, на роботу, у світ безхатченків? Чи ці люди варті усмішок?
V Втрати та зміни (цикл "12 днів до Різдва")
30.12.2011
Не так давно мав бесіду з однією людиною, котра нарікала на те, що її обікрали. Довго вислуховував ті жалісливі відчайдушні слова, а зрештою у відповідь сказав: “Можливо, у тебе просто відібрали зайве”.
IV Чи все правильно? (цикл \"12 днів до Різдва\")
29.12.2011
У період, коли все елементарно валиться з рук, у повному відчаї в нутрі самого себе ми волаємо: “А чи дійсно це є правильно?”
III Уміння відступитися (цикл \"12 днів до Різдва\")
28.12.2011
Свій третій матеріал я хочу присвятити образу апостола Якова. Насправді, серед громади 12-ти апостолів було два Якова. Один із них син Заведеїв, а інший – син Алфеїв. Уважний читач пригадує, що минулого разу я говорив про апостола Івана. Тож нині хочу висвітлити його брата – Якова Заведея.
II Апостол Любови (цикл \"12 днів до Різдва\")
27.12.2011
Кто поплачет о малыше, которого бросили одного?
I Досвід: надбання чи занепад? (цикл \"12 днів до Різдва\")
26.12.2011
Відсьогодні до Різдва лишається лічена кількість днів, а точніше – 12. У той час, коли люди активно купують ялинки та спиртне, здають сесійні іспити, затверджують бюджет 2012, встановлюють ціну за газ понад 400 доларів та просто існують, я вирішив зосередити увагу саме на цих 12-ти днях, у рамках котрих спробую створити цикл дописів із зазначеною назвою: “12 днів до Різдва”. Ставлю собі за мету щодня писати матеріал, відштовхуючись від образу апостолів, яких було 12 наближених до Ісуса. Апостоли – це ті ж самі люди, що й кожен із посеред нас, тому можна побачити чимало спільних рис, зокрема позитивні, котрі варто переймати собі. Тож беручи за основу постать кожного апостола, наступні 12 днів я говоритиму про всі ті речі, котрі хвилюють ледь не кожну сучасну людину.
Вишуканість рабства
23.12.2011
На перший погляд здавалось би парадоксальна річ, адже люди у всі часи лише й говорять про боротьбу із рабством: фінансовим, політичним, церковним. Саме про останнє, а точніше сказати – духовне, я б повів повести мову. Для ліпшого висвітлення питання зішлюся на вчорашнє свято – зачаття Анною Богородиці. Насправді, мало хто із людей взагалі чув про таку подію, але ж вона є цілком логічною та радісною. Гадаю, найкраще це зможуть собі усвідомити ті читачі, котрі у своєму житті чули фрази: “Я вагітна. У нас буде дитина. Ти станеш батьком”. Не менша радість вочевидь була і в Анни свого часу. А днями мені довелося спілкуватися із чудовою людиною – Віталієм Голубом, котрий вже пару місяців, як став батьком. Хорошим батьком. Замислюючись над зміною свого становища у суспільстві, Віталій врешті збагнув цінність себе та сестер для своїх батьків. Дозволю собі пригадати радість батьківства Філіпа Кіркорова, у котрого з’явилася донька. Дійсно – це неповторні емоції щирости. Але повернемося теми зачаття. Не вдаватимусь до деталей, котрі кожен бажаючий може прочитати у книзі “Життя у Христі”, на котру я непоодиноко зсилався у попередніх дописах. Мову ж хочу повести про зачаття у Бозі. Далеко не кожна наша дія, як і зачаття у тому числі, є волею Бога.
Рівність (спогади про IV сесію колеґії патріарха Мстислава УАПЦ 23.10-04.11р.Б.)
21.12.2011
“Не забувайте також добродійности
“Ось і все, що я любив”
16.12.2011
Людський організм, немов бджолиний вулик, де є купа найрізноманітніших часточок, кожна з яких відповідає за певні конкретні дії. Нажаль є люди, і їх більшість, котрі зовсім не хочуть вникати у подібні деталі. Частково я їх можу зрозуміти, адже одним із виправдань цьому є шкільна біологія. Як правило, викладачі цього дуже важливого предмету роблять усе, щоб відбити у дитини любов та зацікавлення у дослідженні самого себе. Адже після шкільного курсу можна заглибитися у цю сферу завдяки психології, генетиці, екології та рядові інших цікавих наук. Особисто я теж далекий від детального вивчення організму людини, однак інколи мені трапляється певна інформація, котра дає зрозуміти чимало нового. Повертаючись до образу вулика хочу сказати, що організм кожної людини у тій чи іншій мірі виробляє адреналін, котрий відповідно десь потрібно використати. Це застосування потребує двостороннього адекватного сприйняття. Тобто, той хто здійснює викид адреналіну, має врахувати час та місце, щоб не вийшло “проти вітру”. І той хто в цей час поряд із подібною людиною, має адекватно відреагувати на подібне. У цьому неабияк допомагає психологія управління персоналом. Бо як правило у реальному житті підлеглий має часту потребу у викиді адреналіну, що може мати далеко не найкращі наслідки. А результат, як правило, далеко не втішний – нікотин, тобто паління.
Про внутрішнє і зовнішнє
14.12.2011
Люди, котрим доводилось бачити мене за останні 1,5 року, могли зауважити собі наявність у моєму лівому вусі сережки з написом “no”, тобто “ні” рідною мовою. Декотрі з тих людей починали мене розпитувати щодо тої сережки, навіть докоряти – така вже натура людини. Сам маю цей гріх. Але особливо запам’ятався мені випадок минулорічної осені, коли травматолог оформляв документи на моє навчання у колеґії патріарха Мстислава у Харкові. Роздивляючись моє вухо, лікар спитав: “А як відреагують на твою сережку у колеґії?” Не замислюючись, я впевнено відповів: “А вони не сережку, а мою душу роздивляються”. Зрештою, ці слова підтвердилися на практиці. Сережку немов не бачать. Звісно, що з одного боку я розумію приписування мене через сережку до усіляких прихильників пробивати вухо, носа, брову, губи та усе можливе купою залізяччя. З точки зору психології, подібне часто є вираженням протесту, котрий після 20 років поступово згасає. Тим самим дає зрозуміти, що шпилька у губі не свідчить про певний душевний занепад особи. Часто просто саме оточення несе у собі подібну моду краси. Як на мене, то краще носити дівчині сережку у носі, ніж міні-спідницю, за що зрештою її можуть елементарно зґвалтувати. Можливо я дуже глобально порівнюю, але ж такі випадки непоодиноко трапляються.
Осердя любови
12.12.2011
У своєму житті я зіткнувся щонайменше із трьома сферами, де мені казали: “Я лікую людську душу”.
Чиста
07.12.2011
Є така легенда, що у перші століття по Різдву Христовому жила донька Олександрійського правителя – Катерина. Дівчина вела праведний спосіб життя та зокрема цінувала свою незайманість. Із гонінням на християн, Катерині теж судилася не найкраща доля, тому зрештою вона стала мученицею. Дівчині привселюдно відрубали мечем голову, але потекла не кров, а молоко. Відтоді ім’я Катерина отримало значення – чиста.
Ім’я Перемоги
20.10.2011
Для мене дуже важливим є те, коли люди з мого оточення намагаються пізнати світ. Подібному прагненню немає кінця-краю. Самостійно людина не здатна навіть пізнати саму себе, адже все пізнається у порівнянні. Спілкуючись, ми пізнаємо світ і себе у цьому світі. Кожне нове відчуття є, немов, перемога. Невеличка, але таки перемога.