Блог Тараса ДУХОВНОГО

Відсьогодні до Різдва лишається лічена кількість днів, а точніше – 12. У той час, коли люди активно купують ялинки та спиртне, здають сесійні іспити, затверджують бюджет 2012, встановлюють ціну за газ понад 400 доларів та просто існують, я вирішив зосередити увагу саме на цих 12-ти днях, у рамках котрих спробую створити цикл дописів із зазначеною назвою: “12 днів до Різдва”. Ставлю собі за мету щодня писати матеріал, відштовхуючись від образу апостолів, яких було 12 наближених до Ісуса. Апостоли – це ті ж самі люди, що й кожен із посеред нас, тому можна побачити чимало спільних рис, зокрема позитивні, котрі варто переймати собі. Тож беручи за основу постать кожного апостола, наступні 12 днів я говоритиму про всі ті речі, котрі хвилюють ледь не кожну сучасну людину.

На перший погляд здавалось би парадоксальна річ, адже люди у всі часи лише й говорять про боротьбу із рабством: фінансовим, політичним, церковним. Саме про останнє, а точніше сказати – духовне, я б повів повести мову. Для ліпшого висвітлення питання зішлюся на вчорашнє свято – зачаття Анною Богородиці. Насправді, мало хто із людей взагалі чув про таку подію, але ж вона є цілком логічною та радісною. Гадаю, найкраще це зможуть собі усвідомити ті читачі, котрі у своєму житті чули фрази: “Я вагітна. У нас буде дитина. Ти станеш батьком”. Не менша радість вочевидь була і в Анни свого часу. А днями мені довелося спілкуватися із чудовою людиною – Віталієм Голубом, котрий вже пару місяців, як став батьком. Хорошим батьком. Замислюючись над зміною свого становища у суспільстві, Віталій врешті збагнув цінність себе та сестер для своїх батьків. Дозволю собі пригадати радість батьківства Філіпа Кіркорова, у котрого з’явилася донька. Дійсно – це неповторні емоції щирости. Але повернемося теми зачаття. Не вдаватимусь до деталей, котрі кожен бажаючий може прочитати у книзі “Життя у Христі”, на котру я непоодиноко зсилався у попередніх дописах. Мову ж хочу повести про зачаття у Бозі. Далеко не кожна наша дія, як і зачаття у тому числі, є волею Бога.

“Не забувайте також добродійности

Носіте тягарі одне одного…

Людський організм, немов бджолиний вулик, де є купа найрізноманітніших часточок, кожна з яких відповідає за певні конкретні дії. Нажаль є люди, і їх більшість, котрі зовсім не хочуть вникати у подібні деталі. Частково я їх можу зрозуміти, адже одним із виправдань цьому є шкільна біологія. Як правило, викладачі цього дуже важливого предмету роблять усе, щоб відбити у дитини любов та зацікавлення у дослідженні самого себе. Адже після шкільного курсу можна заглибитися у цю сферу завдяки психології, генетиці, екології та рядові інших цікавих наук. Особисто я теж далекий від детального вивчення організму людини, однак інколи мені трапляється певна інформація, котра дає зрозуміти чимало нового. Повертаючись до образу вулика хочу сказати, що організм кожної людини у тій чи іншій мірі виробляє адреналін, котрий відповідно десь потрібно використати. Це застосування потребує двостороннього адекватного сприйняття. Тобто, той хто здійснює викид адреналіну, має врахувати час та місце, щоб не вийшло “проти вітру”. І той хто в цей час поряд із подібною людиною, має адекватно відреагувати на подібне. У цьому неабияк допомагає психологія управління персоналом. Бо як правило у реальному житті підлеглий має часту потребу у викиді адреналіну, що може мати далеко не найкращі наслідки. А результат, як правило, далеко не втішний – нікотин, тобто паління.

Люди, котрим доводилось бачити мене за останні 1,5 року, могли зауважити собі наявність у моєму лівому вусі сережки з написом “no”, тобто “ні” рідною мовою. Декотрі з тих людей починали мене розпитувати щодо тої сережки, навіть докоряти – така вже натура людини. Сам маю цей гріх. Але особливо запам’ятався мені випадок минулорічної осені, коли травматолог оформляв документи на моє навчання у колеґії патріарха Мстислава у Харкові. Роздивляючись моє вухо, лікар спитав: “А як відреагують на твою сережку у колеґії?” Не замислюючись, я впевнено відповів: “А вони не сережку, а мою душу роздивляються”. Зрештою, ці слова підтвердилися на практиці. Сережку немов не бачать. Звісно, що з одного боку я розумію приписування мене через сережку до усіляких прихильників пробивати вухо, носа, брову, губи та усе можливе купою залізяччя. З точки зору психології, подібне часто є вираженням протесту, котрий після 20 років поступово згасає. Тим самим дає зрозуміти, що шпилька у губі не свідчить про певний душевний занепад особи. Часто просто саме оточення несе у собі подібну моду краси. Як на мене, то краще носити дівчині сережку у носі, ніж міні-спідницю, за що зрештою її можуть елементарно зґвалтувати. Можливо я дуже глобально порівнюю, але ж такі випадки непоодиноко трапляються.

У своєму житті я зіткнувся щонайменше із трьома сферами, де мені казали: “Я лікую людську душу”.

Є така легенда, що у перші століття по Різдву Христовому жила донька Олександрійського правителя – Катерина. Дівчина вела праведний спосіб життя та зокрема цінувала свою незайманість. Із гонінням на християн, Катерині теж судилася не найкраща доля, тому зрештою вона стала мученицею. Дівчині привселюдно відрубали мечем голову, але потекла не кров, а молоко. Відтоді ім’я Катерина отримало значення – чиста.

Їх часто ми не розуміє,

Для мене дуже важливим є те, коли люди з мого оточення намагаються пізнати світ. Подібному прагненню немає кінця-краю. Самостійно людина не здатна навіть пізнати саму себе, адже все пізнається у порівнянні. Спілкуючись, ми пізнаємо світ і себе у цьому світі. Кожне нове відчуття є, немов, перемога. Невеличка, але таки перемога.

Три яблука змінило світ…

Очистімо себе від усілякої скверни

Свідомість людини непоодиноко піддається загальному впливові оточення. Часто наші дії є ідентичними діям інших, що звуть стадним інстинктом. Як правило, відповідні дії ґрунтуються під керівництвом лідера, котрий авторитарно всим керує, дозволяючи робити будь-що, окрім нанесення шкоди самому лідеру. Водночас всі розуміють, що є, так звані, винятки – мислячі люди. У психології це зветься – не сугістивністю. Тобто, на певному етапі під впливом зовнішніх чинників, особа переживає підсвідомо психологічний збій і дуже легко піддається навіюванню – стає сугестивною. Мисляча ж людина усіляко запобігає подібному, маючи чіткі переконання. Причина появи сугістивности у страхові лишитися на самоті. Генетика людини скеровує її до колективу, а як відомо “кожен монастир має свій устав”, тож доводиться підлаштовуватися під загальні правила. Здавалось би, що це і не так погано з позиції братньої любови, адже пріоритети інших ми маємо ставити понад особисті цілі. Але поглянемо на реальну картину сьогодення. Все більше й більше виникає, особливо серед молоді, усіляких культур підозрілого зразка. Так само кожна культура обумовлює собою певні правила, котрі контролює лідер. Це плекає сугістивність. Копаємо далі. Що зумовило пошук особою певної культури? Потреба реалізуватися повноцінно, стати певним цілим з рештою. І тут спрацьовує правило: “Щоб прилучитися – варто вникнути”.

Спустившись зі сцени, я став біля фортепіано і уважно слухав хлопчину, років 8-10, котрий спитав:

!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- У ці дні зазначені три якости стають по-особливому актуальними, адже нині маємо день пам’яти українських націоналістів, котрих 70 років тому масово ув’язнювали працівники гестапо. Вочевидь, неспроста накладається завтрашній день –  11-ліття відтоді, як зник Георгій Гонгадзе та вшанування журналістів, знищених за патріотизм.             Усі ці речі не можуть лишати байдужими, адже щоразу питання демократії, патріотизму та націоналізму загострюється не лише серед еліти, а й загалові народу. Важливим є уміння адекватно сприймати тат реагувати на подібні речі. Дуже доречною є згадка про журналістів, котрі авторськими матеріалами здатні вплинути на загальносуспільну позицію цінностей і вартостей. У всьому є свої “за” і свої “проти”, котрі я спробую розглянути нині. Демократія за досконалих умов плекає цілі: –    спиратися на інтегральну концепцію людської особи; –    справедливе та мирне співжиття; –    актуальність засобів, а не мети; –    опора на Божий закон; –        протистояння поняттю “цивілізація смерти”; –       ...

!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 9] Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE ![endif]--!--[if gte mso 9] ![endif]--!--[if gte mso 10] /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;} ![endif]-- Малознані та пересічні люди. На них рідко звертають увагу, мало хто переймається їхнім життям, вони часто лишаються проігнорованими. Наразі ж, спробуємо собі уявити роботу крана на будівництві. За подібними особливо полюбляє спостерігати малеча із неабияким захопленням. Перш за все в очі впадає кабіна управління всією машиною та гак, на котрий чіпляю усілякі вантажі. Але щоб усе взаємодіяло, потрібно долучити троси, струм, деталі та ряд інших моментів. Малознані та пересічні люди і є тими суттєвими складовими, котрі об’єднують певні деталі життя у одне ціле.             Здебільшого, у своїх роздумах я спрямовую увагу на узагальнені речі буденности. Цьогораз я вирішив зіслатися на образ людини, котра так само не є досконалою, але всупереч всьому має риси, котрих так не вистачає багатьом людям.             Тож вчора я вийшов із певною установи і побачив попереду себе знайому постать. Олена Шевченко – вчитель за фахом.

Звісно мова піде про нинішнє свято – Незалежність України. Якщо чесно, то у душі жодної радости. І ось пояснення цьому.