Блог Тараса ДУХОВНОГО
Чудеса мудрости
12.01.2011
Кожен може легко собі уявити грецький горіх. Скажімо, це достатньо цікавий плід природи. Зовні – це завжди тверда тьмяно-жовтувата оболонка, котру не так легко розбити. А ось уже ядро, яке часто за формою порівнюють із мозком людини, є їстівною складовою, збагаченою різними поживними компонентами. В чому ж виражається ота родзинка плоду горіха? Певно, доводилось спостерігати за тим, коли дитя отримало горішка, усіма можливими способами намагалося його розламати, а потім розчарувалося, адже ядро виявилося трухлим чи то й взагалі відсутнім. От вам й уся родзинка.
Двадцятий рік життя
30.12.2010
У світі XXI вік, а я живу 21-ий рік. Позаду лишилося два десятки. Бувало усілякого – достатньо насичено, бурливо, по-своєму тяжко, але й цікаво. Доля дарувала труднощі, аби достойно оцінити радощі. А радощі таки були – чимало. Рік, що минає, видався не менш щедрим на них.
Нові прочитання (частина III) Час поговорити про трапезу
28.12.2010
З поколіннями, християнство трансформувалося у релігію. Буденні речі тісно взаємопов’язалися з духовністю. Коли нас запрошують на гостину, то найперше запрошують до столу. Коли просять милостиню, то отримують шматок хліба. Тобто, люди діляться їжею. Це закладено на генному рівні ще за часів первіснообщинного ладу. Вполювавши кабана, ділилися ним з іншими, щоб не зіпсувалося м'ясо. Їжа була умовним подарунком, а так, як нею стимулюється життєвий процес, то ще можемо назвати її – подарунком життя. Тут мені пригадався викладач філософії в університеті – пан Пономарьов. Якось він зауважив, що подаючи милостиню особам у підземних переходах ми перешкоджаємо їхній долі померти у визначений час. Вочевидь, це дещо суперечлива думка, адже вище зазначено, що подібний крок – дарування життя.
Нові прочитання (частина II) Гармонія душі і тіла
28.12.2010
Час поговорити про аспекти посту у Святому Письмі. Найперше звернемося до Старого Завіту. Вже з перших сторінок читаємо про піст – заповіт Господній не їсти з дерева пізнання добра і зла. Бачимо, що явище посту визріло ще до гріхопадіння. Порушення призвело до втрати раю і набуття смертности. Отже, піст – це можливість вічного райського життя.
3 перешкоди
27.12.2010
Ще за часів мого навчання у школі в нашому класі було 39 учнів – чимало. Серед них траплялися найрізноманітніші діти. Більшість я сприймав цілком позитивно і поділяв їхню позицію. До числа цих позитивних, як на мене, учнів належала Ліза Прохно. Не можу сказати що вона виділялася якимись особливими знаннями чи то родинними статками, але все ж увагу вона до себе привертала дружньою позицією, люб’язністю, щирістю та відкритістю. Жодного разу я не помітив у Лізі гордости й зверхности. Здається, що майже кожен однокласник із легкістю міг знайти спільну мову з Лізою. Коли ж мені траплялася подібна нагода у спілкуванні, то непоодиноко Ліза питала: “Ось я народилася 7 квітня – на Благовіщеня. Правда, що люди, які народилися у особливі свята, будуть щасливими?” Розуміючи, що Ліза щиро вірить у це, я відповідав: “Правда”.
Нові прочитання (частина I) Пізнай себе
25.12.2010
Переїдання (маю усмішку на устах). Наскільки близька мені ця тема, бо завше викликає хвилю внутрішнього невдоволення. Найперше це стосувалося і стосується донині того, коли люди на свята готують купу усіляких страв, а потім з насолодою споживають їх. У процесі цього можна спостерігати цілу низку речей, котрі геть не радують та не викликають утіхи. З поміж тим, дотепер я просто міркував собі над цим, маючи неабияке невдоволення. Й ось вчора мені до рук трапилася книга Назара Заторського “Піст і Трапеза в духовному житті”. Глибоко переконаний, що ця книга стосується кожного, адже всі люди рівні межи себе.
Древо дружби
20.12.2010
Непоодиноко з уст моїх знайомих лунають нарікання щодо різних моментів у дружніх стосунках. Хтось не задоволений, що його друг не знаходить часу відвідати у період хвороби. Когось обурює, що подруга ігнорує прохання про допомогу, зсилаючись на певні буденні справи. Подібних моментів трапляється чимало. Через властивість нагромаджувати у собі все більше й більше негативних емоцій, люди зрештою переповнюють власну чашу терпіння, що зумовлює припинення дружніх відносин. Днями я почав вкотре міркувати над подібними речами. Знайти відповіді на багато питань та збагнути сенс дружби мені допоміг образ архієпископа Миколи Мирлікійського, пам’ять котрого вшановували минулої неділі.