Блог Тараса ДУХОВНОГО

Зі шкільного курсу природничих наук певно чи не кожен чув для себе термін “благородний метал”, котрим окреслюється певна особливо цінна сполука чи то елемент. Тлумачний словник пропонує визначення слова “благородний” – який відзначається високими моральними якостями, керується високими принципами. Особисто я далеко не прихильник принципів, адже вони служать обмеженням у вільному житті, однак мова не про це.

Скільки себе знаю, то бунтарів ніколи не любили, про що й свідчать історичні факти. Однак, я б прояви бунту розділив на 2 підкласи:

У одному зі своїх останніх архієрейських послань Владика Ігор Ісіченко (УАПЦ) написав: “Піст – це шлях спокою і роздумів”. Що, як не тихі приємні розмови слугують спокоєм, а обдумання почутого і сказаного – роздумами. З початком посту, життя ні в якому разі не завершується, не змінюється кардинально у якомусь іншому напрямкові. Але маємо достатньо значимий час – час тренування власного духу. Для всякого тренування потрібна спів дія чогось і чогось. В даній ситуації чи не найкращою співдією маємо діалоги між людьми, а тож спілкування.

Мало кому з посеред читачів відома моя авторська робота “Молитва”. Це перша написана мною книга у віці 16 років. Можу її назвати підвалиною подальшої творчости. Книга “Молитва” була присвячена і подарована у черговий ДН – Наталії Боцулі, з котрою ми навчалися у одному технікумі. Наталці книга сподобалася, як і багатьом іншим читачам. Мета написання – відкрити людям значимість та силу молитви через образ героя, котрий часто молиться за успіхи героїні. В сьогоденні я дивлюся на книгу з неабиякою критикою, тому а ні видаю, а ні не даю читати нікому. А згадав я “Молитву” тому, що сюжет базується довкола образів, які суспільство зневажає: ворожки, наркомани, безхатьки. Маючи декотрих знайомих – представників перелічених верств населення – я поставив за мету дещо інакше розкрити їх для читача, показати іншу сторону медалі. Дещо згодом подібну ситуацію я побачив у книзі Пауло Коельо “11 хвилин”, де він описує життя повії Марії. А сьогодні я переглянув біографічний фільм Олександри Грей – повії сучасности у США “Девушка по вызову”. Перш, ніж перейти далі, спинюся на останньому фільмі.

Новим створи мене, зістареного

Євгенії Головчук присвячую…

Поправді кажу вам:

Якою людину вперше побачив

Сучасній людині достатньо легко уявити собі такий апарат, як ксерокс. Всі прекрасно знають його функції, тому не вдаватимусь до подробиць.