Блог Тараса ДУХОВНОГО

Очікування щастя порою краще,

Днями мені наснилася людина, у випадку якої заведено казати – перше кохання. Цей сон навіяв спогади про минуле, куди я і повернувся думками – а саме в період навчання у школі.

“Я підіймуся до Бога і Він змінить мене”

Одного побажаємо собі,

Ось уже й маємо 36-ий день Великого посту та 10-ті роздуми у цей важливий час. Чомусь пригадався салат зимової консервації “Десятка”. Туди входить 10 видів овочів – всі вони різні, мають особливі смакові якости, але водночас становлять приємність у поєднанні. Певно, так само і книга пишеться. Кожна сторінка – то свій набір абзаців, а кожен абзац – то рядки, а кожен рядок – слова, а Слово – ним творилося усе довкола. Слово “люблю” – тішить, “я люблю” – радує, “я люблю тебе” – переконує, “я тебе люблю, бо…” – насторожує, “я люблю тебе, бо ти…” – зацікавлює, “я люблю тебе, бо ти є” – живить кожного. Слово проймає наскрізно тіло, даруючи відчуття, котрі словами не вимовиш. Тоді народжується музика – спів солов’я, гомін листя, шум дощу. Але людина вища за природу, тому творить особливу музику – мову Бога, любови…

Час є – потреби немає…

Нині згадуємо митця світового рівня – Миколу Васильовича Гоголя, котрому виповнюється 202 роки з дня народження. З творчістю Гоголя знайома чимала кількість населення землі, особливо країн пострадянського режиму. Ще у школі читали “Тараса Бульбу”, “Мертві душі”, “Ревізора” та інше. Але справжня літературна спадщина Гоголя є значно більшою та суттєво вагомішою. Кілька років тому я взяв за мету поставити моно-виставу за один із творів митця. Звісно, що можна було вдатися до всіма знаними шедеврами, але я вирішив спинитися на повісті “Портрет” – про долю бідного художника Чарткова. Кульмінацією твору є слова головного героя: “Был ли у меня талант? Не обманулся ли я?” Щоразу, коли я сам промовляю ці слова, присутнє відчуття, немов я питаю сам у себе… Для більшости людей слово талант асоціюється з певними особливими можливостями особи – можна пригадати нині популярне шоу “Україна має таланти”. Та найголовніший талант – бути людиною. Уміти бачити повноцінний світ, його тонкощі та деталі. Уміти перейматися цим світом та людьми – оце і є талант. Слуга з біблійної притчі про таланти, який закопав у землю надбання, мав недовіру та боязнь до людей, а отже й нелюбов. Він сам себе обманув…

Благий чоловік думає з допомогою молитви,

Великий піст –

17 березня 2011 року відбулася друга моя зустріч зі студентами I курсу ПНГрТ за ініціативи Ольги Кузьменко та Тетяни Масько – викладачів. Умовно продовжуючи попередню зустріч, ми вирішили цьогораз розпочати із показу моно-вистави мого авторства “4 станції метро”. А далі бесіда плавно перейшла на книгу “Листи, написані дощем” теж мого авторства. Різноманітність порушених тем дала чудову можливість спонукати студентів до роздумів над важливими складовими життя.