VIII
“Был ли у меня талант?”
(Роздуми у Великий піст)
11.04.2011
Нині згадуємо митця світового рівня – Миколу Васильовича Гоголя, котрому виповнюється 202 роки з дня народження. З творчістю Гоголя знайома чимала кількість населення землі, особливо країн пострадянського режиму. Ще у школі читали “Тараса Бульбу”, “Мертві душі”, “Ревізора” та інше. Але справжня літературна спадщина Гоголя є значно більшою та суттєво вагомішою. Кілька років тому я взяв за мету поставити моно-виставу за один із творів митця. Звісно, що можна було вдатися до всіма знаними шедеврами, але я вирішив спинитися на повісті “Портрет” – про долю бідного художника Чарткова. Кульмінацією твору є слова головного героя: “Был ли у меня талант? Не обманулся ли я?” Щоразу, коли я сам промовляю ці слова, присутнє відчуття, немов я питаю сам у себе… Для більшости людей слово талант асоціюється з певними особливими можливостями особи – можна пригадати нині популярне шоу “Україна має таланти”. Та найголовніший талант – бути людиною. Уміти бачити повноцінний світ, його тонкощі та деталі. Уміти перейматися цим світом та людьми – оце і є талант. Слуга з біблійної притчі про таланти, який закопав у землю надбання, мав недовіру та боязнь до людей, а отже й нелюбов. Він сам себе обманув…
Вчора мав цікавий день. О 4:20 год ранку вийшов з дому, прямуючи до автобуса на Київ. Наздогнав жінку, котра мешкає у сусідньому під’їзді. З короткого діалогу виявилося, що вона щоранку у таку пору йде на роботу пішки близько 40хв. Працює вона двірником у центрі міста, тому потрібно так рано вже наводити чистоту після нічних гулянок молоді. Йдучи вже один, згадав твір Джека Лондона “Жага до життя”. Двірничка не стала нарікати на тяжку долю, не пішла красти, а просто рано встає і йде на роботу, бо хоче жити. Таких мало…
Тим часом зустрів п’яного чоловіка, котрий ледь тримався на ногах, але таки впевнено продовжував йти у потрібному напрямкові. З кожним наступним кроком він от-от міг впасти, але таки втримувався. Я подумав: “Певно, Божі янголи його підтримують”...
Коли довелося йти довгою, зовсім неосвітленою вулицею, то я дивився на зорі. Для чумаків то був неабиякий дороговказ, а тепер з возів пересіли у авто і дивляться на GPS…
Їдемо автобусом, де показують російську драму про стосунки так званих Наталки і Сашка. Тема фільму – правда та брехня у стосунках. Думаю, що правда – це перевірка, а брехня – боязнь. Перша перевіряє любов одного та адекватність іншого партнера, а друга відповідно лякає першого та ображає іншого…
В столиці був у Лаврі. Екскурсовод приємно порадувала та втішила правдивість й щирістю мовленого. А от довгобороді попи лише дратували. Ще й ці дурниці з хустками та спідницями і цілуваннями поховань у печерах – суцільне марновірство. Відхід від любови…
Трасою оминали Хорол. Згадав свої 16 років. Немов було учора. Любов ніколи не минає… І не суттєво чи взаємна вона…
Спілкувався із Юлією Рєзніченко – баптистка. Дівчинка мала жахливе дитинство, живучи зі збайдужілою до всього мамою-алкоголіком. Бувало усілякого, але відбулося чимало змін. Однак, зміна способу життя – це ще не зміна свідомости… Нагадує чоловіка, котрий не курить тому, що немає грошей, а не через усвідомлення згуби тютюнового диму… Отак часто і в житті…
Кожен може задатися питанням: “Был ли у меня талант?” Добре, коли самі собі здатні відповісти: “Був, Є і Буде”…
01.04.2011р.Б.