X
Слова і музика
(Роздуми у великий піст)
12.04.2011
Ось уже й маємо 36-ий день Великого посту та 10-ті роздуми у цей важливий час. Чомусь пригадався салат зимової консервації “Десятка”. Туди входить 10 видів овочів – всі вони різні, мають особливі смакові якости, але водночас становлять приємність у поєднанні. Певно, так само і книга пишеться. Кожна сторінка – то свій набір абзаців, а кожен абзац – то рядки, а кожен рядок – слова, а Слово – ним творилося усе довкола. Слово “люблю” – тішить, “я люблю” – радує, “я люблю тебе” – переконує, “я тебе люблю, бо…” – насторожує, “я люблю тебе, бо ти…” – зацікавлює, “я люблю тебе, бо ти є” – живить кожного. Слово проймає наскрізно тіло, даруючи відчуття, котрі словами не вимовиш. Тоді народжується музика – спів солов’я, гомін листя, шум дощу. Але людина вища за природу, тому творить особливу музику – мову Бога, любови…
Цар Соломон якось сказав: “Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він стає братом”. Певно, занадто ідеально для нашого часу, та й не лише для нашого. Напротивагу маємо відчуття одинокости. Порою це стає відомо кожному. Зрештою, людина починає постійно бути незадоволеною життям. Але ж постійні нарікання не прогнозують жодних змін. Особисто мені це нагадує навчання у школі. Словесно та через зауваження у щоденнику, вчителі нарікали на мою поведінку, але це ж не виховання. Напрошується єдиний логічний висновок: “Чхати вони хотіли на мене”. Як правило, під впливом подібного виховання формується та йде у світ 3 типи людей: тирани, законослухняні, відлюдники.
Тиран має страх будь-що втратити, тому ігноруючи всіх та все – панує, але не любить.
Законослухняні саме мають потребу в тиранах, адже не хочуть бути вільними – тобто, відповідальними за самих себе. Таких людей найбільше, бо багатьом просто хочеться сховатися за чиюсь спину.
Відлюдники – це ті, хто закривається у собі. Свідомістю ізолює від оточення. До таких належать монахи, алкоголіки. Багато хто здивується такому поєднанню, але саме так і є. Вже багато раз казав, що людина – суспільна істота. Монах же каже, що бореться з демоном на самоті, а алкоголік – втікає від демона у горілку. Де є демон? Між людьми. Його дія виражається у процесі спілкування. Тому не тікати варто у келію чи горілку, а продукувати любов у спілкуванні, стаючи братами й сестрами за духом.
Коли я казав про музику, то розглядав її як неабияку можливість вираження любови до оточення. Часто нашу любов не розуміють, не сприймають, але відступати не варто. Можливо, навіть буде присутнє відчуття одинокости, але між людьми – та не Богом. Є люди, котрі не чують світ, але чують голос Бога – музику, яку й творять.
Наприкінці минулого місяця виповнилося 184 роки з дня смерти Бетховена – неординарного, різкого, достатньо грубого. Він любив Бога, музику й природу. Він любив людей, адже саме для них писав свої шедеври. Він був правдивим другом, чого постійно вимагав від інших. Але він не став “братом”, бо народ цього не хотів. Бетховена не розуміли вельможі, придворні дами, сусіди, родичі. Одинокий, але з Богом. І тут доля дарує йому янгола – Анну, котра начисто переписує всі нові музичні композиції. Бетховен стає “старшим братом” бодай для когось у цілому світі – то є справжня любов! Важливим стає стимул – служити іншим…
Ніколи весь світ не стане ідеальним, але прагнути до цього можна завжди. Говорімо слова любови, співаймо про любов…
11.04.2011р.Б.