Блог Романа КУХАРУКА

літакцент роман кухарук каже: 05.05.2009 о 21:59Література — не бізнес. Добра література. Добра література — це вічне. Дай Боже, би кождий бомж у Києві мав таку душу і талант як в Андрусяка. А вигляд письменника — абсолютна муйня, він же не звізда ґлямуру. Що ж до посполитих в дискусіях — мусимо з ними рахуватися. це як в політиці. кождого маєш сприймати як потенційний електорат. тут гординя — гріх, панове письмаки. Купражник каже: 05.05.2009 о 22:16Добра література, пане Романе, це та, що продається, якщо вона ,добра’, але лежить мертво по крамницях, це література погана. роман кухарук каже: 05.05.2009 о 23:10Найкраще продається макулатура, упаковка, посібник, як украсти,уникнути податків, отримати сексуальне задоволення і туалетний папір. Я кажу про справжню, художню літературу. Справжня художня література — у великому сенсі — не продається. А про продаж давайте не будем. Коли авторське право не діє, коли митні кордони для чужої дешевої книжки відкриті, коли ринку нема, коли ЗМІ ворожо настроєні до української літератури — про що ви мову ведете? Це чудо, що в таких умовах маємо велику літературу. Відповідь Купражник каже: 05.05.2009 о 23:23Пане Романе, не перебільшуйте! Хто не ледачий, то й за таких умов непогано заробляє на літературі. Українській.

літпроцесія триває: про інтервю кононовича на інліті. Сумне інтерв'ю. Є золоте правило літератури -- "Можеш не писати -- не пиши". А як не можеш не писати -- то або графоманія, або професія. Здається, і у Вольвача, і у Герасимюка, і ось у Кононовича надто завищені вимоги до сучасної української літератури. Коли виголошуються категоричні присуди, варто додавати: на мій погляд, на мою думку, на мій смак. От зараз дочитую "Мобі Діка" Мелвілла -- нарешті за 25 років дозрів до цього твору як читач. Читаю, вдумуюсь і запитую себе -- а чи є щось подібного в літературі українській? Виявляється, є -- роман "Зорі й оселедці" Віктора Міняйла. Про вічність українськими очима з української душі. Ми, як читачі, тлумачі, видавці, державники, націоналісти -- недостойні своєї літератури. Вона не осмислена, не видана, не прокоментована, не визнана своєю. Чому? Нехудожня? Та ні, високохудожня. Неактуальна? Та ні, про українську душу, українськими очима дивиться на світ, таїть у обі незглибимі вартості українських цінностей. Непотрібна нам? Та ні, без неї наша національна і загальнолюдська самоідентифікація неповна, а то й маломожлива. Нетолерантна? Ото ж бо й воно. Наша література нетолерантна до зайд і ворогів нашої української нації.

Це правда? Опубліковано Anonymous в пн, 05/04/2009 - 15:40. А правда, що Ви рими підбираєте за допомогою компьютера, як вказав нижче один "доброзичник"? В житті - на вулиці, з друзями - Ви розмовляєте українською чи "как все" по русски? » відповісти мій компютер на небесі Опубліковано Anonymous в пн, 05/04/2009 - 16:12. я тільки записую. Маючи досвід літературної роботи, вмію то робити вправно. Маю з того насолоду. люблю читати свої вірші на публіку -- тоді бачиш реакцію безпосередньо, відчуваєш її. На компютер пишу рецензії, статті. Все художнє -- від руки. Кожда річ має рік відлежатись. потім вирішую, пускати в друк чи у смітник. дуже допомагають поради сторонніх. Колись мені дуже помагав Бедрик -- чи не найуїдливіша людина у цілім Києві. Але й талановита. зараз його не видко а грюкати в закриті двері не маю звички. багато давало спілкування з Іваном Андрусяком, Кожелянком, Римаруком, Герасимюком, Оксаною Шалак, Вишенським, Рубаном, Коверзнєвим, Пашковським, Цибульком. Але зараз не маю такого спілкування. нема коли, нема порозуміння, нема потреби, мабуть. Вже декого з перелічених і нема по цей бік великого порога. Нам треба спілкуватись, казати правду, мислити, творити літературне середовище, друкувати твори, вміти не тільки говорити а й слухати. у ванди ландовської є...

КУХАРУК-ПОЕТ Опубліковано Anonymous в пн, 05/04/2009 - 13:48. Є НЕДОГЛЯДИ (СКАЖІМО, "ПРИЗАХІДНЕ ДНІПРО"), КОСТРУБАТОСТІ, ЗУМИСНА БРУТАЛЬНІСТЬ, АЛЕ Є Й СПРАВЖНЯ ПОЕЗІЯ. І ЦЕ ГОЛОВНЕ! МИКОЛА СЛАВИНСЬКИЙ. » відповісти до Шановного Автора Опубліковано Anonymous в пн, 05/04/2009 - 13:41. думаю, що якщо відкрию Вам своє лице - це нічого не змінить. Ні Ви мене, ні я Вас не знаю. Я просто читаю цей сайт та іноді дозволяю собі написати коментар. "кленовий сад суховіє на патик..." - це для мене просто незбагненний образ. Можливо, щоб збагнути - чогось мені бракує. Якби я повірила у нашу з Вами зустріч через 200 років - може б і одразу збагнула, а так... "тільки випивши з ріки мовчання, заспіваєте ви насправді, тільки досягнувши вершини гори, почнете ви здиратися вгору. І тільки, коли земля забере ваші члени, справді підете ви в танець..." Дай Вам, Боже... Ярина.

ДЯКУЮ ВСІМ ЗУБАТИМ Опубліковано Anonymous в пн, 05/04/2009 - 12:18. Найперше Сліві за публікацію. Відтак всім іншим за критику. Був молодий, покинув би писати. Був би дурний, кинувся б захищати свої вірші. Але, направду, мені стільки компліментів давно ніхто не казав. І добре воно. Давайте ще. І побільше, і різкіше. Лиш лиця свої не ховайте. Бо смішно. Нещодавно читав прозу Процюка і там прийшла мені одна проста істина: Поезія -- це молитва. Між поетом і Богом нема посередника. А чи вмер Кухарук, чи вродився, чи здох не вродившись, о, то прерогатива ката по імені Час. Як мовив колись Маяковський, зустрінемось через років 200 і погомонимо на цю тему. Чешч а це мій чат на буквоїді: 10:13:31 Чи є у вас фінансові борги перед окремими людьми, які ви ще досі не повернули? Moderator 12:04:28 Як сказав великий Олексій Кононенко: Мы все по кругу должны друг другу. Але мені винні більше, ніж я комусь. Як мовить один мудрий єврей: прощаю всім, кому винен. Mekola_cola Русокоса 12:08:45 У Президенти балотуватиметеся? Moderator 12:08:35 Ні. Я не божевільний. Колись був президентом центру Свобода слова. Зараз дуже обережно ставлюсь до цього слова.

Привіт малята. Найбагатша країна світу святкує. Нація благоденсвує. І добре. Читаю Мобі Діка геніального Мелвілла. Це супер. Сліва кинув своїм піраньям мою добірчину нещасних віршів. Ото вже накинулись. Як герої оповідання Чехова "Злобний мальчік". Але це добре. Це ж комплімент, що то є набір слів, підібраний при допомозі комп'ютера. Ага. Тільки комп на небесі. І що то їм нецікаво. А що ж вам цікаво, нещасні мої? Та ладно. Ось прямий текст: "А попіл зірки – як галас гною" - таке може сказати лише справжній поет (шикарна рима "ГНОЮ-ТОБОЮ")! "Кленовий сад не плодоносить. Він суховіє на патик." - це поетично? "Моє слово – мій український язик. Доки буде на землі хоч один українець – мене будуть читати. ... Я не боюся смерті." Автору не треба боятися смерті. Особливо як поету. Бо вмерти може те, що народилося і живе. Рифмач - це ще не поет. Поет Р.Кухарук не народився. А тому і не вмерти не може. Як мабуть не народився ще той "хоч один українець", який добровільно захоче читати нагромадження слів, підібраних з допомогою комп'ютера. о, ось і опублікували. так, гарні вірші, часом, ну не немічні, бо це вже буде занадто, а ... нецікаві.

Привіт, малята. Сьогодні зранку мене вразив оцей бузок на Хрещатику. Яким чудом він зберігся на вулиці торгашів, дегенератів і скоробагатьків? Бог так схотів. Бузок мусить цвісти і пахнути саме тут і саме зараз. Записався на телепрограму. Драйвово. Вчора була сустреча з Лук'яненком. Цікаво було поглянути на його з погляду вічности. Слабонький він. І зв'зки зі службою перервати несила. Йому. Нині кругляк добре провела Вероніка Конончук. Вона молодець. Трохи металу в голосі і певності у собі -- і справа піде. Микола Дроботенко відходить у свій фонд. Олійник нервує. Дарма. Добре виглядає Чернявський. Якщо його відділити від мудака Гатушного -- все буде добре. Гатушний летить до Хранції. Жабоїдом став? Україна йому дружно заспіває словами Юрка Позаяка: Якщо ти летиш в літаку, І падає твій літак, То всратись в годину таку Не соромно аж ніяк. У спілці страшна війна. За майно. Про літературу, сердешну, жадного слова ні з того, ні з іншого боку. Приємно сидіти на березі Дніпра, попивати авторське і дивитися, як пропливають трупи бойовиків. Чешч.

Подекуди немічно. але вигадливо. авторка добре себе почуває як у верлібрі так і у римованому вірші. варто видавати книжкою. Роман Кухарук Ну, у нас Роман Кухарук завжди вважає себе корифеєм світового письменства і Він надав собі ексклюзивне право оцінити на "подекуди немічно", але тут же захотів видати книжкою, бо треба якось пробитися на Харків? Барбата Копіла Ні... Просто Кухарук любить симпатичних поетес. І давно вже... Кухарук не вважає себе ні корифеєм, ні класиком, ні підкласиком. просто висловив свою думку. це не істина в останній інстанції. просто думка професійного письмака. справа автора зважати на неї чи ні. щодо книжки -- вона не обовязково має вийти у нас. просто буде добре, якщо вийде. книжка дисциплінує і дає привід і змогу спілкуватися з читачами. ось коцарев і любка гасають зі своїми книжками україною -- і правильно роблять. щодо того, що кухарук хоче в харків -- сміхи. двічі виступав у харкові в УКЦ ЮНІСТЬ, один раз на зїзді Поступу. співпрацюємо з аваковим та його структурами. харківський літфорум нещодавно очолив тарас самелюк -- талановитий письменник-фантаст. співпрацюємо з багатьма середовищами і культурними діячами. так що пояснювати мою увагу до когось на інліті прагненням кудись потрапити чи когось до нас затягнути -- смішне. інша...

Мені геть не сподобалось те, що Ліна Костенко мовить “Там Україна вмерла”. Великий подарунок ворогам нашим. Беруть, вирізають — “Україна вмерла”. Ліна Костенко. Мені не подобається й те, що Ліна Костенко відмовляється від висунення на Нобелівську премію. Українцям взагалі не дуже з тим таланить. Висунули Франка. А у Львові руська інтелігенція мовила: Франко? Коректор НТШ? Потім Винниченко, Багряний. Потім асоціація британських вчителів висунула Павла Тичину. Відмовився. Потім Омелян Пріцак висунув Миколу Бажана. Відмовився. Потім Генріх Бьоль висунув Стуса. Стус помер. Нині реально є два поети, які варті тої премії — Ліна Костенко і Станіслав Вишенський. І це потрібно не їм особисто, це потрібно Україні і українській літературі. Взагалі нам варто критичніше ставитись до кумирів попередніх епох. Не боятись авторитетів, магії імен, поціновуючи зроблене ними за принципом Юрія Шевельова: при оцінці того чи іншого письменника розділяти три речі — політичні погляди, особисте життя, творчість. Прочитав в “Макулатурній Україні” статтю Стусенка про “Літакцент”. Не гоже автору сайту так йому славословити — це правило поганого виховання. І геть зовсім не правда, що це єдиний ресурс в неті, який адекватно оцінює українську літературу. Добрий, якісний, але ж не єдиний.

День минув нормально. Сонячно. Цікаво. Шлапак у секретаріаті Президента розказував, що він думає про економічну кризу. Начеб когось хвилює чи цікавить, що про щось думає Шлапак. Такі діячі садять Президента. І його дурнувата прес-служба, що є дозвільною системою, а не службою для преси. Пер на уряд, а не пояснив, чому Президент не відкликає міністрів від НУНСу з уряду. Так само не пояснив Шлапак, чому в Японії, Німеччині, Америці міністерств від 7 до 9 а унас аж понад 20. І це при тому, що у світі нема країни, де нема міністерства торгівлі. Крім, звичайно, України. А зачєм? Жиди й так добре торгують. Іван Яцканин надіслав дві книзі. Прикро, я в Україні не можу видати ніякої книжки, а він -- у Словаччині -- видає гарні. Але що зробиш. Дякую тобі, Іване, же згадав про раба Божого Романа... Галелюк знову поліз у єцівську залупу. Ризикована річ, але що ж. Людина, яка дивиться на Україну баньками укгаінской пгавди -- не тямить істинної України. Шкода хлопця, з нього міг би стати добрий політик. Артем Захарченко так осмілів, же підписав собою матеріал на УП про майнові оборудки Яворівського--Крима. Тільки не написав, що за розміщення цього матеріалу УП взяла 7000 умовних одиниць. Така такса.