ну і ішо

06.05.2009

літакцент роман кухарук каже: 05.05.2009 о 21:59Література — не бізнес. Добра література. Добра література — це вічне. Дай Боже, би кождий бомж у Києві мав таку душу і талант як в Андрусяка. А вигляд письменника — абсолютна муйня, він же не звізда ґлямуру. Що ж до посполитих в дискусіях — мусимо з ними рахуватися. це як в політиці. кождого маєш сприймати як потенційний електорат. тут гординя — гріх, панове письмаки. Купражник каже: 05.05.2009 о 22:16Добра література, пане Романе, це та, що продається, якщо вона ,добра’, але лежить мертво по крамницях, це література погана. роман кухарук каже: 05.05.2009 о 23:10Найкраще продається макулатура, упаковка, посібник, як украсти,уникнути податків, отримати сексуальне задоволення і туалетний папір. Я кажу про справжню, художню літературу. Справжня художня література — у великому сенсі — не продається. А про продаж давайте не будем. Коли авторське право не діє, коли митні кордони для чужої дешевої книжки відкриті, коли ринку нема, коли ЗМІ ворожо настроєні до української літератури — про що ви мову ведете? Це чудо, що в таких умовах маємо велику літературу. Відповідь Купражник каже: 05.05.2009 о 23:23Пане Романе, не перебільшуйте! Хто не ледачий, то й за таких умов непогано заробляє на літературі. Українській. Справжній. Приклад? Увесь Жадан та Андрухович, Карпа, Забужко, Сняданко… Вічність - це сон і смерть. Ці речі є вічними, а ми маємо літературу! У країнах соцтабору літ. виконувала функцію або боротьби, або визнання та пружненької калитки грошей; у Західній Європі у цей час літ. була розвагою та найшвидшим методом розбагатіння. Думки пана Р. Кухарука щодо функії літ. у сучасному світі, коли письменнику треба боротися лише з власним ледарюванням, пиятикою та легкодухістю, є цілковито архаїчні, а тому й смішні. роман кухарук каже: 06.05.2009 о 08:49прикольно. Жадан і андрухович заробляють на літературі? вони заробляють на заробітках — поза межами країни не ідентифікуючи себе з нею. зайдіть в будь яку книгарню — там цілі полиці з цих письмаків. вони вже обридли всім. заробляти літературою в країні, де не працює ринок і авторське право — смішно. а найстрашніше, що читач бідний, не має за що ту книжку купити. а книжка малотиражна і дорога. а найгірше — торгові мережі на боці кількох спроможних видавництв, які імітують все — ринок, дотримання авторського права, літературу. Хотів би я дожити до того дня, коли можа жити з літератури і не бути жаданом, андруховичем чи ще яким любкою чи дерешем.

проз цю браму він поспішає тепер водночас дичина і мисливець. Герман МЕЛВІЛЛ