Блог Романа КУХАРУКА

Життя триває. Приносить нове, старе, світле і темне. Людина прагне збутися у своїх діточих мріях. Поки мені цього не вдається, але вже недалеко. Дуже хочу писати романи. Але політика забирає море часу і здоров'я. Треба виходити з кола. отаково.

Василя Червонія убила блискавка. Бог посилає свої знаки, набої лягають все ближче, забирають людей, яких знав, каже Бог -- пам'ятай про смерть і не запитуй по кому подзвін, він -- по тобі. Василя убила не блискавка. Його убив Ющенко, який забрав у нього посаду керівника області. Його убив Матчук, який не дав йому стати мером Рівного. Його убив Костенко, який не дав йому очолити УНП. Василь Червоній стояв на березі озера і благав блискавку -- вбий мене і забери звідси. Земля йому пухом. Хто замінить його? Хто піде дорогою, ним розпочатою? Ми. І хай вороги не тішаться і не радіють. Життя триває і множить нас.

Спека спала. Злидні вирішили відпочити. Дуже цікаво займатись розвитком свого політичного проекту, який має сорокарічну перспективу. Вельми добре мати багаторічну практику реальної роботи з реальними людьми, коли знаєш чого від кого чекати, тоді легше заповнювати вакансії в правлінні Українського клубу. Добрим механізмом цієї роботи стали такі проекти, як телепрограми. Люди проходять через реальне випробування мідними трубами. Дрободан перший, хто вирішив скочити зі своїх коротких штанців через нашу голову. Це геть не порядно і геть не личить людині, яка декларує всебічну роботу з молоддю. Дєшовка розпочав війну з власними осередками -- тут йому й смерть. Дармовис хоче відректися від мене. Ну-ну. Досвід показує, що всі, хто відрікався в той чи інший спосіб програвали життєвий простір. Бачив Яцканина з його другом Качаном. Постарів, похмурий. Посміхнувся як мене побачив. Гірке життя, а смерть не тітка. Солодкі миті -- мед густий. Отак, Іване, чорна сітка Покрила світ, де плачеш ти Своїми чистими сльозами В душі своєї самоти. У сні біжиш за коровами. Спиває Ряшів сніг сльоти І щось находить, щось тотемне, І кличе знову до пера -- Палке, жадане, світле, темне У душу гаряче -- Пора. Минає, друже, все на світі -- І світ, і Ряшів, тільки ми Допоки княжий Київ світить, Не смієм...

Страшенна спека. Море подій. Люди. Злидні. Подив. Жлобство. Оксана Бєлякова -- головний ідеолух Народної партії. Литвин далеко піде. На х... Дмитро Чистяк відрікся від нас ще раз. Уже член. НСПУ. Шкода. Гарний хлопець, певно торує свій шлях. Але оце непереборне бажання збутись ув офіційній системі координат приведе тільки до розчарувань. Чому? Бо різна культурна орієнтація і різні цінності. Метерлінк і Яворівський? Жід і Шкляр? Та тю на вас, капосні. До речі, Яворівський виключив з Ради НСПУ Мушкета. Круто. Добре, що хоч Ліна вийшла з НСПУ сама, а то б і її ув расход. Помер Микола Серунець, що відіграв головну підступну скрипку у моєму виключенні з НСПУ. І земля прийняла? А небо? Ото ж бо й воно. Добре пахне липа коло кнесету. Сексоти і провокатори хочуть загнати українську націю в резервацію. Не дамо. Не бути цьому. Отаке. Завтра буде завтра. Чешч.

роман кухарук каже: 16.06.2009 о 00:40Вибач, пане Панченко, але кругляк вельми слабкий. Уляна Глібчук прогортала кілька нещасних газет і зробила дивовижні висновки: 1. у нас нема високої прози. 2. у нас нема високого критика, який би повів українську літературу у світле майбуття. По-перше, українські газети — тупі, бездарні і непрофесійні. І це безмовно довів Панченко, красномовно викладаючи суху статистику: на заході є книжковий ринок, що спонукає ЗМІ до уваги до ринку, а в нас — зероу. По-друге, у нас є висока проза. Перелічити? Нема питань: “Лукянівка” Бориса Гуменюка, “Мілонгера” Нани Куликової, “Повзе змія” Андрія Кокотюхи, “Кляса” Павла Вольвача, “Херем” Марини Соколян, “Киня” Артема Чеха, “Мізерія”, “Тіло і доля” Тараса Антиповича, “Інфекція” Степана Процюка, “Червоний борщ” Олеся Бережного, “Славка” Галини Ткачук, “Пухнаста” Ярослави Литвин, “Танці в масках” Лариси Денисенко, “Говорити” Тані Малярчук, “Сад пяних вишень”, “Нічний імператор” Ярослава Павлюка, “Вороття немає” Володимира Сердюка, “Смерть — сестра моєї самотності” Галини Тарасюк, “Амінь” Михалка Скаліцкі, “Мій роман” Тетяни Каплунової, “Перший гріх Ізабелли” Насті Байдаченко, “Квітослава” Отара Довженка, “Сорок вагонів узбецьких наркотиків” Сергія Жадана, “Кохання глухого Леля” Михайла Прилуцького, “Поцілунок лева” Михайла Яворського, “Гра в піжмурки” Василя Зими, “Поріг” Сергія Соловйова… Вам мало? Це все висока проза.

Привіт, малята. Тиждень не дуже добрий. Але нічо. Ловили карасів і окуня на НАШОМУ озері. Ось веселка над ним. Це супер. Юшка з диму. Зірки. Володя з псами. Супер. Потім день у роботі. А вечеря -- у Миколи Дударя, нашого однодумця. Вирішили -- починаючи з липня проводити день поезії у Хотянівці щочетвертої суботи. Бачили свою жидівочку, що розпиналась проти українського телебачення. Прикро. І несправедливо. Ми ж не їдемо в Єрушалаїм і не качаємо права жидівському тіві. А це останній мій коментар на Інліті: заспокоїлись? чудово. Опубліковано Anonymous в пн, 06/15/2009 - 23:37. Я добре зробив. що розмістив свою добірку тут. Почув усе що почув. Інгу Кейван дуже добре знаю -- і давно. Вона чудова дівчинка і чудовий поет. Тільки коли піарить посередніх поетів -- сумно. Микола Рачук колись мав щастя поручкатись з Василем Симоненком -- і все життя про це мовить у своїх біографіях. Це сумно. І прикро. Істерика остапчука смішна. Який ти вчитель після всього сказаного? Я таких вчителів посилав туди, куди треба, бо такі вчителі калічать наших дітей своєю тупістю і бездарністю. Той, що гавкав про прихлєбатєлєй СДПУ (о) -- пріхлєбатєль і є. і не важливо, кого пріхлєбатєль -- Юща, Юлі чи Яворівського. Ніколи-м прихлєбатєлєм нічиїм не був.

Сьогодні Вячеслав Неволько досягнув своєї мети -- очолив УРП. Молодець. Дєшовка метушилась. Мойсик переконував Юща. Хотянівка вітала український клуб. Петро Синиця, Усачов, Світлана Касьяненко, Микола Дудар, Світлана Макаренко. супер. все.

Провели 26 Український історичний клуб. Доповідав Тарас Чухліб. У дискусії брали участь Тарас Рондзістий, Олександр Нарбут, Антон Варварич, Юрій Рудницький та інші. Вів Олексій Усачов. Працюємо політично. Країна в передчутті антиукраїнської диктатури. Спілка просякнута нетерпимістю -- звільнили з Макулатурки Сидоржевського, викинули зі спілки Галю Тарасюк. Нетерпимістю просякнутий Інліт -- нема з ким не те що край боронити, а й до розмови стати. Нетерпимістю до імен просякнутий і Літакцент -- запровадили драконівську реєстрацію і фільтрують. Нетерпимістю просякнутий ГАРТ. Тільки ми, блін, демократишні. І це супер. Здаю в друк книжку поезій "Сухі а мокрі дороги". Там буде три розділи: Сонетослов Прощальне вино Зарінок. Одразу по тому беруся за три книжки критики: Чужі шедеври Слово на склі Себе знайти не загубити по тому 4 книжки прози: Масло на хлібі Відчуваючи сніг Похорон віри Пригоди Котамури щоб не жвинділи, що я не здалий письмака. Іван Яцканин надіслав два номери "Дуклі". Значить в нього все налагодилось. Радий за його. Прихильника Українського клубу Юрія Костенка призначили послом до Китаю. Це добрий для нас знак. все.

Привіт, малята. Подій чимало. Лекція Качковського про Кирила і Мефодія. Зустріч з Василем Довжиком. Всіх наших він назива романтиками. Дуже український автор -- напрочуд пронизливо український. Здивували мої автори -- закликали Довжика видавати книжки, Довжика, відомого і перевідомого, виданого і перевиданого. Смішно а невігласно. Український клуб з приводу відставок у вищих ешелонах влади -- шок для посполитих. Ніхто не чекав відставки Балоги, мало хто у неї вірив, у тім числі і сам Балога, а ми знали, що так буде, та й по всьому. Лекція Анатолія Новикова з Харкова про Марка Кропивницького. Мало людей, але безмежно цікаво. Український клуб присвячений кадровій політиці Президента Ющенка. Провідна думка -- призначення Ульянченко і її гра в публічність -- велика кадрова помилка Президента. Київський клуб -- тема українства у столиці. Викликала неабиякий резонанс. Дуже добре і вартісно. Здивував Жовніренко своїм настроєм на конструктивну програмову роботу. Дебютував у нас Юрій Сорока. Вельми вартісно вже втретє виступає Віталій Чернявський.Зустріч з Миколою Тимошиком нічим не вразила. Самозакохане тупе чмо, що робить на приватизованому особисто Огієнкові особисту кар'єру. Огидно. Моя лекція про українську класику і хазарську цензуру викликала і реакцію поспільства, і хазарську цензуру УНІАН у сенсі невиходу анонса, і зацікавлення слухачів.

Коли день починаєш з сонця, вогню і води, робиться тепло, там -- у душі. Нечуй-Левицький таки великий мастак у літературі. Гарні в його "Старі гультяї" та "Київські прохачі". Ціла галерея портретів, характерів, людських пристрастей. Дуже добре.