153 засідання. "ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ. ІМОВІРНА УКРАЇНА
ІМОВІРНОГО ПРЕЗИДЕНТА ТИМОШЕНКО"

04.01.2010

ПРОПОНУЄМО ВАШІЙ УВАЗІ КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБГОВОРЕННЯ

 

Тарас ДУХОВНИЙ, експерт Українського клубу

Коли нам читають Біблію чи то іншу життєво-важливу книжку, то ми відсахуємось, відмовляючись слухати далі, мовляв уже чули таке не один раз. Справді, чули. Чули Писання, Булгакова, Гоголя, Шевченка, Франка, Сверстюка, але що далі? Як жили у бруді, бідноті, захланності, так і живемо. А тим часом інші цим користуються, позбавляючи поступово нас усього. Для прикладу візьмемо образ антиукраїнського кандидата на пост президента – Юлію Тимошенко, більш знану нині, як ТигрЮля. Зупинимося на кількох із найяскравіших її ланок діяльності.
         Глава уряду – здавалось би, друга у державі посада, яка несе величезну відповідальність за свою роботу перед кожним громадянином. Але яка то робота, коли в уряді фактично порожньо. Юля опустилася до того рівня, що не здатна належним чином у максимально короткий час призначити достойників на ту чи іншу посаду міністра. Тим часом Вона не спить, а працює, набравши світового боргу в 200 млн. під 32%. Жодна людина при здоровому глузді не піде на такий ризик. Та Вона й не ризикує, бо питання рабського майбутнього народу на відпрацювання позики її не цікавить. Не варто також забувати про газову ситуацію, коли замість 147 заплачено 470… Але Вона таки працює, за що Путін нагороджує премією за ”Найліпший уряд для Російської Федерації” – суцільний абсурд.
         Поглянемо на психологічну поведінку Тимошенко. Коли їй задають питання, що не входить до категорії припустимих, то Вона демонстративно полишає залу. Або пригадаймо одну із передач Кисельова. На запитання міжнародної журналістки щодо назв організацій, якими керує її чоловік, Юлія Володимирівна відповіла, що не знає, бо про це ніколи говорити із чоловіком…  Також до згадки приходить іще одне відео – телемарафон звітності голів адміністрацій про стан епідемії у регіонах. Губернатор Полтавської області – Валерій Осадчий при звіті прямо заявив щодо штучності створеної ситуації, коріння якої сягає саме Тимошенко. На це остання наказала вимкнути ефір коментуючи, що пан Осадчий зі штабу опонента – Ющенка. Воно то дійсно Полтавський губернатор поділяє інтереси Президента, але одне іншого зовсім не стосується.
         Звернемося до друкованих ЗМІ.

• на питання, як себе почуває під номером 13 у виборчому списку, відповіла: “Ісус теж був 13-ий…”
• 3 перші справи на посаді глави держави: “Не можу сказати, щоб ніхто не встиг утекти…”
• цитата з у любленої книжки: ““Пурпурові вітрила” – Справжнє щастя – робити добро та чудо для інших людей…”

Після цього всього кажуть, що краще жити у Тимошенко-сіті, ніж у Ющенковому селі. Та ні, ліпше я працюватиму на проклятій селянській землі, маючи своє за власну працю, ніж житиму в отій ганебній Тигрюлівській системі, але ж у сіті. Взагалі уся ця ситуація справляє враження аналогії до Московщини. Там Путін та Медвєдєв, немов символ двоглавого орла, а тут Юля із жовтою косою та блакитний Янукович, немов жовто-блакитний стяг, щоправда сплюндрований…
І нехай лунають фрази: “Хто б не виграв – ми програємо”, але я впевнений, що перемога буде саме за мною у будь-якому випадку, бо я не боюся бути собою, творити власну думку та нести її у маси.

 

Володимир ЄРЬОМЕНКО, голова громадського руху «Праведність»

Намагаючись розглядати імовірну Україну імовірного Президента Тимошенко, перш за все, хотілось би зазначити, що суспільство втомилося від двоєвластя, боротьби між гілками органів влади та чварами між двома впливовими клановими партіями якими є „ПР”, та „Батьківщина”.
Для того, щоби Україна почала рухатись у будь якому напрямку, потрібно зупинити це протистояння. На мій погляд, Україна з Президентом Тимошенко буде тому запорукою. Це приведе і до пере форматування партійної системи в Україні. Штучні, „диванні”, маргінальні і кланові політичні партії почнуть зникати, звільняючи  місце для ідеологічних партій з правильним генезисом.
Україна з Президентом Тимошенко, це не кінцева модель тієї України, якою вона буде і якою її покликав бути Господь. Це перехідний етап. Я не погоджуюсь з прогнозами, щодо згортання демократичних процесів започаткованих Президентом Ющенко в Україні з імовірним Президентом Тимошенко. Справа в тому, що Майдан і той шлях, який пройшла Україна і її народ за роки незалежності, вже ніколи не дозволять повернутися в минуле. Принаймні, створена нами політична партія і громадсько-політичний рух, не дозволять визріти і існувати диктатурі і тоталітаризму в Україні.
Не можу погодитись і з тезою, що можна довірити імовірному Президенту Тимошенко „покерувати” державою, а збоку подивитися як вона це буде робити. Це безчесно. Так нічого не зміниться. Треба, щоб весь народ, все суспільство було готове іти шляхом, який запропонує глава держави. Саме так, бо Президент не є главою суспільства. Так, він обирається всіма громадянами, але є тільки головою держави. Нам потрібно розбудовувати громадянське суспільство, яке є альтернативою державі. Не Президент повинен казати, що робити суспільству, а громадянське суспільство повинно давати соціально–політичне замовлення державним органам і її посадовим особам.
Пропоную всім звернутися з цього приводу до прикладу  описаному в книзі пророка Неемії, що у книгах Біблії. Коли у зруйновану  область прийшов новий керівник – Неемія, і виклав всім жителям області свою концепцію і свій план виходу з кризи, то дуже важливим було те, яку відповідь йому дали  люди: „Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло” (Неемії 2:18) Єдність лідера і суспільства має величезне  значення.
Якщо суспільство дійсно хоче вийти з кризи, воно повинно підтримувати Президента, хто б на цю посаду, в кінці кінців, не буде обраний.
І останнє. Хотів би порадити деякі кроки для імовірного президента Тимошенко.

• розпустити цей склад Верховної Ради.
• ліквідувати державну релігію і світогляд – Атеїзм і дарвінізм.
• провести люстрацію всієї бюрократії і керівництва у державі.
• повернути смертну кару, як вищу міру покарання за злочин.
• допомогти громадянам України приватизувати українську землю.

Вадим ГРЕЧАНІНОВ, Голова Атлантичної Ради України

• Від виборів, від результатів виборів переважна більшість населення очікують покращення становища в країні, це треба визнати – це об’єктивна реальність.
• Головна причина кризи в країні – двовладдя, котре в кінцевому підсумку призводить до відсутності в Україні державного управління.
• Саме це розглядається в офіційному світі, як головна причина наших провалів.
• Нова влада, котра збирається бути в Україні після виборів розуміє це? Розуміє, але по-своєму. На першому плані в неї – взяти владу й по можливості одноособово. А далі, якщо вийде, виправити ситуацію в країні.
• З основних реальних претендентів на посаду президента в результаті виборів можна виокремити тільки двох кандидатів – Ю. Тимошенко та В. Януковича. Мабуть, фігура Тимошенко більш бажана для перемоги.
• Допустити перемогу Януковича ніяк не можна, з причин реальної втрати держави, як суб’єкта самостійної зовнішньої політики. І це набагато небезпечніше для майбутнього України, аніж прихід зараз до влади Тимошенко. Це має розуміти патріотична освічена частина українського суспільства та працювати на це.
• Чи зможе Тимошенко ліквідувати двовладдя у країні? – Не впевнений.
• Тому можливою є змова з Януковичем. Виходить парадокс: два вороги об’єднуються проти третього, але більш потужного, - небезпеки розвалу держави.
• Чи розуміють цю ситуацію сторони, що об’єднуються? Розуміють, що тут не розуміти. Але якщо Януковича це не хвилює, для нього головне влада, хоч і під патронатом з боку Росії. А може й радує, оскільки до нього буде більше довіри, якої сьогодні, як до потенційного лідера явно не вистачає.
• На відміну від Януковича, Тимошенко борючись за владу, усвідомлює, що ліквідація двовладдя в країні – це реальний початок шляху на стабілізацію держави, що дозволить вирішити й подальші завдання.
• Але для того, щоб Україна збереглася як самостійний суб’єкт на карті світу, потрібна міцна влада, що об’єднує три узгоджені гілки: виконавчу, законодавчу й судову.
• Чи зменшить така влада розгул так званої демократії в країні, коли можна говорити що завгодно і навіть змішати з брудом президента, і за це не відповідати? Звісно, такого розгулу «демократії» й не потрібно. Ющенко, на жаль, чи через неграмотність, чи через звичайну лінь, плутав демократію та владу, тобто там, де треба було застосувати владу, він посилався на демократію.
• Буде складно і не все вдасться, але вважаю, що Ю. Тимошенко думає і все, що я тут написав знає та значно глибше оцінює, про що можна судити з активної та цілеспрямованої діяльності її особисто та її команди.

Думаю, що, незважаючи на особисті образи на Тимошенко, необхідно заради України добиватися її перемоги на виборах, а в подальшому працювати на державу, в тому числі й в опозиції, але не так, як Янукович у складі «п’ятої колони».