147 засідання. "ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ. УСПІХИ І ПОРАЗКИ
ПРЕЗИДЕНТА ЮЩЕНКА: 2006 РІК"
23.11.2009
ПРОПОНУЄМО ВАШІЙ УВАЗІ КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБГОВОРЕННЯ
Оксана БЄЛЯКОВА, політолог
ФЕНОМЕН МАЙДАНУ АБО МАЙДАН ФЕНОМЕНІВ
22 листопада виповнилося 5 років Майдану. Що ми відчули? Чого досягли? Чим пишаємося? Деякі люди кажуть: ми 3 тижні стояли на Майдані, а результату не отримали. Так що повинно було змінитися після „стояння”? Заради чого стояли, про що мріяли?
Майдан це не тільки і не стільки Ющенко. Стояли не за президента, а кожний сам за себе.
Як вдалося народному кумиру наприкінці останнього року своєї каденції втратити електоральну підтримку?
Однозначно треба зазначити, що крім раціональної складової феномен майдану складався з величезної емоціональної складової. Більшість говорить про розчарування, про невиправданість сподівань, але ж ніхто не хоче повернення в 2004 рік – це означає, що позитив незаперечний. Але це знову ж таки ментальний позитив. Ознаки позитиву економічного знівелювала криза. Жодні реформи, окрім конституційної, до кінця не були доведені, люстрація не проведена, обидва прем`єри просто боролися за владу, а не за добробут країни. Адміністративна вертикаль похитнулася і остаточно зламалася. Кумир майдану примудрився за допомогою Нацбанку обвалити гривню, зробити тих, на чиїх плечах він прийшов до влади, жебраками в черговий раз. Але цього йому не вистачило і тепер своїм указом він зробив боржників банків невиїзними. У країні нечуваний рівень безробіття, а виїхати заробити гроші, щоб розплатитися з боргами перед банком, жеком або даїшниками – не дають. Але куди дивився банкір - Ющенко, коли комерційні банки давали фізособам кредити в іноземній валюті всупереч майже десятку законів. Чому банки не попереджали клієнтів про небезпеку валютних операцій. Криза охопила весь світ, але тільки Україна не видає вкладникам своїх банків депозити. Люди доведені до відчаю, по країні прокатилася хвиля суїциду після обвалу гривні і підвищення штрафів за порушення ПДР, що сягають 30% від зарплати. Даїшника призначили майже БОГОМ, що може вирішувати долі людей і це одразу після цього, як цей же самий президент не так давно розформував ДАЇ. Ми маємо справу з людиною, яка потерпає від роздвоєння особистості? Може насправді Верховній Раді треба прийняти закон про необхідність проходити психологічну експертизу кожному з кандидатів на пост гаранта.
Гарант Конституції прекрасно знає, що суди корумповані, а чиновники беруть хабарі. Про це кожний день пишуть друковані ЗМІ і, захлинаючись, торочать на усіх каналах та радіостанціях. І що відповідає на це наш Гарант. Він пишається тим, що дав нам-своїм громадянам СВОБОДУ СЛОВА ( яка однойменною назвою передачі залишилася лише на одному каналі). Інформаційну вакханалію, яка ганьбить нас перед усім світом то педофілією, то корупцією, а то й НАДЗВИЧАЙНИМ СТАНОМ, наш лідер нації вважає свободою слова.
Якщо одразу після майдану наші європейські сусіди сподівалися на швидкий вступ України до Європейського Союзу, то тепер їм навіть нічого подібного не спадає на думку. Кому потрібна країна, яка за рівнем корупції наздогнала навіть Росію. Хоча ще пару років тому у нашої країни були непогані перспективи стати розвинутою цивілізованою державою.
То що ж з того, що обіцяв кумир нації на майдані все ж таки вдалося досягти і втілити? Думаю, що на це питання кожний повинен відповісти собі сам, бо тільки він сам знає ЗА ЩО ВІН СТОЯВ НА МАЙДАНІ, У ЩО ВІРИВ, НА ЩО СПОДІВАВСЯ. Але є одне маленьке „але”. Ми всі і кожний окремо чомусь вважали, що якщо він обіцяв, то він сам все це і повинен втілити у життя. Але ж без активної життєвої позиції кожного громадянина зміни неможливі. І тепер ми абсолютно чітко усвідомлюємо – МАЙДАН ЦЕ НЕ ПАНАЦЕЯ. Це тільки двері у інше життя. Ми їх прочинили, постояли на порозі, але далі не пішли.
Тому зараз ми стоїмо перед тими самими дверима, що прочинилися для нас 5 років тому. І від кожного з нас залежить чи зможемо ми знайти серед кандидатів у президенти ту єдину людину, яка не просто пообіцяє нам світле майбутнє, але й забезпечить нам легітимні правові механізми для того, щоб за наступні 5 років ми не просто відкрили двері у світле майбутнє, але й увійшли у нього, щоб залишитися там назавжди.
Андрій ТКАЧЕНКО, експерт Українського клубу
1. Невдачі Ющенка у 2006р більшою мірою є похідними від невдач 2005р. Саме це приводить до промахів у 2006, а саме: ''газова війна'' з Росією, програш на виборах до парламенту ''Нашої України'', зміна уряду з пропрезидентського на опозиційний.
2. Щодо успіхів то це: прозора продаж Криворіжсталі, збільшення закордонних інвестицій, прозорі вибори, покращення економічної ситуації в країні,
3. Підсумовуючи вищесказане можна зробити висновок що в основному діяльність Президента у 2006р була зосереджена на зовнішню політику, коли треба було наводити лад всередині країни.
Іван РИБАЛКО, політичний оглядач
1. У 2006 році ми були свідками «парного катання» двох чоловіків Ющенко + Єхануров. Проте головною аудиторією для обох був лише Янукович, тобто насправді це було парне катання Ющенка і Януковича, кожен з яких суто по чоловічому міг займатися лише однією справою. Ющенко, коли його увагу перестала відволікати жінка (Тимошенко), остаточно обрав спеціалізацію – духовні проекти. Янукович в цей час переймався своїм «хобі» - «масштабними економічними проектами». Злагоди між ними не було – один одним щиро гидували.
2. У 2006 остаточно стало зрозуміло, що помаранчевими є не лише «оранжеві», а й «біло-голубі» також. Спільна риса обох політичних структур – виразна політична сліпота. Оранжеві говорили про революцію на Майдані, біло-голубі – про заколот. Характеристики є полярними лише ззовні. Логічно, що в цей період Богатирьова очолила РНБОУ.
3. Суспільство було на той момент навіть занадто одноманітним, про розкол говорили лише партфункціонери, але всі партії стрімко втрачали рейтинг.
4. У 2006-му телебачення, яке капітулювало на милість глядачів на Майдані, слухняно ретранслювало масові уподобання і оцінки, внаслідок чого поведінки людей стала просто надмірно одноманітною. Телебачення таким чином поглиблювало кризу: всі українці однаково брали кредити, найфетишнішим товаром для всіх була нерухомість, хоча практично ніхто нічого на цьому ринку вже нічого не купляв і відповідно не продавав. Нерухомість перетворилася на сакральний товар.
5. Уряд Єханурова, а згодом – уряд Януковича, ще активніше підігрівали ринок нерухомості, готуючи майбутню економічну кризу, яка сталася пізніше внаслідок обвалу багатократно перегрітого ринку нерухомості. Економічні успіхи уряду Януковича таким чином лише прискорили настання такої кризи, як заробітки наркомана лише наближують його кризу. Весь додатковий продукт практично без залишку витрачався на ринку нерухомості, який розвиватися не міг лише обвалитися.
6. Економічно витратніший уряд Тимошенко на той момент був корисніший економіці. Насамперед завдяки їй ціни на внутрішньому ринку набували більш природних пропорцій – пальне швидко дорожчало, газ також. Завдяки цій обставині, коли остаточно обвалився ринок нерухомості у 2008-2009-му, ціни на енергоносії залишалися відносно стабільними, принаймні відносно долара. Обидва учасники «парного-катання» Ющенко і Янукович ні на мить не погодилися з тим, що енергоносії можуть і повинні дорожчати, тобто обидва нічим не компенсували вади свого політичного зору.
7. Всупереч формальній неуспішності уряду Тимошенко, під час парламентських виборів 2006 року вона мала виняткову підтримку в центральній Україні.
Володимир ЧИЖИК, правник
2006 рік був насичений політичними подіями. А знаковий цей рік тим, що саме з 2006 року почався розвал системи державного управління. До цього призвели, в першу чергу, політичні маніпуляції основних політичних сил, представлених в парламенті, в процесі формування коаліції, призначення членів Уряду, сумнівного розпуску Верховної Ради і т.д.
Складалося враження, що Президент України перебуває у стані політичної розгубленості і не може зупинити руйнівних процесів у державі. Укази Президента України часто не виконувалися.
Вважаю, що Президент мав вживати більш дієвих заходів із реформування системи державного механізму управління, бо відсутність саме дієздатної форми державного правління призвела до нинішніх наслідків. Діяльність Президента із ініціювання підписання політичних угод не могла змінити становище на краще з тієї причини, що політичні угоди не мають юридичних наслідків. В західних демократіях є політична культура і політична традиція, котра не потребує нікчемних по суті угод. В Україні необхідні інші інструменти впливу для забезпечення нормального функціонування органів державної влади. І на сьогоднішній день це питання надзвичайно актуальне, бо без дієздатної форми державного правління країна існувати не може.
Висновок: У 2004 році масові протести людей проти фальсифікації виборів призвели до революції у свідомості українців. Люди змінилися. А 2006 рік уже показав, що Президент України не виправдовує очікувань і сподівань переважної більшості тих, хто проголосував за нього. Тому, говорити про успіхи Президента у 2006 році, на жаль, немає підстав.