186 засідання Українського клубу
"КИТАЙ ЯК ФАКТОР ГЕОПОЛІТИКИ»

30.07.2010

26 липня 2010 року

у Києві на вул. Павлівській, 18 (оф. 100, конференц-зал)

відбулось 186 засідання Українського клубу на тему:

"КИТАЙ ЯК ФАКТОР ГЕОПОЛІТИКИ"

 

ПРОПОНУЄМО ВАШІЙ УВАЗІ КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБГОВОРЕННЯ

 

 

Дмитро СУХИЙ, експерт Українського клубу

  Китай, навряд чи варто доводити, є крупний гравець на політичній міжнародній арені. Китай займає дуже потужні позиції як і в регіоні Східної Азії, так і на міжнародній арені взагалі. Також Піднебесна має явно більш масштабні плани, маючи історію великої держави і зберігаючи уявлення про китайську державу як цент світу. І звісно невпинний економічний підйом, безумовно, надає Китаю як і фізичну міць, так і все більш потужні амбіції.

Китай будує потужній внутрішній фундамент зовнішній експансії. На XVI з'їзді компартії Китаю, який відбувся в листопаді 2002 року, була розроблена концепція «Чжунхуа міньцзу» - єдиної китайської нації, а також поставлено завдання «неухильно підвищувати і впроваджувати національний дух», що було названо стратегічною метою і, більше того, необхідною умовою для виживання китайської нації, а, отже, і китайської держави.

Також, в даній концепції ведеться «оригінальний» аналіз історії Китаю. До історії Китаю зараховується не тільки історія ханського етносу, а й народів, підкорених Китаєм хоча б на короткий період (наприклад, тувинців, казахів, киргизів), а також історія тих народів, які захоплювали Китай (монголів, маньчжурів) . Дужу схоже на  китайський варіант російського євразійства.

У китайській євразійській ідеологемі важливо те, що монгольська імперія, що тягнулася в XIII-XV століттях аж до нинішніх кордонів Євросоюзу, сьогодні оголошується китайською державою (в якості історичної "зачіпки" взято ту обставину, що формально монголи дійсно заснували в Китаї свою династію Юань, повалити, до речі, самими китайцями в 1368 році).

Подібна конструкція історичного «міфу» дає можливість Китаю мати територіальні претензії до всіх без винятку держав, з якими він межує.

Дуже швидке посилання ролі Китаю призводить до певних змін на світовій політичній арені.

Єдність і боротьба інтересів Росія-Китай. Основний ґрунт для протистояння Росія-Китай є бажання обох держав домінувати в регіоні Центральної Азії і контролювати основні джерела енергоресурсів. Уже і 1997 році Китай і Казахстан підписали договір про спорудження нафтопроводу від Алашанькоу (на китайській території) до Каспійського моря в Казахстані (Атасу), що поклало кінець монополії Росії на транзит енергоресурсів зі регіону. Варто зазначити, що в сфері енергетики Росія майже не має важелів впливу, тому що інтереси Китаю та держав Центральної Азії співпадають – побудова альтернативної мережі транзиту нафти.

У свою чергу, економічні інтереси Росії в Центральній Азії заклечаються, перш за все, в бажанні утримати економіку країн регіону в руслі російської економічної системи. Для цього існують важливі передумови, оскільки країни регіону раніше були частиною СРСР, і їх економіки багато в чому взаємопов’язані і залежать від російської. Спираючись на цю базу Росія, можливо, спробує поліпшити своє становище. Але саме на цьому шляху вона неминуче зіштовхується з Китаєм. Володіючи потужною економікою, «Піднебесна» активно розширює свій вплив на найближчих сусідів. Середня Азія поступово наповнюється дешевими китайськими товарами першої необхідності. У цих умовах російські товари стають неконкурентоздатними.

Другий «фронт» зіткнення інтересів Росії і Китаю це Сибір.  Але особливої уваги, в цьому контексті, заслуговує книжка «Китай незадоволений» («Чжунго бу гаосін»), видана в березні 2009 року накладом 270 тис. примірників (це і за китайськими мірками вельми солідно). Її назва перегукується з назвою книги, яка вийшла в 1996 році «І все-таки Китай здатний сказати ні». Більш того, один з авторів - Сун Цян - у цих праць спільний.

Опис 14-річної давності запам'ятався, наприклад, таким чудовим пасажем: «... якщо б Хайшеньвей (Владивосток) як і раніше знаходився б у наших руках, тоді ми володіли б нашою найпівнічнішою чудовою гаванню ... а це у величезній мірі сприяло б процвітанню нашого Північно-Східного Китаю ... тоді чесне і працьовите населення Китаю поширилося б на райони Північно-Східній Азії; процвітання ж цієї частини ПСА було б радісною звісткою і для народу Росії».

Зрозуміло, це були квіточки. А ось тепер виросли ягідки.

Нова книга написана в гранично жорсткому і агресивному стилі. Сун Цян пояснив, що якщо в 1996-му тому автори першого праці прагнули сказати, що Китай здатний керувати самим собою, то мета нового твору - повідомити про те, що Китай готовий керувати світом. Авторський колектив, що позиціонує себе як патріотів Китаю, звинувачує західне (особливо американське) суспільство в повному розкладанні, а частина китайської еліти, орієнтованої на західні цінності, - в пораженстві.

Втім, цікаво в книзі не це.

Автори заявляють, що Китай здатний розпоряджатися світовими ресурсами більш ефективно, ніж будь-яка інша країна на планеті, тому він і повинен керувати світом. А Народно-визвольна армія Китаю повинна захищати суверенітет Піднебесної за межами країни, а зовсім не орієнтуватися на оборону своєї території. НВАК має зайнятися «комерцією з мечем в руках», тобто йти в ті регіони світу, де знаходяться «корінні інтереси Китаю», і захищати ці інтереси. Про те, що метою агресії стане, зокрема, Росія, написано майже напряму.

Один з авторів книги Ван Сяодун пише, наскільки важливо згадати термін «життєвий простір» і перестати соромитися того факту, що він використовувався Гітлером для виправдання німецької агресії в Європі. Про Росії ж, яку Ван Сяодун відвідав, говориться наступне: «Я думав: як же вони розбазарюють цю величезну безлюдну землю з її чорноземом! Як несправедливо! А нам тут так тісно! »

Китай та США.  Відносини нагадують гру в кота та мишку, але останнім часом важко зрозуміти хто кіт, а хто мишка? Адже, Пекін до певного часу визнавав домінуючу роль США у світовій системі і приналежність до цієї системи самого себе (Китаю) як одного з «моторів» світової економіки. Погоджуючись з наявністю суттєвих протиріч зі Сполученими Штатами (насамперед у зв'язку з проблемою Тайваню), КНР усвідомлює можливості та межі американської політики «стримування-залучення» по відношенню до Китаю. І при цьому Пекін не відмовлявся від мирної конкуренції з США і спроб врівноважити американське лідерство за допомогою нарощування власного «м'якої влади», популяризуючи привабливі для певної частини світу власні - китайські й азіатські - цінності.

Але, починаючи з останніх десятиріч КНР активно бере участь у багатосторонніх організаціях і форумах, використовує суперечності між світовими лідерами, застосовує економічні важелі і створює коаліції підтримки на свою користь. Китай (умовно) приймає навіть американську політику спілок в Азії, роблячи все для того, щоб «розчинити» їх діяльність в рамках більш широких інститутів, в яких активно бере участь сам Китай, протистоячи спробам обмежити їхню участь у регіональних справах. У цьому полягає логіка переходу Китаю від «денівскої» стратегії «не висовуватися» до проведення активної зовнішньої політики. Створення власної потужної, привабливою і конкурентоспроможної системи цінностей, що призведе, на думку китайських стратегів, до вирішення протиріччя між зовнішньою відкритістю і потребами підтримки внутрішньополітичного порядку в самому Китаю.

Відносини Китай з державами ЄС. Останнім часом все зовнішньоекономічні інтереси Китаю все частіше стикаються з аналогічними інтересами держав Євросоюзу. Дуже яскравий приклад, ситуація яка слалася в 2008-2010 рр. в державі Нігер. Нігер – це дуже бідна країна, але вона має значні поклади урану і нафти. Але виключне право видобутку ресурсів, мають лише компанії західних держав (Франції, Іспанії, Японії), які щорічно сплачують певну фіксовану суму державі Нігер. Але на початку червня 2008 року уряд Нігеру заключив контракти на розробку родовищ нафти і Урану. Що викликало дужу потужну реакцію «незалежних» правозахисних груп, яки вимагали перегляду контрактів з Китаєм. Закінчилося це державним переворотом, який реалізувала група бойовиків. Цікаво що амуніцію, техніку та зброю повстанці абсолютно випадково  «вкрали» на складах французької компанії AREVA, яка займається в тому числі і видобуванням урану в Нігері.

Отже, Китай веде активну експансіоністську економічну політику в Африці, як приклад список дипломатичних візитів до Китаю на кінець лютого 2010 - початок березня 2010. Всього за 2 тижні:

-          візит в Китай міністра закордонних справ Зімбабве;

-          візит в Китай глави зовнішньополітичного відомства ПАР;

-          візит в Китай президента Замбії;

Сутичка між Європою і Пекіном вже йде. Вона йде в Африці. Вона малопомітна. Вона ведеться чужими руками. Супротивники б'ються на периферії світової політики. Але це тільки початок...

Отже, захопившись боротьбою з СРСР, а потім насолоджуючись своєю перемогою в 1990-тих роках, американці пропустили ривок Китаю з числа країн третього світу в наддержави.

Вже зараз ми можемо, конкретні факти посилення Китаю. Як то зміну квоти розподілу голосів у Світовому Банку, де Китай збільшив у 1,5 рази свою квоту з 2,80% до 4,20%, в результаті чого вона стала більше, ніж у Великобританії, Франції та Німеччини. Піднебесна таким чином стала третім (після США і Японії) найбільшим акціонером Світового банку.

Також, Китай є найбільшим іноземним кредитором США. Його частка в державному боргу США складає 21,9 %  (867,7 млрд. дол.).

За деякими прогнозами, Китай вже до 2015 року може стати світовим лідером за обсягом промислового виробництва. Очікується, що ще раніше - до 2012 року - китайський фондовий ринок перевершить за капіталізацією ринок акцій США і вийде на перше місце у світі.

 

 

 

 

Андрій ТКАЧЕНКО, експерт Українського клубу

 

Для того, щоб справедливо говорити про Китай в геополітиці, потрібно визначити за допомогою яких механізмів та інструментів він здійснює свою внутрішню, зовнішню та економічну політику.

          Перш за все хотів виділити наступне:

-- Населення Китаю складаєна цей час приблизно 1,3 млрд чол.

-- Оплата праці в порівнянні з Європейськими країнами, США, та іншими країнами, що розвиваються і в першу чергу розвиненими країнами є набагато нижчою.

-- Адміністративна система управління економікою, що в ручному режимі швидко дозволяє управляти економікою.

-- Розтаування на території країни виробничих потужностей зарубіжних компаній.

          Саме ці фактори дозволяють керівництву країни вивільняти величезні кошти, які можуть бути спрямовані на різні завдання, що і успішно робиться Китаєм (згадати, що зовнішній борг перед Китаєм США становить 20 відсотків його загального боргу).

          Проте, крім можливостей економічної експансії, яку здійснює Китай до сусідніх країн  за допомогою своєї промислової машини, він має можливість експансії національної, шляхом переселення своїх імігрантів до інших країн. Через чисельність власного населення цей механізм впливу на інші держави через декілька десятків років може стати ефективним інструментом тиску на інші країни світу..

          Проте крім цього всього, в цієї держави є дуже багато внутрішніх проблем, насамперед – це міжетнічні сутички в середині країни, що становлять певну загрозу для нинішнього апарату керівництва країною. Такі сутички є небезпечними в тому, що вони відбуваються в Китає протягом тривалого історичного часу і розбіжності між релігійними й етнічними групами переросло в принципові протистояння, а враховуючи чисельність населення Китаю, можна уявити чим може закінчитися конфлікт у всій країні, якщо, наприклад, збройний конфлікт між двома невеликими поселеннями забирає життя 50-100 тисяч жителів. Це одна із головних внутрішніх загроз Китаю, яка йому не дозволяє проводити більш агресивну зовнішню політику, коли в середині держави є суттєві проблеми, які можуть бути використанні для вирішення власних питань іноземними державами при виникненні серйозного конфлікту.