Лист VIII
05.08.2014
Час стрімко летить… Щось ми помічаємо у тому леті, а багато чого лишається небаченим, утаємниченим, прихованим. Наскільки значимою є людська пильність, котра дарує спокій та впевненість. Звісно, пильність не має здатности застерегти, перестрахувати, але все ж вона розкриває чітку картину перспективи життя у торуванні власного шляху. Я почав цього серпневого листа з подібних міркувань, адже постать, про яку я волію вести мову, мала рідкісну пильність у свою епоху та й у наш час. Тож на цьогомісячному аркуші календаря читаємо слова пророка Авакума:
«Я Господом тішитись буду і радітиму Богом спасіння свого!» (3:18)
У дитинстві часто доводилося чути фрази типу: «Я – остання літера алфавіту». У такий спосіб мовляв виховують заперечення егоцентризму, але у той же час присутнє чітке посягання на самоідентифікацію особи. Бути «я» не як центр Всесвіту, а значима частка спільноти. «Почни з себе» - мовило чимало світових мислителів. Власне, на шляху до пізнання себе, ми доходимо до співставлення себе з над-світом, котрим є Господь. Досягши міри високого пізнання, пророк Авакум ділиться своїми міркуваннями. Він рече, говорить до кожного, несучи повноту слова. Це є важливим моментом – чути повноту, а не порожнечу слова, відчувати вагу слова. Усе порожнє та легке скоро та швидко відходить. А пророче слово повнить серце та свідомість невичерпною та незгасимою любов’ю.
Відтак, доречно поговорити у цім листі про утіху та радість нашого життя. Коли дитя пошкодить ногу чи руку, а то й, навіть, поріжеться, то механічно біжить до матері, котра заспокоїть, припинить кровотечу, утішить. З мірою дорослішання подібні стосунки відходять на інший план, але все ж ту бажану утіху ми продовжуємо шукати у матері, щоправда у більш значимих речах, ситуаціях. Однак, мама не завше поряд, а згодом взагалі відходить. Поза тим, потреба в утісі не минає. Пошук компенсації веде до різних чинників, серед котрих шкідливо-ілюзорні: зловживання владою, славою, алкоголем, наркотичними речовинами. І час так само стрімко спливає. Пророк Авакум радить за альтернативу утіхи Господа. Десь у підсвідомости перша асоціація спрацьовує з іконою, але це лише унаочнене відтворення Того, хто жив за певними цінностями та пріоритетами. Тішитися Господом – вірити у спокій та любов. Звісно, що після порізу рану слід обробити медичними засобами, але шрами серця здатен згладити лише спокій та любов. Любов до себе та оточення. Тішитися Господом – це жити свідомістю немовляти, котре ніжиться у ліжечку попри усі довколишні труднощі та перипетії. Проблеми світу – результат діяльности зла. Відтак, слід стояти над проблемами світу, тяжіючи до Творця. Саме пізнання Бога, відтак Його волі дарує перспективу радости життя. Радість – це не якийсь емоційно-психологічний стан особи, а уміння вбачати у всьому довколишньому волю Бога. Радість пильности – це вершина життя у Господі. Радіти перемозі над злом та радіти своєму умінню примножувати добро.
Нести утіху та радість – це покликання людини сучасности. Адже у розмовах та обставинах ми бачимо та чуємо прикрощі, біди, втрати й розчарування. Ми бачимо внутрішню слабкість людей та барк потуги й упевнености. Саме утіха та радість стають рятівними ліками, стимулятором життя.
Бути собою, бути «я» – це здатність пильнувати любов щодо себе та щодо оточення. Чи то навчаючись у школі, чи працюючи у шахті, чи виступаючи на сцені, не слід забувати, що слухач, колега, однокласник чекає від тебе саме утіхи та радости спілкування, співпраці.
Час стрімко летить. Щось ми помічаємо у тому леті. Не так давно помітив на своїх скронях першу сивину, а це вже наслідок чогось. У багатьох речах процеси відбуваються незворотньо. Тому не слід втрачати пильности у любові, котрою витісняти зло та ненависть, образи та недовіру.
Попереду новий навчальний та робочий рік. Ти, Інно, розпочнеш школу, а я свої, дасть Бог, театральні виступи. Будуть з’являтися нові люди зі своєю цікавістю, а уже знайомі просто потребуватимуть відповідного рівня спілкування. І завше, завше вони потребуватимуть й чекатимуть утіхи та радости, яку ми здатні дарувати через любов до них.
13.08.13 р. Б. Прав. Євдокима
(Полтава)