БУКОВИНА РОЗЧАРУВАЛА

19.05.2009

нА ІНЛІТІ: Прикольно що?.. Опубліковано Anonymous в сб, 05/16/2009 - 16:17. Якась цікава тенденція: з усіх боків мені говорять про те, що я щось не те мовлю про літпроцес. Напевно, все-таки я закінчений маргінал. Невже між глямуром і грунтовиками немає нічого і нікого? Видається мені, що багато залежить від того, хто яким бачить призначення літератури (чи не-призначення). А якою має бути "золота середина"? Чи взагалі вона повинна бути? Саме такий літпроцес на часі, саме така твоя реакція на нього - теж. Особисто мені не подобається поділ на сих - на тих. Але в українській літературі він звичне явище. Те, що на когось не реагують? З одного боку, не встигається, бо, по-перше, занадто насичений простір інформаційний, по-друге, герметизм (ось, напевно, він найбільше і призводить до відсутності дискусії, про яку ти говориш, але широкої дискусії). З іншого боку, те, що має залишитися, залишиться, стане потрясінням. (До речі, знову про Свиридюка: хочу в майбутньому знати твою думку). Можливо, занадто багато фаталізму у тому, що я говорю. Та це моє сприйняття. І від цього - моє сприйняття літературного процесу і багатьох інших явищ. А скільки ще існує різних поглядів. Стосовно твоїх творів. Де вони? У книгарнях їх нема. В електронному варіанті довго не почитаєш і поміток на полях не зробиш (викопна я все ж істота; деякі наші студенти-комп'ютерники кажуть, що книга - це раритет, відповідаю, що, значить, я теж). Читала якось на "Літфорумі" твою п'єсу. Та тут не місце для якогось детального обговорення. Та й чи потрібно це тобі? Можливо, тебе цікавить критика суто якихось дуже визначених осіб. Можливо, ти мало про себе заявляєш (розумію, якщо не приймаєш цього). Де інтерв'ю, де засвідчені твої естетико-етичні позиції? Останнім часом, якщо і чую щось про Романа Кухарука, то це якісь не дуже позитивні речі (та я не заглиблююся у суть написів на парканах), натомість, я особисто майже нічого не чую про Кухарука-письменника. Чому ж те літературне середовище, яке ти створив не говорить про тебе? А це сьогоднішній принцип: спочатку автора популяризує його літературно-мистецьке середовище. Все. Щиро бажаю тобі успіхів та реалізації твоїх прагнень. Інга Кейван. » відповісти ПРИКОЛЬНО ВСЕ Опубліковано Anonymous в вт, 05/19/2009 - 05:13. Найбільше не люблю багатослів'я і непоінформованості. В Україні триває світоглядна війна між виразниками української нації і її гробарями. Останнім належать ЗМІ, видавництва, книгарні, інші ресурси. Першим належить право бути виразником своєї Нації -- і право, і щастя, і тяжкий хрест на плечі. Золотою серединою між ґлямуром і ґрунтовиками є українська класика, яка через страшну жидівську цензуру не може пробитись ні в книгарні, ні на кін, ні на екран, ні в масовий наклад. Все інше -- від лукавого. Насичений інформаційний простір? Чим? Лайном духовним. Там українською літературою і не пахне. Або манкурти, або неосвічені дегенерати, або заробітчани, що за шматок маци готові зректися всього. Те, що має залишитись -- залишиться, але при умові, що буде Нація, а не територія для всіх. Мої твори будуть у книгарнях тоді, коли моє видавництво матиме змогу займатись реальним продажем книжки. А для цього потрібні інвестиції. Хто інвестує сьогодні в Кухарука? Крім самого Кухарука нікого не бачу. Але Кухарук не займається Кухаруком, а займається іншими авторами, класикою, політикою. Чуєш про мене тільки погане? По чернівецьких базарах чи де? Я того й не лишився у Чернівцях, щоб не терпіти провінції, яка нічим не помогла Кожелянкові, яка з'їла не один талант і яка живе своїм осібним життям.Мої естетичні погляди є в неті -- досить набрати в пошуковому моє ім'я і прізвище. Я не створюю середовище заради самовтіхи чи самозвеличення, а тільки для розвитку української літератури, для спілкування, для світорозуміння. Це добра літературна школа, що дозволяє багатьом збутись, відбутись, стати людьми. Це важливо. От і все. Роман Кухарук. Але життя триває. У неділю добре відбули заходи. Качковський прочитав лекцію про Кирила і Мефодія. Має один ґандж лектор шановний -- не має національної гідності. І це сумно. Парвенюк якийсь з Жашкова -- гримнув дверима, обізвав мене фюрером і в ужасті втік. А от Довжик молодчага -- на три голови вищий за публіку, що була присутня. На жаль. Каже, що в українському клубі збираються романтики і сам він романтик. Приємно стріти однодумця, навіть такого лукавого, як Довжик. Були Дудар, Красножон, Синиця, Сокол. Константінов каже, що про Ігора Павлюка може говорити годинами. З Павлюком? А Бєльченко носиться зі своєю толерантністю й нелюбвою до українського. Та менеш з тим. Менше. Добрий кругляк по моральній і політичній базі відставок. Чимало нових якісних людей. Чернявський молодець -- сам один замінив цілу жменю порожніх українопартійців. Отаке. Запоєм читаю роман Івана Нечуя-Левицького "Поміж ворогами" і книжку україноцентричних оповідань Олеся Бережного "Червоний борщ", де він дивиться на українство здивованими очима наших ворогів.

чийсь голосний голос кликав когось у дворі і м'який одбивок того голосу луною долітав Іван НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ.