Павутиння життя або Україна не Гамбія

27.03.2009

Привіт J

На щастя, мені полагодили ноут і знову відновили підключення до інету. За що усім причетним до цієї епопеї величезне СПАСИБІ !

Тож щодо останніх подій. Нещодавно завітала до своєї районної бібліотеки. Моя подруга, що там нині працює, знаючи моє захоплення міфологією та казками народів світу, підготувала мені «казковий» у всіх відношеннях сюрприз. Додому я повернулася з величезним пакетом вщерть набитим книжками даної тематики. Радості й захвату не було меж, за що моїй Танюсі також СПАСИБІ !..

Найперше увагу привернули казки народів Африки, та й не дивно. Саме цьому неперевершеному континенту з усіма його такими чудернацькими для українського вуха та язика (а що вже казати про пам'ять) назвами…так от, саме Африці буде присвячений мій іспит з країнознавства під час літньої сесії. А вона, себто сесія, обіцяє бути незабутньою з огляду на підбірку дисциплін та особистостей екзаменаторів… Але це ліричний відступ. Повертаючись безпосередньо до африканських казок, маю відмітити одну, що справила особливе враження і витоками своїми сягає Гамбії.

Знову ж таки, як країно знавець не можу не зауважити, що ця зовсім маленька держава розташована у Західній Африці, смужкою простягнулася вздовж обох берегів однойменної річки і клином врізалася в територію свого єдиного сухопутного сусіда, а саме: Сенегалу. Цікавим є те, що попри всі негаразди та чисельність населення в 1 593 256 жителів і 148 місцем у світі за цим показником (за оцінками станом на липень 2005 року) навіть Гамбія на противагу нашій Україні з її понад 46 млн. (поки що маємо 25 місце, та чи надовго?..) має 2 (!) щоденні (!) газети. Одна з них – щоденна урядова газета «Гамбія дейлі» (The Gambia Daily – «Щоденна Гамбія»), друга - незалежна газета «Дейлі обсервер» (The Daily Observer – «Щоденний спостерігач»). Невже українці в епоху тотальної влади інформації вирішили провести добровільне роззброєння і на цьому фронті захисту національних інтересів ?.. Прикра легковажність чи зрада національних інтересів нинішніми керманичами ? Питання безумовно цікаве, та детальніше про нього якось іншим разом…

Сподіваюся читачі вибачать мені цю маленьку професійну слабкість, але не могла обійти увагою цей аспект. Наболіло…

А ось власне і текст вищезгаданої казки (подіваюся Ви дочитали до цього моменту J):

«Полетіла якось оса шукати пух, щоб збудувати собі гніздо, і травинкою поранила ніжку. Потекла кров, і одна краплинка потрапила в око горобця, що дрімав у листі. Злякавшись, горобець скрикнув. Почувши цей крик, прокинулася ластівка, полетіла і вдарилася об тамтам. Відгомін тамтама розбудив мавпу, яка спала на верхівці дерева. Мавпа з переляку так труснула дерево, що з нього зірвалося кілька зелених плодів. Один з них влучив у голову селянина, який відпочивав під деревом, і той помер.

Світ нагадує павутину: досить торкнутися однієї з ниточок, щоб затремтіло все мереживо.»

Вкотре переконуюсь у тому, що мудрість і знання про світобудову не були передані якомусь одному обраному народові, а розпорошені по всій землі. Інша річ: хто дбайливіше зберігає свої дарунки, надбання та відкриття (які ,втім, вельми часто є скорше віднайденням знань, загублених раніше через недбалість чи легковажне неусвідомлення їх важливості…)

Принцип, який є квінтесенцією усієї цієї коротенької, лаконічної, але надзвичайно влучної казки пізніше вклав у один зі своїх чотирьох законів-афоризмів відомий американський біолог і еколог Баррі Коммонер, що 1980 року навіть балотувався у президенти США. Після невдалої спроби очолити країну Коммонер переїхав до Нью-Йорка, де вступив на посаду керівника Центру Біології Природних Систем (Center for the Biology of Natural Systems) при Квінз Коллідж (Queens College).

Самі ж закони мають такий вигляд:

1. Все пов’язано з усім.

2. Усе повинно кудись подітися.

3. Природа знає краще – закон має подвійний зміст – заклик зблизитися з природою і водночас заклик украй обережно поводитися з природними системами.

4. Ніщо не дається задарма (вільний переклад – в оригіналі щось типу «Безкоштовних обідів не буває»).

Закони були сформульовані лишу на початку 70-х років ХХ ст., але існували в розумінні різних народів людства задовго до народження самого Коммонера. Доказом є та ж таки гамбійська казка, що з’явилася явно навіть не в останнє тисячоліття, не те щоб століття.

Наразі найбільш цікавим є перший закон, що звертає увагу на всеохоплюючий зв'язок процесів та явищ у природі (а людині було б корисно по-частіше згадувати, що вона також частина природи, і не тільки в ролі верхівки харчового ланцюга. Коли вже говорити про «Царя природи», то й про належного рівня відповідальність не можна забувати!)

Даний закон Коммонера вельми тісно пов'язаний із законом внутрішньої динамічної рівноваги М. Ф. Реймерса (згідно до нього речовина, енергія, інформація і динамічні якості окремих природних систем (в тому числі і екосистем ) і їх ієрархії взаємопов'язані настільки, що будь-яке порушення одного з цих показників викликає функціонально-структурні якісні та кількісні зміни, які зберігають загальну суму речовинно-енергетичних, інформаційних і динамічних якостей систем, де ці зміни відбуваються).

Цей самий принцип закладений і в так званий «ефект метелика», який також походить з природничих наук і є одним із постулатів «теорії хаосу». Суть його полягає в тому, що бодай невеликі зміни на початкові умови системи, найнезначніший вплив на систему можуть мати великі й непередбачувані наслідки де-небудь в іншому місці й у інший час. Однією з ілюстрацій цього ефекту є роман «І пролунав грім» Рея Бредбері, що вважається одним із найвідоміших і найкращих письменників-фантастів і доволі часто сприймається як основоположник багатьох традицій жанру. Втім, серед творчого доробку Бредбері лише малу долю можна віднести саме до фантастики, решта ж творів належать скорше до «великої» позажанрової літератури. Якщо ж повертатися до фантастики, написаної Бредбері, то герой його вищезгаданого роману випадково роздавив метелика під час туристичної подорожі в минуле на машині часу, що спричинило значні зміни в теперішньому часі. Пізніше роман був екранізований Пітером Хаймсом. Фільм «І пролунав грім» вийшов на екрани у 2005 році.

Також можна переглянути фільм «Ефект метелика» (The Butterfly Effect / Эффект мотылька). США, 2004. Режисери Ерік Бресс та Дж. Мекі Грубер. Назва та основна ідея фільму запозичені з того ж таки постулату «теорії хаосу»,згідно з яким змах крила метелика у Бразилії може спричинити торнадо у Техасі.

Наразі все. До зв’язку. І най щастить.

"Все пов'язано з усім" Баррі Коммонер

Блог Вероніки КОНОНЧУК