Творчий досвід

23.10.2013

Молодіжний аматорський театр «Anastasis» поволі рухається власною стежкою творчого збагачення. Відсвяткувавши день народження режисера вистави «Счастье моё…» Каріни Алієвої-Голуб вже наступного дня (21.10) ми виступали із цією виставою на сцені аграрно-економічного коледжу міста Полтава, де нас чекав аншлаг. Справді, люду було дуже багато, чого ніхто не очікував. Розпочали ми свій робочий день із того, що я побив ялинкові іграшки. Нам так і щастить зі скляними речами – як не келихи, так іграшки б’ємо. Цікаво, що буде далі?...

            На виступі нам бракувало сили голосу, стриманости у зайвих емоціях, темпу сюжету, що зауважила присутня режисер.

            А от глядацька зала лишилася задоволеною і деякі навіть аплодували стоячи. Виявилося, що у залі був присутній директор, котрого я особисто не знаю. Вже спільні знайомі передали, що він теж неабияк лишився враженим. Але ми справді чимало припустилися помилок…

            Вже наступного дня мали виступ у інституті бізнесу, де представили із Олександрою Волаковою виставу «Века любви. Века страданий». Цього разу теж не оминулося з промахами, які ми вдало знівелювали для очей глядача. Тим неменше я все ж міркував решту дня над недоліками й збагнув про значимість музичного наповнення гри. Музика – це душа вистави, яка, мов хвиля, несе актора. Але актор має володіти мистецтвом триматися на тій хвилі.

            І саме наступного дня у аграрній академії ми зуміли стати на хвилю та донести присутній зміст вистави «Века…». Особисто я лишився задоволений грою. Дивлячись на присутніх у залі понад 200 осіб, я вловив чимало розуміючих поглядів, що для мене неабияк значимо. Неабияка заслуга у цьому всьому була Олександри Волакової.

            Ці дні стали досвідом збагачення терпимости та поблажливости у творчому процесі театру «Anastasis», котрий вже завтра рушає у Прилуки на Всеукраїнський театральний фестиваль «На крилах Мельпомени» розширювати свій досвід, найперше – любови.

 

23.10.13 р. Б. прп. Амвросія

(Полтава)