Буковина порадувала

15.05.2009

Привіт, Романе. Опубліковано Anonymous в пн, 05/11/2009 - 14:19. Привіт, Романе. Справді, спілкування тобі бракує, бо, можливо, ти не помітив, що люди і спілкуються, і правду кажуть, і мислять, і літературне середовище існує, живе своїм нормальним життям (хтось приходить, хтось іде, хтось залишається назавжди), твори друкуються, і їх слухають (як бачиш, і на твої відгуків чимало). То правда, що не завжди чують, але ж і це далеко не нове явище для літературного процесу. Приміром, був у Вижниці такий поет Аніфатій Свиридюк. У нього не доводиться вишукувати рядки і образи, які є справді поетичними - у нього все на диво досконало! Ніяких неврозів, ніякої претензійності, засмиканості - чиста Поезія. У Свиридюка не було свого літературного середовища. Якби Бог не звів його в останній рік життя з Миколою Рачуком, то, напевно, так його поезія і залишилася б десь на маргінесах і не муляла б око та совість тих, хто свого часу не захотів (не зумів, побоявся) почути Свиридюка. То до чого це все я так довго і нудно? А до того, що, як видається мені, є поети, для яких важливо, аби їх читали, знали, а є поети, яких, не прочитавши, втратиш щось дуже важливе, тобто саме для людей важливо їх читати і знати. Ось один вірш Свиридюка: У груди криги б'є тепло озер, Намацує сліди чоло проталин, А сніг пружинить в лігвищах газет, З голодними очима знак питання. Театр ляльок вже погасив вогні, Втемніли золотом оркестрів тихі такти. Великий час гойдає прірви днів - В краплині світла всі його спектаклі. Як дим, закрила біла бахрома Останню бричку на м'яких ресорах, Вікно заклеєне - шпариноньки нема, І жебракує в безгомінні совість. У тебе є рядки, які мені імпонують (не беруся застосовувати епітети зі знаками "плюс" чи "мінус", оскільки і писання, і сприйняття поезії - справа, здебільшого, суб'єктивна): "У вир / Льодовий вітер вмочить білі сподні", "А попіл зірки - як галас гною". Ще стосовно літературного середовища. Якщо ти відчуваєш його брак, то, можливо, справа у твоєму невмінні слухати. Одне спостереження: сьогоднішнє молоде покоління не любить, коли його повчають, зате з радістю іде на нормальний, повноцінний діалог. А діалог - це необхідний чинник нормального розвитку літературного процесу. Тому твоя поява на "Інліті" позитивна вже тим, що також спровокувала діалог. Якщо тебе зацікавив Свиридюк і його популяризація, то можу вислати його книгу, презентація якої, до речі, відбудеться у Чернівцях 13 травня о 15.00 у Палаці культури (хто має можливість, приходьте). Вибач, що скористалася нагодою спілкування з тобою для згадки про Аніфатія Свиридюка. З повагою - Кейван Інга. » відповісти прикольно Опубліковано Anonymous в пт, 05/15/2009 - 22:38. Мені не бракує ні середовища (бо сам їх завше творю), ні діалогу, ні уміння слухати. Хіба часу бракує. А ще мені бракує критики на мої твори. Тільки і всього. А молоде покоління не любить повчань -- так і я їх не люблю ... але ж і не практикую. висловлюю свою думку і апріорі зрозуміло, же то не істина в останній інстанції. Дуже радий за нову українську літературу, яку шаную і люблю. але нема дискусії з її приводу. і те, що ти, Інго, мовиш про літпроцес, спілкування, нормальну критику -- нема цього. Є ґлямур з одного боку і сковородинівська відстороненість ґрунтовиків з іншого. Розмови нема. дискусії нема. навіть нема культури дискусії, коли люди готові висловити свою позицію на одній площині. одна поетка телефонує мені з вимогою зняти з літфоруму рецензію на неї, бо їй перед кимось не зручно. Смішно. Тому -- сапієнті сат. кожен іде своєю дорогою і отримує свою насолоду. успіхів усім. Роман КУХАРУК

ми вас ждали, ждали та й годі сказали. Іван НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ