Запах Твого тіла

09.02.2010

Євгенії Головчук

 присвячую…

 

Ти дивишся на мене… Так, як ніхто і ніколи не дивився. Чи вартий я того? Ще мить тому все було інакше, бо не було нічого…, окрім запаху Твого тіла. Згадав фільм «Парфюмер». Ти не дивилася? Той не варто…

А пригадуєш, як ми познайомилися? День тоді стояв дуже жаркий, тому ти часто була серед виру морських хвиль. Але й це порою набридало і вже зовсім скоро ти огортала себе мільйонами жовтогарячих піщинок піску, більшість з посеред яких лишалася на вологому тілі, а решта чимдуж скочувалися додолу, повертаючись у власну стихію. Ще якось ти почала п’ятою вимальовувати на мокрому березі величезне серце, у центрі якого потім сама сіла. «Любов в любові затаїлась» – подумав я… Задивившись на тебе, не помітив відповідного зніяковілого погляду. З тієї миті, немов мала дитина, ти час від часу позирала на мене, а я подавав вигляд, що не помічаю цього… Далі був вечір і лише ми двоє на морському березі. Ось ти почала збирати речі, даючи мені знак, що час діяти, на що я відреагував, запропонувавши тобі, немов знайомій, разом повечеряти, бо ж за день добряче обоє зголодніли. Не диво, що ти погодилася…

Все минуло у традиційному для того форматі: розповіді одне про одного, курйози, сміх та… закохані погляди. Ну а далі… був запах Твого тіла.

Якби можна було, то назвав би його цвітом яблуневого саду, але ж цвіт обпадає…  

Якби можна було, то назвав би його пелюстками троянди, але ж вони всихають…

Якби можна було, то назвав би його гірською магнолією, але ж вона така недосяжна…

Якби можна було, то назвав би його купальською папороттю, але такої не існує…

Є просто запах Твого тіла…

 

09.02.10  (15:08)