МАНДРИ

16.08.2009

Тиждень минув як одна мить. Сни. Діти. Сливки з огірками. Зранку -- дорога через ліс на озеро. Риби не впіймав, але наївся ожин, бачив білку і чорних журавлів, чув, як вони кричали геть незадоволені мною. Були на лісовій річці Товмачику. Там море риби і каміння. Набрав собі в Київ. Збірна України продула туркам -- це пездець. Ні гри, ні тренера, ні футболу. Шкода. Нікчема показала мені свою зневагу. Блюнула знизу і захлинулася у своїй блювоті. Нікчема, що вже дев'ятий рік горбатиться на якогось німця, чинячи чорнову роботу за копійки. А я тут, в Україні, працюю щодня, аби його діти мали достойну країну. Парадокс. На пенсію хоче сюди вернутись, патріот драний. Не вийде. Перед від'їздом тещі стало зле. Але обійшлося. Дорога до Княжого Києва була легка і світла. Музика, світлА, дівочі коліна, кава на Вінничині, екстрім, розмови... Клас. Опівночі був уже дома.

збирався йти в стебло. Іван КЕРНИЦЬКИЙ.